ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/768/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 7809 грн 66 коп.
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
АТ "СК "ІНГО" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "СК "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 7809 грн 66 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.09.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 06.10.2020.
Розгляд справи по суті 06.10.2020 відкладено на 05.11.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.10.2020. Про дату та час розгляду справи сторін повідомлено відповідними ухвалами від 06.10.2020. Представники сторін в судове засідання не з'явилися (явка не визнавалась судом обов'язковою).
Слід зазначити, що ухвали суду від 10.09.2020 та 06.10.2020 направлялися відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Надсилання ухвал підтверджується відтиском штампу вихідної кореспонденції на їх звороті та сформованими списками розсилки.
На адресу суду поверталися поштові відправлення, які надсилалися на адресу відповідача, із відміткою органу поштового зв'язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Разом з тим, суд вважає, що належним чином повідомляв відповідача про розгляд даної справи.
Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до ПрАТ "СК "Галицька". Остання згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. Враховуючи ліміт відповідальності страховика, просить стягнути з відповідача 7809 грн 66 коп. страхового відшкодування. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 35-37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17.08.2017 між ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670557441.17, предметом якого є майнові права страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.
Строк дії договору: з 0:00 год. 21.08.2017 до 24:00 год. 20.08.2018 (п. 5.1 договору).
Згідно п. 1 договору застрахований транспортний засіб: FORD C-MAX, рік випуску - 2008, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .
Страхова сума ТЗ становить 179008 грн 90 коп., франшимза за всіма страховими випадками, крім за ризиком "Угон", при повній загибелі ТЗ, за випадками пошкодження виключно скляних елементів - 1790 грн 09 коп.
29.01.2018 в м. Одеса по вул. Б. Хмельницького автомобілем марки SMART MC01, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 було здійснено ДТП, у результаті якої застрахований АТ "Страхова компанія "ІНГО" автомобіль марки FORD C-MAX, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , отримав механічні ушкодження.
Відповідно до повідомлення про ДТП (європротокол), ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_2 .
29.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "АСК "ІНГО" з повідомленням про випадок (номер справи 1623139).
29.01.2018 складено акт огляду транспортного засобу застрахованого за полісом № 670557441.17.
ТОВ "Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал" виставлено рахунок-фактуру № ТС-00000147 від 02.02.2018 за ремонт транспортного засобу FORD C-MAX, д/н НОМЕР_1 на суму 9591 грн 75 коп.
ОСОБА_1 , 29.01.2018 звернувся до ПрАТ "АСК "ІНГО" із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі вказаній у рахунку-фактурі СТО.
Представниками ПрАТ "АСК "ІНГО" складено страховий акт № 1629407 від 07.02.2018, з огляду на який відшкодуванню підлягає 7801 грн 66 коп.
ПрАТ "АСК "ІНГО" сплатило на користь ТОВ "Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал" кошти за ремонт автомобіля FORD C-MAX, д/н НОМЕР_1 в сумі 7801 грн 66 коп., про що свідчить платіжне доручення № 1761 від 12.02.2018.
Матеріали справи містять поліс АК 002402792, діючий на 29.01.2018, у відповідності до якого, страховиком транспортного засобу SMART MC01, д/н НОМЕР_2 є ПрАТ "СК "Галицька", згідно якого встановлено ліміт за шкоду майну - 100000 грн 00 коп., франшиза - 0 грн 00 коп.
ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулася до ПрАТ "СК "Галицька" з претензією № 433/07/18 від 17.07.2018 про сплату коштів в сумі 7801 грн 66 коп.
Вказана вище претензія ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" до ПрАТ "СК "Галицька" про сплату страхового відшкодування залишена відповідачем без виконання.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.
По факту ДТП водіями складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 29.01.2018.
Як встановлено ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
Аналогічна за змістом норма міститься у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до цієї Інструкції у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Суд зазначає, що схема ДТП та обставини при яких вона мала місце, свідчить про порушення водієм автомобіля марки SMART MC01, д/н НОМЕР_2 вимог Правил дорожнього руху, а відтак, про наявність вини останнього у ДТП, що також підтверджується записом "вину в ДТП визнаю" у пункті 14 "мої зауваження" Європротоколу.
Крім того, факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи вищевикладене та з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 29.01.2018 як належний доказ вчинення ДТП за участю автомобіля марки FORD C-MAX, д/н НОМЕР_1 та автомобіля марки SMART MC01, д/н НОМЕР_2 , та як належний доказ наявності вини водія ОСОБА_2 .
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вину фізичної особи ОСОБА_2 визнано ним, про що вказано у складеному європротоколі.
В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Норми чинного законодавства не містять вимоги, за змістом якої розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути підтверджений виключно звітом про оцінку, складеним згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Перелік можливих доказів у даному випадку не є вичерпним, а визначальним є факт відповідності розрахунку суми матеріального збитку вимогам законодавства.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).
Суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9396/17 від 13.03.2018).
Страховик - ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", з урахуванням рахунку-фактури та страхового акту виплатив СТО, яке проводило ремонт автомобіля кошти в розмірі 7809 грн 66 коп., про що свідчить платіжне доручення.
Оскільки ОСОБА_2 (винний у ДТП) є страхувальником відповідача, а у відповідності до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс АК 002402792 його цивільно-правова відповідальність станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі вказаного страхового полісу АК 002402792, останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.
Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до страхового полісу АК 002402792 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100000 грн 00 коп., а розмір франшизи - 0 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою про сплату страхового відшкодування по полісу АК 002402792, однак вона залишена без реагування з боку відповідача.
Висновок суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судове засідання не з'явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, на підставі наведеного стягненню в судовому порядку підлягає страхове відшкодування в розмірі 7809 грн 66 коп.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 118, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 7809 грн 66 коп. - задоволити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, Шевченківський район, м. Київ,01054; ідентифікаційний код 16285602) - 7809 грн 66 коп. (сім тисяч вісімсот дев'ять грн 66 коп.) - страхового відшкодування та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 16.11.2020
Суддя Т. В. Стефанів