вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/734/20
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Сичук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр", вул. Артільна - 5, м. Дніпро, 49098, код - 20282472
до: Фізичної особи - підприємця Повстянка Олега Миколайовича, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
про стягнення 165 529, 76 грн
27.07.2020 року Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення "Інструмент Центр" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Повстянка Олега Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі 165 529, 76 грн, з яких 110 642,17 грн основного боргу, 40 495,03 грн пені, 11 064,21 грн штрафу та 3 328,35 грн 3 % річних за договором поставки № ІЦВ 1031 від 03.05.2017 року.
Ухвалою суду від 30.07.2020 року відкрито провадження у справі № 902/734/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 01.09.2020 року.
10.08.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу № 902/743/20 передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.
Ухвалою суду від 12.08.2020 року справу № 902/743/20 прийнято до провадження новим складом суду та призначено підготовче судове засідання на 01.09.2020 року.
В судовому засіданні 01.09.2020 року судом постановлено ухвали про відкладення підготовчого засідання у справі до 06.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 02.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
08.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 398 від 02.09.2020 року) в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд в зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні 14.09.2020 року, проводити розгляд справи за його відсутності.
29.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 411 від 25.09.2020 року) в якій останній просить суд в зв'язку з введеними карантинними заходами просить суду проводити розгляд справи за його відсутності. Також у заяві останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні 06.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/734/20 для судового розгляду по суті на 29.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
В судове засідання 29.10.2020 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Обізнаність позивача про дату судового засідання поштовим повідомленням № 4908100514245, яке наявне в матеріалах справи.
Крім того, суд зазначає, що надіслана на адресу відповідача ухвала суду від 07.10.2020 року повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці сторін в судове засідання враховується наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/734/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення "Інструмент Центр" та Фізичною особою - підприємцем Повстянком Олегом Миколайовичем договору поставки № ІЦВ 1031 від 03.05.2017 року.
В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки № ІЦВ 1031 від 03.05.2017 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 165 529,76 грн.
З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 110 642,17 грн основного боргу, 40 495,03 грн пені, 11 064,21 грн штрафу та 3 328,35 грн 3 % річних.
Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 03.05.2017 року між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення "Інструмент Центр" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Повстянком Олегом Миколайовичем (Покупець) укладено договір поставки № ІЦВ 1031 (а.с.10-11, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити інструменти (товар), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у виставлених рахунках за заявками Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 Договору постачання товару може здійснюватись партіями та на підставі заявок Покупця які надійшли Постачальнику та погоджені сторонами, в яких зазначається повне найменування товару, одиниці виміру, кількість, загальна вартість товару, термін, умови поставки та інші відомості, за якими сторони досягли згоди.
Постачання товару здійснюється на умовах EXW м. Дніпропетровськ, склад Постачальника відповідно до правил "ІНКОТЕРМ 2010" (п. 2.1 Договору).
Передача (здача-приймання) товару здійснюється згідно з накладною, в термін, погоджений між сторонами в заявках (п.1.2). Постачання враховується здійсненим з моменту надання товару в розпорядження Покупця, підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної (п. 2.2 Договору).
Приймання товару за кількістю і зовнішньому вигляду здійснюється сторонами відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору за актом приймання-передачі товару за кількістю і зовнішнім виглядом. За наявності заперечень Постачальник в погоджений термін вживає заходів щодо їх врегулювання (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 2.4 Договору перехід права власності на товар, який є предметом поставки за цим Договором, здійснюється в момент приймання товару Покупцем та підписання документів, передбачених п. 2.2 цього Договору.
Загальна сума договору визначається як вартість усього товару, що поставляється за цим договором з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору).
За змістом п. 3.2 Покупець здійснює повну оплату заявленого товару згідно з виставленими Постачальником рахунками протягом 14 календарних днів від дати виписки видаткових накладних.
Оплата здійснюється Покупцем самостійно в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, платіжним дорученням або шляхом внесення готівкових коштів через установи банку на рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).
Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірі, строки, на умовах, передбачених п. 3.1-3.7 Договору (п. 5.1.1 Договору).
Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар у кількості та асортименті, зазначеному в накладній на отримання товару відповідно до п. 2.2 цього Договору (п. 5.2.1 Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).
У разі несвоєчасної поставки товару, відповідно до умов цього Договору, Постачальник оплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення строків поставки (п. 6.2 Договору).
У разі порушення Покупцем строків оплати поставленого товару, передбачених п.3.2 цього Договору, Покупець оплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день (п. 6.3 Договору).
У разі несплати поставленого товару в строк більш як 21 календарних днів від дати виписки видаткових накладних, Покупець оплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 6.4 Договору).
На виконання умов укладеного договору позивачем на підставі видаткової накладної №ИЦ-111218 від 10.06.2019 року поставлено відповідачу товар (будівельні інструменти) на загальну суму 122 644,06 грн (а.с. 12, т. 1).
Поставка товару відповідачу також підтверджується довіреністю № 3 від 10.06.2019 року, актом здачі-прийняття товару від 10.06.2019 року, товарно-транспортною накладною № 111218 від 10.06.2019 року, які долучені до матеріалів справи (а.с. 13-15, т. 1).
Відповідачем здійснено частково розрахунок за поставлений товар в сумі 12 001,89 грн.
23.07.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 333 від 26.06.2020 року) з вимогою сплати заборгованості за поставлений товар (а.с.16-20, т. 1).
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 110 642,17 грн (122 644,06 грн - 12 001,89 грн).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як зазначено в ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не спростовано наявності основної суми боргу.
Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 110 642,17 грн, тому задовольняє їх у повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги про стягнення 40 495,03 грн пені, 11 064,21 грн штрафу та 3 328,35 грн 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою правильності розрахунку судом не виявлено помилок, тому суд задовольняє позов в частині стягнення 3 328,35 грн 3% річних.
Як вбачається з умов укладеного договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).
У разі несвоєчасної поставки товару, відповідно до умов цього Договору, Постачальник оплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення строків поставки (п. 6.2 Договору).
У разі порушення Покупцем строків оплати поставленого товару, передбачених п.3.2 цього Договору, Покупець оплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день (п. 6.3 Договору).
У разі несплати поставленого товару в строк більш як 21 календарних днів від дати виписки видаткових накладних, Покупець оплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 6.4 Договору).
Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені та штрафу за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку штрафу судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно, в зв'язку з чим задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі, в сумі 11 064,21 грн.
Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені невірно визначено період її нарахування, зокрема позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.
Крім того, нарахування пені обмежується подвійної обліковою ставкою НБУ згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ".
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені в заявленому позивачем періоді (30.06.2019 року по 30.12.2019 року) з дотриманням граничного шестимісячного строку нарахування пені, судом встановлено пеню у розмірі 18 045,28 грн, що є значно меншою ніж заявлена позивачем.
В зв'язку з чим, у задоволенні 22 449,75 грн пені слід відмовити, як заявлених безпідставно.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку із відмовою в стягненні пені.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Крім того, у зв'язку з відмовою в частині стягнення 22 449,75 грн пені, судовий збір в сумі 336,75 грн слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Повстянка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" (вул. Артільна - 5, м. Дніпро, 49098, код - 20282472) - 110 642,17 грн - основного боргу за договором поставки № ІЦВ 1031 від 03.05.2017 року, 18 045,28 грн -пені, 11 064,21 грн - штрафу та 3 328,35 грн - 3 % річних, 2 146,25 грн - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" (вул. Артільна - 5, м. Дніпро, 49098, код - 20282472) до Фізичної особи - підприємця Повстянка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) в частині стягнення 22 449,75 грн пені.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 336,75 грн залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці протягом періоду самоізоляції з метою запобігання поширенню COVID-19, повне рішення складено 16 листопада 2020 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Артільна - 5, м. Дніпро, 49098)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)