вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3094/20
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до відповідача-1: Селянського (фермерського) господарства "Весела долина", с. Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області
відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Томаківка Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у розмірі 1 054 745,26 грн.
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Солом'яний С.С.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" та ОСОБА_1 заборгованість за договором №б/н від 10.03.2011 в розмірі 1 054 745,26 грн., з яких:
- 1 004 782,43 грн. - заборгованість за кредитом;
- 39 772,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 10 190,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 умов договору №б/н від 10.03.2011 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів. Відповідно до договору поруки №POR1418635557823 від 15.12.2014 відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до умов якого прийняв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором. Відтак, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.
Представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме довідок про стан позичкової заборгованості.
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що 10.03.2011 відповідачем-1 подано заяву до Банку про відкриття поточного рахунку. Відповідно до вказаної заяви відповідач-1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн. Відповідач-1 вважає, що у позивача виникло право на звернення до суду від останнього місяця, у якому не відбулася сплата заборгованості за кредитом, про що позивач не вказав у позовній заяві, а лише приклав акт звірки від 02.04.2020, який не підписаний відповідачем. Згідно наданої Банком довідки про встановлення кредитних лімітів сума погашення за надання кредитом станом на 26.02.2020 склала 947 601,21 грн., після чого Банк 02.04.2020 збільшив суму кредитної лінії до 1 034 781,43 грн. Відповідач-1 вважає дії позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки повністю виконав свої зобов'язання за договором банківського кредиту №б/н від 10.03.2011.
Відповідач-2 проти позову заперечує, зазначає про припинення поруки, оскільки позивач самостійно збільшив відсоткову ставку по кредиту з посиланням на п.3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, але спеціальної додаткової угоди по поруці не укладалось. Жодних повідомлень щодо зміни умов кредитного договору, за яким відповідач-2 виступив поручителем до відповідача-2 не надходило і відповідач-2 ніякої згоди на зміну умов договору поруки не міг дати, оскільки не був про них повідомлений. Відповідач-2 вважає, що збільшення процентної ставки, яке відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився його обсяг відповідальності є підставою для припинення поруки відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Також відповідач-2 вважає неукладеним кредитний договір, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, на які позивач посилається як на частину укладеного договору не містять підпису позичальника, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують те, що Умови на які посилається банк є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву.
У судове засідання 04.11.2020 представники сторін не з'явилися.
Від позивача надійшло клопотання (електронною поштою) про розгляд справи без участі представника.
Представником відповідача-2 подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-2.
Про причини неявки в судове засідання представника відповідача-1 суду інформації не надано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.
У судовому засіданні 04.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (на попередніх судових засіданнях) господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення кредитного договору, строк дії договору, кредитний ліміт, графік повернення кредиту та сплати процентів, наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язань, обставин укладення договору поруки, строк дії даного договору, обсяг відповідальності поручителя.
Так, судом встановлено, що 10.03.2011 Селянським фермерським господарством "Весела долина" (відповідач-1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 24).
Згідно вказаної заяви, за поясненнями позивача, відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 10.03.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт:банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Позивач вважає, що підписавши вказану заяву, відповідач-1 виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування.
Таким чином, за твердженням позивача, між позивачем та відповідачем-1 у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 10.03.2011, а згідно із заявою відповідач-1 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Згідно з п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту-фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
У відповідності з п. 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Згідно з п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до договору, за поясненнями позивача, відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банкінг, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови).
В підтвердження виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 10.03.2011 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" надано довідку про встановлення Селянському (фермерському) господарству "Весела долина" кредитних коштів у межах встановленого ліміту 50 000,00 грн. (а.с.35, т. 1). З наявного у справі розрахунку заборгованості за договором вбачається, що встановлений відповідачу-1 кредитний ліміт було збільшено.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначено вище, відповідно до розділу 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.
Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.
Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором, у останнього, станом на 02.04.2020 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 054745,26 грн., з яких: 1 004782,43 грн. - заборгованість за кредитом; 39 772,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі за період з 12.12.2017 по 02.04.2020; 10 190,77 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом за період з 01.02.2020 по 02.04.2020.
Причиною виникнення спору є, на думку позивача, неналежне виконання відповідачем-1 умов договору №б/н банківського обслуговування від 10.03.2011 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 10.03.2011 процентна ставка (відсотки за користування кредитними коштами) не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та розміру комісії.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію за користування кредитом і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.03.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Згідно з Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: п.3.18.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.
Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.
Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, з аналогічного питання зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.03.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.06.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів і відбитка печатки домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру комісії, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відступи від неї відсутні.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який містяться в матеріалах даної справи не визнається відповідем-1 та не містить його підпису, тому його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.03.2011 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та відповідачем-1 - споживачем банківських послуг.
Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.03.2011 у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "Приватбанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає про задоволення позовної вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 1004782,43 грн.
Заперечення відповідача-1 про те, що йому встановлено кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн. і лише в цій частині у позивача виникло право на звернення до суду від останнього місяця, у якому не відбулася сплата заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. не приймаються судом, оскільки згідно наявного у справі розрахунку та виписок з банківського рахунку вбачається, що відповідачу-1 збільшувався кредитний ліміт, та відповідач-1 користувався цими коштами та здійснював повернення кредитних коштів в межах збільшеного ліміту.
Так, 02.02.2020 позивачем винесено на прострочену заборгованість 976 193,37 грн., 26.02.2020 відповідачем-1 внесено в рахунок погашення кредиту 947604,31 грн., залишок заборгованості становить 28589,06 грн., який 11.03.2020 винесено на прострочення. 17.03.2020 відповідачем-1 заборгованість відповідача-1 становить 1004782,43 грн., яку 02.04.2020 винесено на прострочення.
З викладеного слідує, що відповідач-1 був обізнаний про збільшення кредитного ліміту та на власний розсуд користувався наявними на рахунку коштами.
Відтак, заперечення щодо відповідальності лише в межах ліміту 50 000,00 грн. є безпідставними.
В задоволенні решти позовних вимог, а саме стягненні процентів у розмірі 39772,06 та комісії у розмірі 10190,77 грн. слід відмовити з викладених вище підстав (відсутність доказів погодження саме такої редакції Умов та правил.)
Також суд зазначає, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив, а суд не може самостійно застосувати дані норми та стягнути проценти. Дана правова позиція викладена у поставові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Зобов'язання за спірним договором забезпечено договором поруки №РOR1418635557823 від 15.12.2014 (далі - договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - ОСОБА_1 (відповідач - 2), за умовами якого (п.1.1) предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Селянським (фермерським) господарством "Весела долина" зобов'язань за угодами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг, далі Угода-1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1 "Угоди-1" - 0% річних;
- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 36 % річних;
- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 56 % річних;
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 50 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідач-2 зазначає, що не надавав своєї згоди на збільшення своєї відповідальності за договором поруки, а відтак вважає поруку припиненою.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі №6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.
Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.
Матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки укладеного між Банком та ОСОБА_1 на збільшення кредитного ліміту Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" з 50 000,00 грн. до 1 004782,43 грн., а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності. Судом не встановлено, а сторонами не спростовано, укладення будь-яких додаткових угод до договору поруки щодо збільшення такого кредитного ліміту.
Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов'язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суд доходить висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) заборгованості з кредитом, процентами та комісією, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 903/998/19.
З урахуванням викладеного в позові до відповідача-2 слід відмовити.
Зауваження відповідача-1 щодо того, що ОСОБА_1 є колишнім засновником Селянського (фермерського) господарства "Весела долина", був директором товариства, а тому усвідомлював обсяг відповідальності не приймається судом, оскільки як зазначено вище, зміни до договору поруки мають бути внесені у письмові формі. Доказів укладення додаткових угод щодо внесення змін до договору поруки щодо збільшення обсягу відповідальності до матеріалів справи не додано.
Сам відповідач-1 у поясненнях у судовому засіданні вказав, що засновник відповідача-1 змінився на початку 2020 року, а відповідач-2 деякий час виконував обов'язки директора Селянського (фермерського) господарства "Весела долина". Пояснення відповідача-2 про те, що ОСОБА_1 використав кредитні кошти для власних потреб стосуються внутрішньої організації роботи відповідача-1. Дана обставина може бути підставою для звернення з позовом (за наявності до того підстав) про стягнення збитків, завданих товариству його посадовою особою. Однак дані пояснення не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову.
Також суд звертає увагу, що обставини даної справи щодо поручителя аналогічні зі справою № 910/13109/18, де поручителем також виступав колишній керівник боржника.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та основна заборгованість підлягає стягненню з відповідача-1.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 15071,74 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства "Весела долина", відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1 054 745,26 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" (53500, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Семенівна, вул. Вишнева, 65-Б, ідентифікаційний код 21900245) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800), ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 1004782,43 грн. (один мільйон чотири тисячі сімсот вісімдесят дві грн. 43 коп.), та судовий збір у розмірі 15071,74 грн. (п'ятнадцять тисяч сімдесят одна грн. 74 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог до Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" - відмовити.
В задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1 054 745,26 грн. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.11.2020
Суддя О.М. Крижний