29.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/642/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми", м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Прохорчука Івана Володимировича, м. Ужгород
про стягнення 208257,50 грн
секретар судового засідання - Штундер Д.Л.
сторони не з'явилися
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Прохорчука Івана Володимировича 208257,50 грн штрафних санкцій (152082,50 грн пені та 56175,00 грн штрафу) за неналежне виконання взятих по Договору про закупівлю послуг №26/11 від 26 листопада 2018 року зобов'язань, посилаючись на ст. ст. 626, 629, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат складає 3123,87 грн сплаченого судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі.
В подальшому в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г., за розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2020 № 02-02/68/20 проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого 29.07.2020 спір передано на розгляд судді Андрейчук Л.В.
Ухвалою суду від 31.07.2020 справу № 907/642/19 прийнято до провадження суддею Андрейчук Л.В. постановлено повторно розпочати розгляд справи по суті.
В ході розгляду справи відповідачем подано відзив на позов, додаткові пояснення та клопотання про зменшення штрафних санкцій. Позивач не скористався своїм правом подати відповідь на відзив.
Також позивачем подано заяву про долучення доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками спору.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином (в установлений строк) взяті на себе за Договором про закупівлю послуг №26/11 від 26 листопада 2018 року зобов'язання. У зв'язку з допущення порушення господарського зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення на підставі п. 8.2 Договору 152082,50 грн пені та 56175,00 грн штрафу.
Заперечення відповідача
Відповідач, заперечуючи проти позову, наголосив, що замовник - ТОВ НВП «Агроресурсистеми» не надав йому усіх необхідних документів (вихідних даних), зокрема, копії Державного акту на право постійного користування землею, та не повідомили, що на території Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради наявні земельні ділянки, що знаходяться в приватній власності та користуванні різних фізичних та юридичних осіб. Наголосив, що єдиним належним посвідченням факту отримання документів, необхідних для надання послуг є акт прийому-передачі документів; відсутність такого акту підтверджує факт невиконання Позивачем обов'язку, встановленого п. 7.2.1. Договору. Оскільки вказані документи не були надані відповідачу, він відповідно, не міг виконати роботи в повному обсязі.
Вважає, що з огляду на те, що підписаний Сторонами акт виконаних робіт по першому етапу не містить жодних застережень стосовно порушення строку надання цих послуг чи будь яких інших зауважень, а навпаки, у ньому зазначено, що послуги за Етапом 1: Топографо-геодезичні та обчислювальні роботи відповідачем надані в повному обсязі та цей акт є підставою для проведення взаємних розрахунків, позивач цим визнав, що прострочення виникло не з вини відповідача.
Оскільки позивач не надав відповідачу всіх документів та вихідних даних, необхідних для повного і своєчасного виконання робіт з розробки проекту землеустрою, тобто не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, відсутні підстави стверджувати про прострочення боржника, який своєчасно приступив до виконання робіт і в залежних від нього обсягах виконав роботи, передбачені Договором. Тому нарахування позивачем штрафу та пені вважає безпідставними.
Додатковими поясненнями відповідач доповнив свої заперечення, наголосивши, що затвердження технічної документації відповідачем не лише не передбачена договором, а є неможливою без документів, які не були передані позивачу. Крім того, вважає, що належним суб'єктом звернення з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою до органу місцевого самоврядування є Карпатський національний природний парк або ж позивач, як безпосередній контрагент останнього, оскільки дозвіл на його розроблення наданий розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.08.2017 №509 парку.
Також, відповідачем подано суду клопотання про зменшення штрафних санкцій на 60 %. Підставами такого клопотання є посилання на надмірно великий розмір санкцій; відсутність у позивача шкоди; недоведеність негативних наслідків, які настали внаслідок несвоєчасного за твердженням позивача виконання відповідачем зобов'язання; відсутність безпосередньої вини відповідача; відсутність майна за рахунок якого можна покрити штрафні санкції.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» (Замовник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Прохорчуком Іваном Володимировичем (Виконавець, відповідач) укладено договір № 26/11 від 26 листопада 2018 року про закупівлю послуг (договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався надати належним чином та в повному обсязі послуги з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Карпатського національного природного парку території Микуличинської сільської ради Яремченської міської ради», а Замовник - отримати такі послуги та оплатити їх.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Виконавець повинен надати Замовникові Послуги в обсязі відповідно до Технічного завдання у формі Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони погодили, що обов'язком Замовника під час виконання цього договору є, зокрема, надати всю необхідну інформацію та документацію для надання послуг (пункт 7.2 договору). Пунктами 7.4.1, 7.4.2 договору передбачений обов'язок Виконавця надавати визначені цим договором послуги своєчасно та якісно в строки та на умовах, встановлені цим договором; своєчасно та в повному обсязі усно чи/або письмово інформувати Замовника про стан надання послуг.
Відповідно до пункту 4.3 договору, вартість етапів робіт та терміни їх виконання визначаються Календарним планом у формі Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору та кошторисом виконання робіт (Додаток №4).
Технічним завданням (Додатком № 1 до Договору) передбачено виконання робіт у два етапи. Перший Етап «Топографо-геодезичні та обчислювальні роботи» вартістю 275 000 грн., другий Етап «Землевпорядні роботи. Вставлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі» вартість другого етапу 802500 грн.
Загальна ціна Договору становить 1077500,00 грн. без ПДВ(пункт 3.1 Договору).
Період виконання першого Етапу послуг визначений Календарним планом до 01.12.2018, виконання другого Етапу - до 22.12.2018. Термін надання всіх послуг по договору становить не пізніше 22.12.2018 року (пункт 6.3 договору).
Пунктом 8.1.1 договору передбачено, що порушенням даного договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.
У випадку порушення Виконавцем строку надання послуг (п.5.1 договору) Замовник може стягнути із Виконавця пеню у розмірі 0.1 відсотка ціни Послуги з вини якого допущено прострочення закупівлі за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (пункт 8.2 Договору).
При цьому, сторона не несе відповідальності за порушення Договору і вважається невинною якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору (пункти 8.1.2 договору).
Відповідно до умов договору відповідачем виконано перший етап робіт, що підтверджується двостороннім Актом № 1 приймання - здачі послуг від 21 грудня 2018 року. Договірна вартість наданих послуг складає 275000,00 грн, без ПДВ.
Доказів виконання другого етапу робіт матеріали справи не містять. Факт відсутності виконання таких робіт не заперечується жодною зі сторін.
Покликаючись на передбачену сторонами відповідальність за порушення умов договору позивач, зважаючи на недотримання Виконавцем обмовлених календарним планом строків їх надання, просить суд стягнути суму 152082,50 грн пені та 56175,00 грн штрафу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правовідносини, що виникли з укладеного між сторонами договору № 26/11 від 26.11.2018 підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що за умовами договору послуги повинні надаватись відповідно до узгодженого Замовником і Виконавцем Календарного плану, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2), у якому визначено вартість етапів робіт та терміни їх виконання.
Період виконання першого Етапу послуг передбачений Календарним планом до 01.12.2018, виконання другого Етапу - до 22.12.2018. Термін надання всіх послуг по договору становить не пізніше 22.12.2018 року (пункт 6.3 договору).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено факт порушення Виконавцем строків надання послуг обумовлених договором. Даний факт сторонами не спростовувався та не заперечувався.
Пунктом 8.1.1 договору передбачено, що порушенням даного договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.
У випадку порушення Виконавцем строку надання послуг (п.5.1 договору) Замовник може стягнути із Виконавця пеню у розмірі 0.1 відсотка ціни Послуги з вини якого допущено прострочення закупівлі за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (пункт 8.2 договору).
З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасного надання послуг є доведеним, тобто мало місце порушення ним встановлених договором строків, врахувавши те, що в договорі передбачено право Замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, беручи до уваги те, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтовані та правомірні.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 0,1 відсотка ціни Послуги за кожен день затримки, яка склала: за порушення строку виконання першого етапу 5225,00 грн. та 146857,50 грн - за другий етап, а також суму 56175,00 грн. штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу є арифметично вірним, розрахунок пені містить арифметичні помилки, відтак, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню підлягає пеня за перший етап в розмірі 5153,42 грн, та 143548,56 грн за другий, всього 148701,98 грн, в задоволенні ж решти належить відмовити.
Заперечення відповідача не спростовують наведених висновків та відхиляються судом з огляду на наступне.
Пунктом 7.2.1 Договору передбачений обов'язок Замовника під час виконання цього договору надати всю необхідну інформацію та документацію для надання послуг.
Разом з тим, частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Сторона не несе відповідальності за порушення Договору і вважається невинною якщо вона доведе, що вжила всі залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору (пункт 8.1.2 договору).
Технічним завданням у формі Додатку 1, який є невід'ємною частиною договору № 26/11 від 26.11.2018 року, встановлений перелік вихідних даних для надання послуг. Однак строки та порядок надання необхідної інформації та документів, ні договором ні додатками до нього не встановлені. Передбачені ж Календарним планом строки виконання всіх етапів робіт є безумовні, початок їх перебігу не пов'язаний та ставиться в залежність від дій Замовника чи Виконавця.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту ухилення Замовника від надання інформації, та документів, а також не доведено факту вжиття Відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цього Договору. Матеріали справи не містять відомостей про факти своєчасного інформування Замовника про стан надання послуг, хоча такий обов'язок передбачений договором.
За таких обставин, заперечення відповідача та твердження про те, що Замовник в порушення пункту 7.2.1 Договору не надав копію державного акту на право постійного користування землею та не повідомив про наявність на території надання послуг земельних ділянок, що знаходяться у приватній власності та користуванні фізичних та юридичних осіб, що і зумовило порушення строку надання послуг є безпідставними та судом не приймаються до уваги.
Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Висновок суду, щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Беручи до уваги наведене, враховуючи наведене вище, покликання відповідача на відсутність у нього майна та відсутність у позивача реальних збитків, з огляду те, що при підписанні договору ним було погоджено таку міру відповідальності, є непереконливим, тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Оскільки судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача належить покласти витрати на оплату судового збору в розмірі 3073,16 грн.
Щодо витрати на правову допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, додатковій постанові Верховного суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12.
При зверненні з позовом до суду позивачем визначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу - 20000,00 грн. Ним долучено до матеріалів справи копію Договору №03-09/2019 про надання правової допомоги від 03.09.2019, укладений з адвокатом Шипіциним Олександром Володимировичем; Ордер на надання правової допомоги серії АН №1004165, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.11.2007 № 2698, а згодом - Додаткову угоду № 8 від 17 жовтня 2019 року, Акт №8 приймання-передачі виконаних послуг від 13 січня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №21 від 13 січня 2020 року на суму 20000,00 грн.
З аналізу поданих доказів суд встановив, що подані документи не містять відомостей про вартість та види послуг адвоката, хоча, й зазначено про кількість годин, затрачених на підготовку позовної заяви та клопотань по справі. В той же час, з викладеного в пункті 2 Акту вбачається, що заявлену до стягнення суму в розмірі 20000,00 складають і інші витрати, детальних опис яких, однак, не наведено. Судом взято до уваги також і те, що з моменту прийняття справи до розгляду новим складом суду 31.07.2020, адвокат позивача жодних клопотань, заяв суду не подавав, в засідання суду не з'являвся.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, відсутність належних доказів надання правової допомоги на заявлену суму, суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні позивачу витрат на правову допомогу.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прохорчука Івана Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, офіс 450, код ЄДРПОУ 23723132) суму 204876,98 грн (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят шість шість гривень 98 коп) штрафних санкцій, а також 3073,16 грн. (три тисячі сімдесят три гривні 16 коп) на відшкодування судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено з врахування перебування судді у відрядженні 16.11.2020.
Суддя Л.В. Андрейчук