ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2020Справа № 915/2315/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 915/2315/19
за позовом Підприємства комунальної власності області "Фармація"
(Україна, 54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 16; ідентифікаційний код: 25380558)
до Миколаївської обласної ради
(Україна, 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код: 25696652)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Баштанської районної ради
2) Миколаївської обласної державної адміністрації
про визнання незаконними та скасування пунктів рішення
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третіх осіб: не з'явились.
До Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Підприємства комунальної власності області "Фармація" (далі - позивач) до Миколаївської обласної ради (далі - відповідач) про:
- визнання незаконним та скасування пункту 4 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017;
- визнання незаконним та скасування пункту 7 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017 в частині вжиття заходів Миколаївською обласною державною адміністрацією щодо передачі нерухомого майна, зазначеного у пункті 4 цього рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Миколаївської обласної ради № 29 від 12.10.2017, на думку позивача, прийнято з порушенням ст. 136 Господарського кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України, Статуту позивача та порушує право господарського відання позивача, оскільки позивач не надавав згоди на передачу майна за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 позовну заяву з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 позовну заяву передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
26.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист Господарського суду Миколаївської області № 915/2315/19/17015/19 від 23.12.2019 про повернення матеріалів позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області, у зв'язку з надходженням від позивача апеляційної скарги на ухвалу суду від 29.11.2019.
Супровідним листом № 01-11/1/20 від 08.01.2020 матеріали позовної заяви направлено до Господарського суду Миколаївської області.
08.01.2020 (надісланий засобами поштового зв'язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов супровідний лист з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 у справі № 910/2315/19 про направлення позовної заяви з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2315/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2020. Крім того, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Баштанську районну раду та Миколаївську обласну державну адміністрацію, а також витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017.
30.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист Південно-Західного апеляційного господарського суду № 915/2315/19/79/2020 від 16.04.2020 про направлення матеріалів справи № 915/2315/19 до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з надходженням касаційної скарги Підприємства комунальної власності області "Фармація" на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 було зупинено провадження у справі №915/2315/19 до перегляду постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 в порядку касаційного провадження, матеріали справи №915/2315/19 передано до Південно-Західного апеляційного господарського суду для подальшого їх скерування разом з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 касаційну скаргу Підприємства комунальної власності області "Фармація" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 915/2315/19 повернуто позивачу.
22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло пояснення третьої особи-2 - Миколаївської обласної державної адміністрації щодо позову, в якому третя особа-2 зазначає, що органом управління позивача є третя особа-2, а майно, закріплене за позивачем на праві господарського відання, залишається об'єктом права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, від імені яких виступає Миколаївська обласна рада, яка є засновником позивача, відчуження нерухомого майна, що належить територіальній громаді, здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу без будь-якого погодження. Рішенням Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 № 16 Миколаївській обласній державній адміністрації було надано право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (за винятком повноважень, що здійснюються виключно обласною радою), у тому числі щодо відчуження (приватизації, передачі, обміну тощо) за рішенням власника. Рішенням Миколаївської обласної ради від 16.05.2019, яке набрало чинності з 01.07.2019, було скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 № 16, яким третій особі-2 було надано право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відтак з 01.07.2019 майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області не перебуває в управлінні третьої особи-2, відтак, на думку третьої особи-2, підстави для виконання пункту 7 оскаржуваного позивачем рішення відсутні, при цьому протягом 2017 - 2020 років третьою особою-2 не вживались заходи на виконання п. 7 оскаржуваного рішення щодо передачі нерухомого майна, яке закріплене за позивачем. З огляду на викладене, третя особа-2 просить суд відмовити в позові, а також розглянути справу без участі її представника.
01.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на пояснення третьої особи-2, в якій позивач заперечує проти доводів третьої особи-2, викладених у поясненні, зазначає, що позов направлений на захист права господарського відання позивача, третьою особою-2 не зазначено конкретної норми закону, відповідно до якого відповідач здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, зокрема, щодо його передачі (відчуження), відповідачем не визначено загальний порядок, доцільність та умови відчуження нерухомого майна, не встановлено чи не ослаблює відчуження спірного майна економічні основи місцевого самоврядування та чи не погіршує умови надання послуг населенню, натомість, за твердженнями позивача, передача спірного майна призведе до втрат доходів позивача і обласного бюджету. Щодо відчуження нерухомого майна, що належить територіальній громаді, лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу без будь-якого погодження позивач зазначив, що в абз. 3 пункту 4 рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 7, яке є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, визнано вважати неприпустимим порушення права господарського відання позивача в частині розгляду відповідачем питання про передачу нерухомого майна, що перебуває в господарському віданні позивача, розташованого за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., без згоди на це позивача.
14.07.2020 матеріали справи № 915/2315/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 поновлено провадження у справі № 915/2315/19, підготовче засідання призначено на 02.09.2020.
У підготовче засідання 02.09.2020 з'явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 02.09.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву на 07.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача та третіх осіб 1, 2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 915/2315/19 призначено на 07.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 судом було повторно витребувано у Миколаївської обласної ради належним чином засвідчену копію рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017.
17.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Миколаївської обласної ради надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2020 разом з копією рішення Миколаївської обласної ради № 29 від 12.10.2017.
У підготовче засідання 07.10.2020 з'явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 07.10.2020 судом було прийнято до розгляду пояснення третьої особи-2 щодо позову та відповідь позивача на пояснення третьої особи-2.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020.
У судове засідання 04.11.2020 представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, проте 04.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.
Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для ухвалення рішення, а також враховуючи, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 04.11.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.10.2017 на шістнадцятій сесії сьомого скликання Миколаївською обласною радою (далі - відповідач, обласна рада) було прийнято рішення "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 (далі - Рішення № 29), відповідно до пунктів 4, 7 якого, з метою ефективного використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відповідачем було надано згоду на безоплатну передачу у спільну власність територіальних громад міста, сіл Баштанського району нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області - нежилої будівлі, аптеки, що перебуває в господарському віданні Підприємства комунальної власності області "Фармація" та розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 80, за умови: використання у подальшому за цільовим призначенням - розташуванням музичної школи, проведення протягом 3-х років капітального ремонту та/або реконструкції. Невиконання умов передачі є підставою для повернення майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області в рамках чинного законодавства. Правочин, наслідком якого стане використання вищезазначеного майна іншими особами, або відчуження (приватизація, передача тощо), або нецільове використання балансоутримувачем об'єкта, або його частини вважатиметься нікчемним; забезпечення у подальшому (після передачі нерухомого майна) КП "Миколаївкнига" приміщенням у м. Баштанка, на умовах, які задовольнять зазначене підприємство для здійснення своєї статутної діяльності. Обласній державній адміністрації розглянути питання щодо надання підтримки ПКВО "Фармація" щодо компенсації недоотриманого прибутку (пункт 4 Рішення № 29); Доручено обласній державній адміністрації в установленому законом порядку вжити заходів щодо передачі нерухомого майна, зазначеного у пунктах 1, 2, З, 4, 5, 6 цього рішення, з відображенням в актах приймання-передачі умов передачі згідно з цим рішенням (пункт 7 Рішення № 29).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що:
- оскаржувані ним пункти 4, 7 Рішення № 29 порушують право позивача господарського відання нерухомим майном, яке розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл.;
- згідно з абз. 3 пункту 4 рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 7, яке є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, визнано вважати неприпустимим порушення права господарського відання позивача в частині розгляду відповідачем питання про передачу нерухомого майна, що перебуває в господарському віданні позивача, розташованого за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., без згоди на це позивача;
- позивач не надавав згоди на передачу майна за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл.;
- положеннями чинного законодавства не передбачено повноважень відповідача щодо надання згоди на передачу об'єктів з комунальної власності у комунальну власність.
З огляду на викладене, позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017;
- визнати незаконним та скасувати пункт 7 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" № 29 від 12.10.2017 в частині вжиття заходів Миколаївською обласною державною адміністрацією щодо передачі нерухомого майна, зазначеного у пункті 4 цього рішення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі в редакції станом на дату прийняття Рішення № 29) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Аналогічне положення міститься в статті 140 Конституції України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).
Згідно з пунктами 20, 27 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що необхідними умовами для визнання незаконним у судовому порядку правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є:
1) позивач є власником або титульним володільцем певного майна;
2) права власника (титульного володільця) порушено і підставою цього порушення є видання правового акту;
3) такий акт не відповідає закону, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Отже, до предмету доказування у даному спорі перш за все входить доведення позивачем наявності у нього відповідного речового права, на захист якого подано позов, після чого суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення права з боку відповідача і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №920/121/18.
Згідно з п. 1.1 Статуту позивача, з наступними змінами та доповненнями (далі - Статут) Підприємство комунальної власності області "Фармація" (далі - Підприємство) є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Миколаївська обласна рада (далі - власник). Органом управління Підприємством є Миколаївська обласна державна адміністрація (далі - Орган управління майном).
Відповідно до п. 1.2 Статуту Підприємство є правонаступником аптек - закладів охорони здоров'я, підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, майно яких передане Підприємству в процесі реорганізації шляхом приєднання, зокрема, Баштанської центральної районної аптеки № 15, яка знаходиться за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл.
За змістом абз. 2 п. 5.1 Статуту (у редакції Змін та Доповнень до Статуту, затверджених рішенням обласної ради від 16.04.2015 № 16) майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області і закріплюється за ним на праві господарського відання. До статутного капіталу (фонду) Підприємства належить майно, яке воно отримало за рішенням власника або Органу управління майном, придбане і виготовлене Підприємством.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Суд встановив, що нерухоме майно (аптека, загальною площею 1101,6 кв.м.), розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., закріплене за позивачем на праві повного господарського відання, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії САВ № 971380 від 13.05.2011 та Витягом про державну реєстрацію прав № 29946488 від 13.05.2011, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 184981788 від 16.10.2019, що не заперечується всіма учасниками цієї справи.
Фактично з цим позовом до суду звернулось комунальне підприємство, засноване відповідачем, за яким власник майна - відповідач, який представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, закріпив нерухоме майно (аптеку, загальною площею 1101,6 кв.м.), що розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., на праві повного господарського відання, тобто, за доводами позивача, позов направлено на захист права господарського відання на підставі ч. 4 ст. 136 Господарського кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 - 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Абзацом 2 пункту 10 Розділ V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Як зазначалось вище, підставами для визнання правового акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду порушення його прав внаслідок прийняття відповідачем Рішення № 29, оскільки, як встановлено судом, власник майна - Миколаївська обласна рада у встановленому законом порядку реалізував своє право щодо розпорядження об'єктом комунальної власності та надав згоду на безоплатну передачу у спільну власність територіальних громад міста, сіл Баштанського району нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області - нежилої будівлі, аптеки, що розташована за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл.
Посилання позивача на ту обставину, що третьою особою-2 не зазначено конкретної норми закону, відповідно до якого відповідач здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном спростовуються змістом частин 4, 5 статті 60, пункту 10 Розділ V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо необхідності надання згоди позивачем на передачу закріпленого за ним на праві господарського відання нерухомого майна, оскільки, згідно з частинами 4, 5 статті 60, пункту 10 Розділ V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передача зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Жодною нормою законодавстава не передбачено необхідність надання згоди підприємством, за яким власник закріпив відповідне нерухоме майно, в тому числі на праві господарського відання, на передачу такого майна.
Посилання позивача як на підставу заявлених позовних вимог в контексті необхідності надання ним згоди на відчуження закріпленого за ним на праві господарського відання нерухомого майна або отримання такої згоди відповідачем у позивача - комунального підприємства, яке засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Миколаївська обласна рада, на абз. 3 пункту 4 рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 7, яким визнано вважати неприпустимим порушення права господарського відання позивача в частині розгляду відповідачем питання про передачу нерухомого майна, що перебуває в господарському віданні позивача, розташованого за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., без згоди на це позивача, суд вважає також безпідставними, оскільки порушення прав позивача з боку власника закріпленого за ним нерухомого майна судом не встановлено, а відповідач, як встановлено судом, при прийнятті Рішення № 29 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно доводів позивача про те, що положеннями чинного законодавства не передбачено повноважень відповідача щодо надання згоди на передачу об'єктів з комунальної власності у комунальну власність, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому - п'ятому частини першої статті 2 цього Закону (крім нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів); органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів. Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 5 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; районних, обласних рад - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад. Передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за наявності згоди на передачу Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених в абзацах другому, третьому та п'ятому частини першої статті 2 цього Закону, або органів, уповноважених управляти державним майном, - щодо окремого індивідуально визначеного майна підприємств (крім нерухомого майна). Пропозиції щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність, на яку потрібна згода Кабінету Міністрів України, погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, до сфери управління якого пропонується передати об'єкт, а також погоджуються відповідно до абзаців третього - п'ятого частини третьої статті 4 цього Закону. Пропозиції щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність, яка здійснюється без надання згоди Кабінетом Міністрів України, погоджуються відповідно до абзаців другого, п'ятого і шостого частини третьої статті 4 цього Закону, а також з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та центральним органом виконавчої влади з питань фінансової політики.
Таким чином, норми вказаних статей Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" регулюють питання передачі саме з державної у комунальну чи спільну власність територіальних громад державного майна за наявності попереднього рішення власника такого майна - держави, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
При розгляді цієї справи суд встановив, що нерухоме майно - аптека, загальною площею 1101,6 кв.м., що розташована за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська обл., станом на дату прийняття Рішення № 29, перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Миколаївська обласна рада та було закріплене за позивачем на праві господарського відання.
Пункт 4 Рішення № 29 не направлений на вибуття вказаного нерухомого майна з комунальної власності.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо того, що спірне майно на момент прийняття Рішення № 29 перебувало у комунальній власності, суд вважає, що норми Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/3581/17.
Суд звертає увагу, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта незаконним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його незаконним, якщо інше не передбачено законодавством.
Судом встановлено, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Миколаївської області, реалізував надані законом повноваження щодо розпорядження нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності, при цьому саме лише посилання в Рішенні № 29 на положення норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", за висновком суду, не може бути підставою для визнання незаконним та скасування вірного по суті та такого, що відповідає приписам закону, рішення органу місцевого самоврядування.
Доводи позивача щодо недоцільності відчуження нерухомого майна територіальної громади, а також ослаблення економічних основ місцевого самоврядування також не знайшли свого документального підтвердження у матеріалах справи, відтак визнаються судом безпідставними.
При цьому, згідно з оскаржуваним позивачем пунктом 4 Рішення № 29 відповідачем надано згоду на безоплатну передачу нерухомого майна у спільну власність територіальних громад міста, сіл Баштанського району за умови використання у подальшому за цільовим призначенням - розташуванням музичної школи, проведення протягом 3-х років капітального ремонту та/або реконструкції. Невиконання умов передачі є підставою для повернення майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області в рамках чинного законодавства. Також відповідачем було доручено Обласній державній адміністрації розглянути питання щодо надання підтримки ПКВО "Фармація" щодо компенсації недоотриманого прибутку.
В будь-якому разі вказані обставини не можуть бути підставою для визнання пункту 4 Рішення № 29 незаконним.
Вимога позивача щодо визнання незаконним пункту 7 Рішення № 29, яким доручено Миколаївській обласній державній адміністрації в установленому законом порядку вжити заходів щодо передачі нерухомого майна, зазначеного, зокрема, у пункті 4 цього рішення, з відображенням в актах приймання-передачі умов передачі, носить похідний характер від вимоги позивача про визнання незаконним пункту 4 вказаного рішення.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Рішення Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 № 16 Миколаївській обласній державній адміністрації було надано право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (за винятком повноважень, що здійснюються виключно обласною радою), у тому числі щодо відчуження (приватизації, передачі, обміну тощо) за рішенням власника.
Водночас, рішенням Миколаївської обласної ради від 16.05.2019, яке набрало чинності з 01.07.2019, було скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 №16, яким третій особі-2 було надано право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відтак з 01.07.2019 майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області не перебуває в управлінні третьої особи-2.
Суд звертає увагу, що до предмету доказування в цій справі входять обставини щодо наявності (або відсутності) підстав для визнання незаконним Рішення № 29 саме станом на дату його прийняття, тоді як повідомлені третьою особою-2 обставини стосуються питання виконання оскаржуваних позивачем пунктів Рішення № 29.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявність передбачених законом підстав для визнання пунктів 4, 7 Рішення № 29 незаконним позивачем не доведено і під час розгляду справи судом не встановлено.
Також судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття відповідачем вказаного рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16.11.2020
Суддя О.В. Нечай