ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/13379/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13379/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Капітал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
04 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Капітал» (позивач) надійшла позовна заява № 1/3108 від 31.08.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди залізничного рухомого складу № 261119 ЦС від 26.11.2019 року в розмірі 741 767,78 грн., з них: основного боргу - 718 184,64 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 64 копійки), пені - 18 985,91 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 91 копійка) та 3% річних - 4597,23 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім гривень 23 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди залізничного рухомого складу № 261119 ЦС від 26.11.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13379/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» за адресою: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7б, секція Д, офіс 33, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті «не знаходиться» - 15.09.2020 року.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 10.09.2020 року у справі № 910/13379/20 є 15.09.2020 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 30.09.2020 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 02.11.2020 року по 13.11.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 16.11.2020 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Капітал» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 261119 ЦС (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомий склад - залізничні вагони-цистерни (надалі - «PC»).
Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за користування одиницею рухомого складу становить 500,04 грн. за одну одиницю РС на добу з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендна плата за перший місяць орендного користування, сплачується орендарем у формі 100% попередньої оплати, на підставі рахунку орендодавця у строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку, до моменту відправки РС на станцію першого навантаження орендаря. Наступні платежі орендної плати здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного календарного місяця орендного користування РС, на підставі рахунків орендодавця.
Згідно з п. 4.4. договору сторони щомісячно складають та підписують акт наданих послуг. Орендар повинен протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг підписати останній або мотивувати відмову від підписання. В іншому випадку акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним орендарем.
Додатковою угодою № 2 від 29.05.2020 року сторони визначили, що орендна плата за користування одиницею рухомого складу становить 450,00 грн. за одну одиницю РС на добу з урахуванням ПДВ.
На підставі акту прийому-передачі № 1 від 04.12.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв залізничний рухомий склад - вагони-цистерни у кількості 23 (двадцять три) одиниці. В акті визначено, що вагони в технічно справному стані та комерційно придатному стані. У орендаря претензій до стану залізничного рухомого складу немає.
На виконання умов договору оренди залізничного рухомого складу № 261119 ЦС від 26.11.2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди залізничного рухомого складу, що підтверджується актами надання послуг № 102 від 31.03.2020 pоку на суму 356 528,52 грн., № 129 від 30.04.2020 року на суму 345 027,60 грн., № 166 від 31.05.2020 року на суму 356 528,52 грн., № 203 від 30.06.2020 року на суму 305 550,00 грн., № 224 від 31.07.2020 року на суму 314 550,00 грн. Означені акти надання послуг підписані сторонами без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на актах.
Як зазначає позивач, за надані послуги відповідач розрахувався лише частково у розмірі 960 000,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 718 184,64 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Суд зауважує, що умовами п. 4.2. договору визначено, що платежі орендної плати здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного календарного місяця орендного користування РС, на підставі рахунків орендодавця.
При цьому, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, пред'явлення позивачем рахунку-фактури не є подією, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред'явлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.
Крім того, рахунок-фактура є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, враховуючи, що банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Капітал» вказані у договорі, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендні платежі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.
З огляду на положення ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України та п. 4.2. договору строк оплати орендних платежів з оренди залізничного рухомого складу є таким, що настав.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 718 184,64 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати орендних платежів не були спростовані відповідачем.
При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості орендних платежів з оренди залізничного рухомого складу, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди залізничного рухомого складу № 261119 ЦС від 26.11.2019 року в розмірі 718 184,64 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 18 985,91 грн. та 3% річних в розмірі 4597,23 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів з оренди залізничного рухомого складу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 8.3. договору визначено, що за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), орендар, в безумовному порядку сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Сплата пені не звільняє орендаря від зобов'язання сплачувати орендну плату в повному розмірі.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При перевірці наданого позивачем розрахунку пені, окремо по кожному акту надання послуг, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 18 985,91 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 4597,23 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 11 126,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» (ідентифікаційний код 30522310, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7б, секція Д, офіс 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Капітал» (ідентифікаційний код 41576604, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корп. 10А) грошові кошти: основного боргу - 718 184,64 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 64 копійки), пені - 18 985,91 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 91 копійка), 3% річних - 4597,23 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім гривень 23 копійки) та судовий збір - 11 126,52 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять шість гривень 52 копійки).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.11.2020р.
Суддя О.В. Котков