10.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2412/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання: Вітко Г.С.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року (суддя Юзіков С.Г. ) у справі №904/2412/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
про стягнення 375 510,14 грн.
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Приватне акціонерне товариство "Полтавський вентиляторний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 375 510,14 грн., з яких: 348 504,60 грн. - основний борг, 17 425,23 грн. - пеня, 4 033,53 грн. - індекс інфляції, 5 546,78 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №6652-ПУ-УМТС-У7880-ПУ-УМТС-Т від 26.03.2019р в частині оплати за поставлену продукцію.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року у справі №904/2412/20 позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", 51400, м. Павлоград, вул. Соборна, 76 (код ЄДРПОУ 00178353) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод", 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, к. 307 (код ЄДРПОУ 00909779) 348 504,60 грн. - основного боргу, 17 425,23 грн. - пені, 4 033,53 грн. - індексу інфляції, 5 546, 78 грн. - 3% річних та 5 632,65 грн. - судового збору.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, до апеляційної інстанції звернулось Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 року по справі №904/2412/20 та відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на даний час генерація електроенергії є збитковою через імпорт електроенергії та низькими прайс-кепами - це державні цінові обмеження, які не дозволяють встановлювати ціну на виробництво електроенергії вище за штучно визначений рівень. Але ж ці обмеження не враховують реальну економіку роботи генеруючих підприємств (особливо вночі - низький тариф не компенсує витрати на виробництво).
Згідно п. 7.2 Договору деякими з обставин непереборної сили/форс-мажору є, зокрема, заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке інше, будь-які інші дії третіх осіб, які прямо чи опосередковано роблять неможливою або обмежують частково чи повністю господарську діяльність Сторони.
Наразі українська енергетика знаходиться у кризовій ситуації. Проблеми мають усі ТЕС в Україні, а як наслідок і вугледобувні підприємства країни.
Сукупність вищезазначених обставин призвели до виникнення дефіциту оборотних засобів та ускладнюють управління зобов'язаннями компанії. Це, в свою чергу, позначається на своєчасності оплат за поставлену продукцію.
Звертаючись з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, позивачем не враховано зміну обставин, які тягнуть неможливість виконання зобов'язання за Договором.
На думку скаржника, збитковість вітчизняної енергетики, яка викликана вищеописаними обставинами, є обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, більше того, може називатися форс-мажорною обставиною та такою, яка об'єктивно не може бути усунена жодною із сторін.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/2412/20 та призначено до розгляду у судовому засідання на 10.11.2020 року.
10.11.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представники сторін не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 у справі № 904/2412/20 слід залишити без змін.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
26.03.2019 сторонами укладено Договір поставки №7880-ПУ-УМТС-Т з протоколом розбіжностей до Договору від 27.03.2019р. (далі - Договір), за п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник (Позивач) зобов'язується поставити у власність Покупця (Відповідача) продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - Продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими Сторонами у даному Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену у його власність Продукцію у відповідності до умов даного Договору (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, погоджені Сторонами у Специфікаціях до даного Договору.
Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Згідно з п.4.2. Договору умови постачання Продукції - DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та умовностей, які є у даному Договорі та/або відповідних Специфікаціям до Договору.
Погоджене місце призначення поставки зазначається Сторона у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе усі витрати, пов'язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки у погоджене місце призначення поставки.
У випадках, коли Сторонами у Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін будуть регулюватися положеннями, погодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що загальна ціна Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору. У разі відхилення фактично поставленої Продукції від погодженої кількості до поставки, загальна сума Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки Продукції становить 0%, якщо інше не передбачено Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн. без ПДВ на дату укладення Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання Сторонами Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління Покупця.
Відповідно до п.5.2. Договору ціни на Продукцію, що поставляються Постачальником встановлюється Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
Розрахунки за Продукцію, що поставляється Постачальником за даним Договором, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 5 (п'яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.4. Договору).
Згідно з п.5.5. Договору остаточні взаєморозрахунки між Покупцем та Постачальником проводяться на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності Продукції, визначених відповідно до розділу 2 даного Договору.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою Стороною взятих на себе за даним Договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною у відповідності до вимог чинного законодавства України, у тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені у зв'язку з виконанням Договору, стягуються з винної Сторони у повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 даного Договору.
Відповідно до п.6.8. Договору у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої Продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої Продукції.
Згідно з п.8.1. Договору даний Договір може бути скріплений печатками Сторін, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома Сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2020 року включно.
У випадку невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань за Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
У випадку укладення Сторонами з метою виконання Договору Специфікації (-ій) до Договору до закінчення строку дії Договору, встановленого абзацом 1 п.8.1. Договору, строки виконання зобов'язань за якими виходять за межі строку дії Договору, зазначеного у абзаці 1 п. 8.1. Договору, дія Договору продовжується на строк виконання Сторонами зобов'язань за цими Специфікаціями. Строк дії Договору продовжується тільки у відношенні Специфікацій, які укладені у порядку, вказаному у даному пункті Договору та тільки на період виконання Сторонами зобов'язань за цими Специфікаціями.
Згідно з укладеними Сторонами Специфікаціями до Договору, Позивач зобов'язався поставити Відповідачеві товар на загальну суму 460 898,40 грн., а саме: за Специфікацією від 29.05.2019р. на суму 149 858,40 грн. з ПДВ та від 02.09.2019 на суму 311 040,00 грн.
На виконання умов Договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 460 898,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: №35 від 17.07.2019р., №137 від 19.09.2019р., №175 від 23.10.2019р.
Позивач, на виконання п. 5.4. Договору, виставив рахунки на оплату продукції №1120 від 17.07.2019 на суму 149 858,40 грн., №1218 від 19.09.2019р. на суму 155 520,00 грн., №1275 від 23.10.2019р. на суму 155 520,00 грн., а також складені та зареєстровані відповідні податкові накладні.
Як зазначає Позивач, у зв'язку з тим, що поставки Продукції здійснювалися партіями, строк оплати поставленої Продукції визначається відповідно до кожної накладної. Так, строк оплати за видатковою накладною № 35 від 17.07.2019р. - до 23.08.2019р. включно; за видатковою накладною №137 від 19.09.2019р. - до 25.10.2019р. включно; за видатковою накладною №175 від 23.10.2019р. - до 29.11.2019р. включно.
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній частково розрахувався за поставлений товар: платіжним дорученням № 197074 від 18.10.2019р. на суму 74 929,20 грн. та №202783 від 25.10.2019р. на суму 37 464,60 грн.
У графі платіжних доручень: "призначення платежу" Відповідач зазначав лише про оплату за запчастини за Договором, однак, за якою з видаткових накладних чи рахунку проводилася оплата, у платіжних дорученнях не зазначено.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань Відповідачем, за ним обліковується борг у розмірі 348 504, 60 грн., а саме:
- за видатковою накладною №35 від 17.07.2019р. - 37 464,60 грн.;
- за видатковою накладною №137 від 19.09.2019р. - 155 520,00 грн.;
- за видатковою накладною №175 від 23.10.2019р. - 155 520,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 03.12.2019р. Позивач направив Відповідачеві претензію про погашення заборгованості (вих. №207 від 02.12.2019р.), яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
На підставі п.6.8. Договору Позивач нарахував Відповідачеві пеню у розмірі 17 425, 23 грн. за період прострочення з 24.08.2019 по 26.04.2020р. за кожною накладною окремо.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України на прострочений борг Відповідача, Позивачем нараховані 3 % річних - 5 546,78 грн. за період з 24.08.2019 по 26.04.2020р. та індекс інфляції - 4 033,53 грн. за період 24.08.2019 по 26.04.2020р.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Предметом доказування у даній справі є умови виконання договору поставки, період виникнення (існування) зобов'язань, строки оплати та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З урахуванням наведених вище доказів (Договору, видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень Відповідача), наданих Позивачем, доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за поставлений товар, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони у п.6.8. Договору визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за одержаний товар, що за своїм визначенням є пенею у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з п. 6.8. Договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої Продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої Продукції.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, на борг за видатковою накладною № 35 від 17.07.2019 Позивач сумарно розрахував пеню за 185 днів, хоча відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому розрахована Позивачем пеня завищена на 80,67 грн.
Однак, з урахуванням положень п. 6.8 Договору, Позивачем здійснено правильний розрахунок щодо загального розміру стягуваної пені.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Згідно Закону України "Про торгово-промислові палати в України" до її компетенції відноситься видача сертифікатів про форс - мажорні обставини, скаржником такий акт не надано.
Відповідно до п. 7.4. Договору сторона, яка заявила про настання форс- мажорних обставин, повинна представити відповідний документ компетентного органу України.
За змістом положень ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За змістом частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, підставою для звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді оплати за Договором поставки може бути тільки сертифікат ТПП України, який би засвідчував факт настання обставин, що звільнювали би Відповідача від оплати, однак такого сертифіката скаржником не надано, а посилання в апеляційній скарзі на збитковість вітчизняної енергетики належними та допустимими доказами настання відповідних обставин у розумінні ст. ст.76, 77 ГПК Україна не є.
Інших доводів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, скаржником не наведено.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Відповідачем порушено право Позивача на отримання коштів за поставлену продукцію відповідно до Договору поставки.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 по справі № 904/2412/20 ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до вимог ст. 276 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі № 904/2412/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
І.О. Вечірко