номер провадження справи 33/73/20
10.11.2020 Справа № 908/1882/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1882/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад" (394018, Російська Федерація, Бєлгородська область, м. Олексіїївка, вул. Фрунзе, буд. 4; представник позивача: адвокат Ващинець І.І., адреса для кореспонденції: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, під'їзд № 11 (ЮК "Арбітрейд")
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
27.07.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 21.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" про стягнення заборгованості у розмірі 410617,09 грн., у т.ч. 70234,47 грн. інфляційних втрат та 27620,29 грн. процентів річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1882/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 у справі № 908/1882/20 вказана позовна зава залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1882/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/73/20, підготовче засідання призначено на 15.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 підготовче засідання відкладено на 13.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті на 10.11.2020.
У судове засідання 10.11.2020 представники сторін не з'явилися, про час та місце слухання справи сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні 10.11.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані таким. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 затверджено мирову угоду у справі № 19/5009/2253/11 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика". Додатком № 1 до затвердженої мирової угоди є реєстр вимог кредиторів. Пунктом 3 реєстру як кредитора вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад" з визнаними судом кредиторськими вимогами у розмірі 417061,44 грн. Зазначені вимоги відповідно до реєстру є вимогами 4 черги. Згідно умов п. 4.2 мирової угоди відповідач 20.09.2012 видав позивачу простий вексель на суму 104254,11 грн. Заборгованість у сумі 312762,33 грн. позивач мав погасити до 10.08.2017. Жодних платежів та інших дій на погашення заборгованості позивача згідно з умовами мирової угоди відповідач так і не здійснив. Враховуючи наведене позивач має право на отримання окрім заборгованості у сумі 312762,33 грн. також передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 70234,47 грн. інфляційних та 3% річних, нарахованих за період: з 11.08.2017 по 02.06.2020.
Представник позивача у судове засіданні 10.11.2020 з розгляду справи по суті не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Клопотання про відкладення розгляду справи, що надійшло на електронну адресу суду 09.11.2020 від представника позивача, судом не розглядається, оскільки суперечить ч. 8 ст. 42 ГПК України, а саме: клопотання не скріплене електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Представник відповідача у підготовчі засідання та у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, причини неявки суду невідомі. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача за довіреністю 19.08.2020.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, встановлений законодавством строк розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.07.2012 Господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу по справі № 19/5009/2253/11 про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика". Даною ухвалою провадження у справі припинено.
Вказаною ухвалою затвердженого мирову угоду у справі, укладену 23.12.2011 між боржником - Публічним акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика" та комітетом кредиторів в особі голови комітету кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полаторе Груп", у викладеній редакції.
Згідно п. 2.2 даної мирової угоди станом на дату укладення цієї мирової угоди загальна сума непогашених вимог кредиторів, включених до реєстру вимог по справі № 19/5009/2253/11 про банкрутство боржника наведена у додатку 1, що є невід'ємною частиною мирової угоди.
Згідно Додатку № 1 до мирової угоди «Реєстр вимог кредиторів» (пункт 3) кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад", розмір вимог, визнаних господарським судом, складає 417061,44 грн., вимоги 4 черги - 417061,44 грн.
Згідно п. 2.3.4 мирової угоди вимоги четвертої черги - 15686859,10 грн. (додаток 3, що є невід'ємною частиною мирової угоди).
У Додатку № 3 до мирової угоди визначено (пункт 1): кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад", сума заборгованості (вимоги четвертої черги) - 417016,44 грн.
У пункті 4.2 мирової угоди визначено, що боржник виконує свої зобов'язання щодо вимог кредиторів четвертої черги (додаток 3) у наступному порядку: підпункт 4.2.1 вимоги кредиторів в частині 25% від суми вимог кожного з них на дату укладення мирової угоди, що разом становить 3921714,78 грн., задовольняються боржником шляхом видачі простих векселів векселедавцем яких є боржник зі строком платежу - за пред'явленням, яке не може бути раніше, ніж 31 грудня 2019 року (додаток 6, що є невід'ємною частиною мирової угоди); підпункт 4.2.2 боржнику надається відстрочка погашення вимог кредиторів в частині 75% від кожного з них на дату укладення мирової угоди, що разом становить 11765144,33 грн., терміном на п'ять років починаючи з дня затвердження мирової угоди Господарським судом Запорізької області (додаток 6, що є невід'ємною частиною мирової угоди).
Перелік кредиторів, та номінальні суми простих векселів, які мають бути видані боржником відповідно до умов п.п. 4.2.1 п. 4.2 розділу 4 мирової угоди, відображені у додатку 6 до даної мирової угоди, що є невід'ємною частиною мирової угоди (п. 4.3 мирової угоди).
У пункті 4.4 мирової угоди визначено, що сторони дійшли згоди про те, що погашення заборгованості, яка відстрочена за умовами п.п. 4.2.1 п. 4.2 розділу 4 мирової угоди здійснюється протягом одного місяця з моменту закінчення строку відстрочки: у грошовій формі, в порядку проведення безготівкових розрахунків, і/або іншій формі, не забороненої чинним законодавством України.
У Додатку № 6 до мирової угоди (пункт 1) зазначено: найменування кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад", загальна сума вимог, віднесених до четвертої черги - 417016,44 грн., прості векселі, які підлягають видачі векселедавцем - Публічним акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика" - 104254,11 грн., сума вимог, на які надається відстрочка терміном на 5 років - 312762,33 грн.
У позовній заяві позивачем зазначено про видачу відповідачем 20.09.2012 позивачу простого векселю на суму 104254,11 грн.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 30.07.2020, стосовно юридичної особи Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика", код ЄДРПОУ: 00382094, 31.05.2016 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи стосовно зміни повного найменування, зміни скороченого найменування, зміни місцезнаходження.
У листі від 18.02.2020 вих. № 245 ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика", адресованого позивачу, зазначено, що згідно мировій угоді по справі № 19/5009/2253/11 про банкрутство ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика" заборгованість ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика" (правонаступник ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика") перед позивачем складає 417016,44 грн. Оплатити у такі короткі строки не видається можливим по декільком об'єктивним причинам. Необхідно вирішити питання з банком для проведення валютної операції. Відповідач просив розглянути можливість погашення заборгованості ПАТ «ЗКФ» перед позивачем у декілька етапів, а саме рівними платежами з березня по серпень 2020 по 69502,74 грн.
Предметом розгляду дійсної справи є стягнення невиплаченої за вищевказаною мировою угодою суми 312762,33 грн. заборгованості та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 202 ЦК України (ч. 1) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який був чинним на момент затвердження судом мирової угоди у справі № 19/5009/2253/11, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Отже, виходячи зі змісту вказаної статті мирова угода є цивільно-правовою угодою (правочином).
Мирова угода за своєю правовою природою є правочином у розумінні ст.ст. 202, 203 ЦК України та підставою для виникнення прав і обов'язків сторін, які її уклали, а також одночасно є судовою процедурою у справі про банкрутство.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 922/3280/18.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який був чинним на момент затвердження судом мирової угоди у справі № 19/5009/2253/11, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Згідно ч. 5 ст. 38 даного Закону дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
Відтак, згідно укладеної в межах справи про банкрутство № 19/5009/2253/11 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2012, у сторін по справі виникли певні зобов'язання, зокрема, у відповідача щодо погашення заборгованості в порядку та у строк, визначені такою угодою.
Згідно умов мирової угоди (пункт 4.2), що затверджена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 у справі № 19/5009/2253/11, відповідач мав сплатити суму 312762,33 грн. у строк до 10.07.2017 включно (оскільки 09.07.2017 є вихідним днем (неділя).
Доказів розірвання чи визнання недійсною вказаної мирової угоди матеріали дійсної справи не містять та сторонами не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 312762,33 гривень був встановлений ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2017 у справі № 19/5009/2253/11, що набрала законної сили.
Як зазначив позивач, відповідач суму 312762,33 грн., яку мав сплатити за умовами мирової угоди у справі № 19/5009/2253/11, не сплатив.
Дану обставину відповідач не спростував, доказів сплати позивачу суми 312762,33 грн. суду не подав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми 312762,33 грн. заборгованості є законною та обґрунтованою, підлягає судом задоволенню.
Позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції у сумі 70234,47 грн., нараховані за період з серпня 2017 по червень 2020 включно, та 27620,29 грн. 3% річних, нараховані за період з 11.08.2017 по 20.07.2020.
Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Після постановлення Господарським судом Запорізької області ухвали від 09.07.2012 у справі № 19/5009/2253/11 грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор грошові кошти реально не отримав. Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідач проти розрахунків позивача не заперечив, контррозрахунку суду не подав.
Перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнає їх правильними. З відповідача на користь позивача стягується 27620,29 грн. 3% річних та 70234,47 грн. інфляційних втрат.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доказів сплати позивачу 27620,29 грн. 3% річних та 70234,47 грн. інфляційних втрат суду не подав.
На підставі викладеного вище позов у цілому задовольняється судом повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 6159,26 грн. стягуються з відповідача на користь позивача.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи. У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 123924 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (ч. 1 ст. 15 даного Закону).
За змістом статті 1 даного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно, витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
У матеріалах дійсної справи містяться копії: договору про надання юридичних послуг № ЭФК/03/06/20 від 03.06.2020; ордеру серії КС № 57777 від 21.07.2020, виданого Адвокатським об'єднанням «Арбітрейд» ТОВ "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад".
Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4, 6.1 договору про надання юридичних послуг № ЭФК/03/06/20 від 03.06.2020, укладеного між ТОВ "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад" (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Арбітрейд» (виконавець), виконавець представляє інтереси замовника у спорі з ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика" з метою стягнення заборгованості боржника перед замовником згідно мирової угоди по справі № 19/5009/2253/11 про банкрутство ПАТ «ЗКФ». Послуги виконавця по даному договору включають у себе, зокрема підготовку позовної заяви та його подачі в компетентний суд на тертої України проти боржника про стягнення заборгованості, представництво інтересів замовника у судових засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підготовка всіх необхідних процесуальних документів у судовій справі. Вартість послуг виконавця по даному договору складає 4500 доларів США та виплачується замовником на протязі 10 робочих днів з моменту підписання даного договору на підставі рахунку, виставленого виконавцем. По наданим послугам по даному договору сторони підписують акт наданих послуг. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Позивачем до позовної заяви долучено копію банківської виписки за 10.07.2020, з якої вбачається сплата позивачем АО «Арбітрейд» 4490 доларів США (гривневе покриття 123931,42 грн., 15,75 грн.).
До матеріалів справи позивачем не надано акту наданих послуг, складеного за договором про надання юридичних послуг № ЭФК/03/06/20 від 03.06.2020, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням.
Відтак, суду не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України до закінчення судових дебатів у справі позивач не зробив відповідної заяви щодо подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7, код ЄДРПОУ 00382094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Координуючий розподільний центр "ЕФКО-Каскад" (394018, Російська Федерація, Бєлгородська область, м. Олексіївка, вул. Фрунзе, буд. 4, реєстраційний номер юридичної особи 1043106500601) 312762 (триста дванадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 33 коп. заборгованості, 70234 (сімдесят тисяч двісті тридцять чотири) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 27620 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять) грн. 20 коп. - 3% річних, 6159 (шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 26 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 16 листопада 2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко