05.11.2020 Справа № 904/3538/19
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3538/19 (суддя Манько Г.В., повна ухвала складена 21.09.2020) за заявою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у даній справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради , м.Дніпро
про стягнення 18 031 578 грн 83 коп.
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3538/19 Комунальному підприємству (далі-КП) "Теплоенерго" Дніпровської міської ради відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у даній справі;
- при винесенні ухвали господарський суд виходив з того, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-АТ"НАК"Нафтогаз України") як підприємство державного сектора економіки є об"єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, з того, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов"язків, погіршує фінансове становище та впливає на якість і своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, з того, що заборгованість кінцевих споживачів та скрутне матеріальне становище, у даному випадку, не є підставою для задоволення заяви відповідача, оскільки останній не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов"язанянь, у тому числі, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку та залучення кредитних коштів, з того, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання вказаної постанови, а лише відображають поточний стан підприємства і викладене також не є обставинами, з якими закон пов"язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, тому відповідачем не доведена наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність такої відстрочки, з того, що відповідач повинен самостійно нести всі ризики щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов"язань, оскільки укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював наявність ризиків та погодився на його умови, а також з того, що доводи, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду не вбачають підстав для надання такої відстрочки;
- не погодившись з винесеною ухвалою, КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на ігнорування та недослідження судом ключових обставин справи просить цю ухвалу скасувати та відстрочити виконання вказаної постанови строком на дванадцять місяців;
- у поданій скарзі йдеться про те, що господарським судом не були проаналізовані актуальні на час розгляду заяви фінансові показники позивача, про те, що з 01.08.2020 відповідно до внесених до постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 змін зменшено коло спеціальних обов"язків, покладених на нього, про те, що господарським судом не взято до уваги, що заборгованість споживачів та скрутне матеріальне становище не є єдиними обставинами, на які КП"Теплоенего" посилалося в обґрунтування наявності підстав для задоволення своєї заяви, між тим, вказані обставини є ключовими в силу ст.331 Господарського процесуального кодексу України, про те, що такими обставинами, зокрема, є стале поширення фінансового тиску на збиткове підприємство через погіршення платіжної дисципліни, збільшення боргових зобов"язань через укладення договорів про переведення боргу на суму 674416197грн, про запровадження заборон, пов"язаних з поширенням короновірусної хвороби, внаслідок яких підприємство було позбавлено можливості нараховувати неустойку на прострочену заборгованість та, відповідно, отримувати додаткові грошові кошти, про відсутність можливості впливати на порядок розподілу коштів, які надходять на його спеціальні рахунки в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 та наявність інших договорів, укладених з позивачем, за якими відповідач добросовісно виконує свої зобов"язання, про перебування його у збитковому фінансовому становищі, що ставить під загрозу його господарську діяльність в цілому, про те, що відповідач є соціально-важливим, монопольним суб"єктом господарювання, який створений для задоволення потреб споживачів м.Дніпра у сфері постачання теплової енергії, про те, що незважаючи на здійснювану претензійно-позовну роботу з метою забезпечення належного акумулювання коштів на рахунках підприємства, ним проведено масштабний процес скорочення чисельності та штату працівників, про те, що одночасне погашення заборгованості в сумі 17164328 млн. грн може привести до негативних наслідків, які вплинуть на енергетичну стабільність та надійність енергосистеми в цілому та до виникнення ймовірності доведення КП"Теплоенерго" до банкрутства і до: неможливості забезпечення споживачів послугою з централізованого опалення та гарячого водопостачання, виникнення заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів до бюджету та заробітної плати, значних економічних збитків місцевому бюджету та виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в тому числі, перед позивачем, про те, що задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення ніяким чином не порушить ключових принципів здійснення господарського судочинства, якими є: обов"язковість судового рішення, розумність строків розгляду справи судом, співрозмірність, пропорційність і вплине лише на порядок примусового виконання рішення, при цьому природа заборгованості за відповідним договором залишається незмінною, про те, що відстрочення не є надмірним та таким, що може призвести до невиправданих затримок, крім того, його тривалість визначена ст.331 Господарського процесуального кодексу України, про те, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити баланс інтересів позивача, відповідача, громадян та держави, про те, що обставини, які зумовили КП"Теплоенерго" просити відстрочку є соціально значимими, винятковими, оскільки в даний час існує нагальна необхідність спрямувати наявні у підприємства кошти на здійснення поточних розрахунків за природний газ та інші потреби, з метою забезпечення безперервного процесу надання послуг споживачам, про те, що одномоментне стягнення заборгованості не дасть очікуваного результату та матиме наслідком лише накопичення нових боргів, а також про те, що надання судом відстрочки на 12 місяців ніяким чином не порушить і не обмежить права та інтереси НАК"Нафтогаз України", а сприятиме повноцінному виконанню рішення суду;
- позивач вважає ухвалу господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що наведений відповідачем у заяві перелік обставин, зокрема, складне фінансове становище, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному обсязі, заборгованість контрагентів та населення не є тими, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, на те, що відповідач як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, взяв на себе зобов"язання прийняти природний газ та здійснити розрахунок за нього і об"єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення такої діяльності, а також на те, що підприємство не вказало жодної підстави, яку можливо оцінити як виняткову обставину.
Згідно з ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі №904/3538/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у даній справі скасовано частково, прийнято нове рішення, позов АТ"НАК"Нафтогаз України" задоволено частково, з КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь позивача стягнуто 11851268грн 20коп. основного боргу, 879460грн 68коп. пені, 850613грн 11коп. трьох процентів річних та 3258808грн 58коп. втрат від інфляції, в решті в позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів виходила з обставин щодо наявності підстав для зменшення її розміру на 50 процентів.
09.01.2020 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання вказаної постанови видано відповідний наказ.
12.03.2020 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою №770 від 12.03.2020 про розстрочення виконання судового рішення у справі строком на дванадцять місяців шляхом сплати щомісяця підприємством на користь позивача суми заборгованості в рівних частинах по 1363694грн16коп..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у справі №904/3538/19, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2020, КП"Теплоенерго" Дніпровської міської ради відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
13.08.2020 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою №1763 від 12.08.2020 про відстрочення виконання судового рішення у справі строком на 12 місяців.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що заборгованість перед НАК"Нафтогаз України" виникла з незалежних від підприємства причин та обставин, існування яких виключає наявність будь-яких його умисних дій в порушенні прав позивача, на те, що передбачені статутними документами підприємства особливості господарської діяльності не дозволяють йому впливати на цінову політику у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та на стан розрахунків споживачів, на те, що відповідач вимушений був прийняти боргові зобов"язання попередніх теплопостачальних організацій, на те, що запровадження Кабінетом Міністрів України режиму надзвичайної ситуації згідно з розпорядженням від 25.03.2020 №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" вплинуло на економічну ситуацію підприємства, оскільки на час дії карантину останнє було позбавлено можливості здійснювати нарахування на прострочену заборгованість неустойки та організації примусового стягнення дебіторської заборгованості, на те, що КП"Теплоенерго" належним чином виконує умови укладених договорів реструктуризації заборгованості, на те, що наведені дії є безпосереднім свідченням добросовісної поведінки підприємства, що полягає у вжитті ним всіх можливих в умовах фінансової кризи заходів для виконання покладених на нього зобов"язань та сприяння добровільному усуненню порушень, на те, що НАК"Нафтогаз України" має чистий прибуток, що є прямим доказом відсутності його збитковості, на відміну від КП"Теплоенерго", який також є соціально-важливим, монопольним суб"єктом господарювання на ринку послуг з теплопостачання, між тим, його збиток складає 145154тис.грн та перебуває на межі фінансового краху, на те, що відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у даній справі ніяким чином не порушує принципів обов"язковості судового рішення, розумності строку розгляду справи судом, а також принципу співрозміроності та пропорційності прав і законних інтересів стягувача і боржника, на те, що примусове стягнення за вказаною постановою може призвести до зриву поточного опалювального сезону, на те, що обставини, які зумовили КП"Теплоенерго" просити відстрочку є соціально значимими, винятковими, оскільки в даний час існує нагальна необхідність спрямувати наявні у підприємства кошти на здійснення поточних розрахунків за природний газ та інші потреби, з метою забезпечення безперервного процесу надання послуг споживача. Інші обставини, які визначені відповідачем як підстави для відстрочення є ідентичними з доводами апеляційної скарги.
За результатами розгляду заяви відповідача господарським судом винесена оскаржувана ухвала.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/ розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З положень наведених норм випливає, що відстрочення виконання судового рішення спрямоване на забезпечення його повного виконання та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання.
При цьому відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов"язання, у тому числі, в частині строків його виконання. Натомість таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Розглядаючи заяви про відстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Згідно з ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.1 ст.74 та ч.1 ст.76 названого Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У даному випадку, на підтвердження обставин щодо необхідності відстрочення виконання постанови апеляційного суду до відповідної заяви відповідачем надані копії: довідок "Стан дебіторської заборгованості за теплову енергію" за 2017, 2018, 2019 роки, наказів "Про організацію праці на підприємстві " з квітня по серпень 2020 , наказу від 31.01.2020 №51 "Про скорочення штатів", наказу від 13.02.2020 №74 "Про зміну умов виробництва та організації праці в міжопалювальний період 2020", листа Департаменту економіки систем життєзабезпечення від 14.09.2017 №8/10-1646-17 та повідомлення Департаменту економіки систем житєєзабезпчення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України станом на 14.09.2017 про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, договорів про переведення боргу, балансів (звітів про фінансовий стан) на 03 грудня 2017, 2018, 2019 років, а також аналіз оплат по реструктуризації заборгованості КП"Теплоенерго" перед НАК "Нафтогаз України" на 12.08.2020 та на 26.12.2019.
Однак, перелічені документи не є належними та достатніми доказами в розумінні положень наведених вище процесуальних норм, які б підтверджували наявність виключних обставин для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі.
Доказів того, що КП"Теплоенерго" зможе виконати рішення суду зі спливом 12 місяців не надано.
Крім того, підприємством не надано доказів і на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках та довідки про відсутність у його власності майна.
Обставини щодо важкого фінансового стану, на які, у тому числі, посилається відповідач, з урахуванням положень ст.331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.
Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання підприємством постанови апеляційного суду від 26.12.2019 у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов'язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, тому збитковість діяльності підприємства, фінансова нестабільність, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання цієї постанови.
Таким чином, КП"Теплоенерго" не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення його виконання, так само як і доказів того, що він у подальшому зможе виконати рішення суду.
Тому відмова господарського суду в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на дванадцять місяців є правомірною.
У цьому зв"язку підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.
Доводи скаржника про те, що одномоментне примусове стягнення з нього 17164328 грн за вказаною постановою може призвести підприємство до стану банкрутства не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки такі доводи мають характер припущень та не підтверджені належними доказами.
Посилання скаржника на відсутність можливості впливати на порядок розподілу коштів споживачів, які надходять на спеціальні рахунки виконавців послуг в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 визнані колегією суддів необґрунтованими тому, що приписи цієї постанови не позбавляють підприємство можливості впливати на своєчасність виплати позивачу заборгованості за відповідну поставку газу.
Твердження скаржника про фінансовий тиск на збиткове підприємство через погіршення платіжної дисципліни також не є обставиною, з якою закон пов"язує можливість відстрочення виконання судового рішення, оскільки такий стан, як зазначено вище, є результатом його власної підприємницької діяльності, при здійсненні якої він мав планувати свої видатки.
Інші доводи скаржника не спростовують наведених вище висновків по суті розгляду заяви про відстрочення виконання постанови у справі.
При цьому АТ"НАК"Нафтогаз України" як підприємство державного сектора економіки є об"єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, відсутність можливості вчасно розрахуватися за природний газ та, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу можуть спричинити значні соціальні та економічно негативні наслідки для України.
Керуючись ст.255, 269, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3538/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає;
- повна постанова складена 16.11.2020
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус