04.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1606/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.
Секретар судового засідання Ревкова Г.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст рішення складено ті підписано 07.08.2020р.) у справі №908/1606/20
за позовом Приватного акціонерного товариства Фармацевтичної фабрики "Віола" (69063, Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 75)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд. 69-а)
про стягнення 224767, 21 грн.
До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерного товариство Фармацевтичної фабрики «Віола» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 22 4767, 21 грн. за договором поставки товару № 03/03/201 від 03.03.2020 року, яка складається з 43 567, 21 грн. пені та 181 200, 00 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду позов задоволено повнісю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Приватного акціонерного товариства Фармацевтичної фабрики "Віола" 43 567,21 грн. пені, 181 200 грн. штрафу, та 3 371 грн. 52 коп. судового збору.
Рішення суду обґрунтовано доведенні порушення відповідачем умов договору та правильністю нарахованих штрафних санкцій.
Не погодившись рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційних вимог, скаржник зазначає, що:
- суд не врахував, що оскільки попередня оплата за не поставлений товар була повернута з 24.04.2020 року, штраф не підлягав стягненню;
- відповідач не мав можливості виконати зобов'язання з поставки товару саме внаслідок випадку, тобто казусу, за наслідки якого ніхто не відповідає, що слід відрізняти від поняття непереборної сили;
- обставини у справі i надані відповідачем докази та нормативне обґрунтування у повній мірі свідчать про неможливість виконання зобов'язання незалежно від волі відповідача і про відсутність його вини, що виключає підстави для притягнення до відповідальності.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга є необгрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2020р. у справі № 908/1606/20 прийнято з додержанням норм процесуального та матеріального права, є законним та обґрунтованим. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 14.09.2020 року поновлено строк на подачу апеляційної скарги. Відкрите апеляційне провадження у справі №908/1606/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.
За розпорядженням керівника апарату суду від 03.11.2020, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/1606/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г. - доповідач, суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 04.11.2020 справу прийнято до свого провадження.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.03.2020р. між Приватним акціонерним товариством Фармацевтичною фабрикою "Віола" (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки № 03/03/201 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язаний передати у власність (поставити) у зумовлені строки Покупцеві товар, надалі за текстом - "Товар", а Покупець зобов'язується прийняти і оплати вартість товару, найменування, кількість та ціна якого визначається Специфікаціями та/або видатковими накладними, що додаються до Договору і є його невід'ємними частинами.
Пунктом 7.1. Договору сторони обумовили, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах 100% попередньої оплати.
Згідно пункту 8.2. договору, у разі порушення строків поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості не поставленого в строк товару, за кожен день затримки. У випадку порушення строків поставки більше ніж на три календарних дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від суми оплаченого, але не поставленого в строк товару.
Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020, а в частині гарантійних зобов'язань до повного виконання гарантійних зобов'язань.
Специфікацією до договору сторонами визначено найменування товару (респіратор півмаска складна FFР 2D та респіратор півмаска складна FFР 3D), кількість товару (по 100) та його ціну. Загальна сума товару становить 1 812 000 грн. Поставка здійснюється не пізніше 25.04.2020р.
04.03.2020р. на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 1 812 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №999475568 від 04.03.2020.
24.04.2020р. Відповідачем здійснено повернення Позивачу суми передплати вартості замовленого товару 1 812 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1761 від 24.04.2020.
27.04.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 177/1 про поставку Товару за Договором. У вказаній претензії зазначалось, що в разі невиконання вимог, що містяться в ній, Позивач буде змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та з вимогою про стягнення з Відповідача суми штрафних санкцій на день подання позовної заяви, судових витрат, витрат на юридичний супровід судового процесу, які передбачені чинним законодавством України.
Отримання претензії Відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6905003285078.
В матеріалах справи міститься також лист відповідача від 23.04.2020р. на адресу позивача в якому відповідач зазначає про неможливість виконання договору у зв?язку забороною урядом Російської Федерації поставки комплектуючих виробів (фільтрів) і відсутністю даних фільтрів на ринку. З цих підстав просив підписати додаткову угоду про припинення зобов?язань за договором.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 43567, 21 грн. пені та 181 200, 00 грн. штрафу, за порушення зобов'язання щодо поставки товару.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (аналогічно ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що умови договору відповідачем не виконані, в обумовлений строк товар не поставлений.
У зв?язку з цим позивач обґрунтовано, відповідно до закону і умов договору нарахував, а господарський суд стягнув штрафні санкції - пеню у розмірі 43 567,21 грн. та штраф 181 200 грн.
Заперечення відповідача наведені в апеляційній скарзі не приймаються до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому посилання відповідача на заборону урядом РФ поставок фільтрів до респіраторів не є випадком, який би звільняв від зобов?язання.
Крім того колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, що для виготовлення респіраторів, які є предметом договору, необхідні саме фільтри, на вивіз яких з Російської Федереції накладена заборона, а також докази відсутності цих фільтрів у інших постачальників.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним вживалися будь-які заходи для виконання договору в обумовлений строк.
За наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. у справі № 918/116/19, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. (п.8.5 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.02.2020р. у справі № 910/1199/19).
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2010р. у справі № 918/116/19.
позицію Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. у справі № 918/116/19, а саме:
« 8.16. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
8.17. Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
8.18. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.»
Колегія суддів враховує, що невиконанням відповідачем умов договору негативні наслідки для позивача не наступили, збитки не завдані, передоплата повернута відповідачем в повному розмірі то заявлена вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 224 767,21 грн. є завеликою, не відповідає принципу розумності і справедливості.
У зв?язку з цим колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 21 783,61 грн. пені та 90 600 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020р у справі №908/1606/20 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Приватного акціонерного товариства Фармацевтичної фабрики "Віола" 21 783,61 грн. пені, 90 600 грн. штрафу та 3 371 грн. 52 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови підписано:
головуючим суддею - доповідачем Антоніком С.Г. 10.11.2020р., суддею-членом колегії Березкіною О.В. 10.11.2020р., суддею-членом колегії Івановим О.Г. 16.11.2020р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.М.Березкіна