проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" листопада 2020 р. Справа № 905/117/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області (вх. № 1642 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2020, ухвалене суддею Левшиною Г.В. 13.05.2020 о 12:10 годині у приміщенні господарського суду Донецької області (повний текст рішення підписано 14.05.2020) у справі № 905/117/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області,
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області,
про стягнення штрафу в сумі 258169,70 грн.,
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.05.2020 у справі № 905/117/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман про стягнення штрафу в сумі 258169,70 грн. за несвоєчасну доставку вантажу у квітні 2019 року задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 258169,70 грн., судовий збір у розмірі 3872,5 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 9084,85 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що за залізничними накладними (перелік яких наведено в рішенні) фактичний термін доставки перевищив нормативний, тобто вантаж прибув із порушенням строків; календарними штемпелями на вищезазначених накладних також підтверджується факт доставки вантажу відповідачем з порушенням термінів, визначених пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 116 Статуту за прострочення доставки вантажу; відповідачем надано акти загальної форми, в яких у графі "опис обставин, що викликали складання акта" зазначено, про те, що тимчасова затримка в перевезенні по ст. Знам'янка на 2 доби виникла не з вини залізниці, однак за наслідками дослідження актів судом, не вбачається за можливе встановити посади та відповідну компетентність осіб, якими підписано акти, на засвідчення певних обставин, крім того, дані акти не містять відомостей саме про причини та обставини, що зумовили затримки в перевезенні та, як наслідок, ким саме - відправником, одержувачем або залізницею допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу; відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що за спірними накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу. Суд відмовив відповідачеві в задоволенні заяви про зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу до 5% від суми позову з посиланням на те, що наведені заявником обставини не є винятковими, окрім того, відповідна санкція не є договірною, а виникає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу; дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17; розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає; враховуючи повне задоволення позовних вимог, характер та обсяг доказів, вартість правничої допомоги в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 13.05.2020 у справі №905/117/20 та постановити нове рішення, в якому урахувати доводи відповідача.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував при винесенні рішення строки подовження терміну доставки вантажу, що вплинули на суму штрафу, який збільшений на 80352,50 грн.; позивач посилається на завдані залізницею збитки, які не є доведеними. Також, на думку відповідача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки АТ "Українська залізниця" перебуває у скрутному фінансовому становищі, простежується негативна динаміка зростання збитків відповідача, понесених через недоотримання компенсаційних коштів з державного бюджету України, що значно впливає на господарську діяльність товариства та його фінансовий стан; за 5 останніх років, збитки залізничної галузі від недоотриманого відшкодування з Державного бюджету України та місцевих бюджетів складають: 3 682,2 млн. грн.; у лютому 2017 року стало неможливим використання залізничних шляхів між територією, де органи державної влади не здійснюють повноважень, та іншою частиною території України у зв'язку з тим, що невідомими особами було пошкоджено залізничні колії, а у AT "Укрзалізниця" відсутній доступ до залізничної мережі на території, де органи державної влади не здійснюють повноважень; враховуючи необхідність у перевезеннях пасажирів та вантажів, втратою частини [рухомого складу АТ "Укрзалізниця" вимушена звертатися, як за внутрішніми так і за зовнішніми запозиченнями для відновлення рухомого складу з метою в подальшому вчасного доставлення вантажів.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 у справі № 905/117/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2020 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2657,32 грн.
06.08.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, згідно платіжного доручення № 2914628 від 24.07.2020 на суму 2657,32 грн.
Згідно з затвердженим графіком відпусток на 2020 рік, суддя-доповідач Білецька А.М. перебувала у відпустці з 27.07.2020 по 31.08.2020 та з 01.09.2020 по 02.09.2020 включно.
В зв'язку з отриманням заяви відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" повідомлено листом Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 за підписом керівника апарату суду, що зазначена заява буде передано судді-доповідачу після виходу її з відпустки.
Таким чином, заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про усунення недоліків від 06.08.2020 (вх. 7350) разом з доказами сплати судового збору передані судді-доповідачу після виходу її з відпустки, тобто 03.09.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, встановлено позивачу строк до 18.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 63 ГПК України.
14.09.2020 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2020 у справі №905/117/20 без змін, апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи про те, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодного належного акту загальної форми складеного по спірним накладним, згідно з п. 2.9 правил або інших належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом в розумінні ст. 73,76-79,86 ГПК України, які б свідчили про те, що у даному випадку по спірним накладним збільшення строку доставки є законним та обґрунтованим та таким, що повинно було застосуватися позивачем при розрахунку розміру штрафу по справі №905/117/20. Також, на думку позивача, доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу спростовуються матеріалами справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 справу призначено до розгляду на 06.10.2020.
09.10.2020 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Білецької А.М. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою колегії суддів у вказаному складі від 12.10.2020 справу призначено до розгляду на 10.11.2020, про що повідомлено учасників справи, водночас їх явку в судове засідання не було визнано обов'язковою. Докази отримання ними копії ухвали від 12.10.2020 долучено до матеріалів справи (т.2, а.с.7 - 9).
У судове засідання 10.11.2020 представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
У квітні 2019 року відповідач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман, здійснив доставку вантажів на станцію призначення - Сартана Донецької залізниці, одержувачем якого є позивач, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" за залізничними накладними: №32893612 від 07.04.2019, №32897944 від 07.04.2019, №32901753 від 08.04.2019, №32923914 від 09.04.2019, №32947616 від 11.04.2019, №32947665 від 11.04.2019, №32947673 від 11.04.2019, №32950768 від 11.04.2019, №32893620 від 07.04.2019, №32928004 від 09.04.2019, №32893539 від 07.04.2019, №32967713 від 12.04.2019, №32968042 від 12.04.2019, №32970550 від 12.04.2019, №32971848 від 12.04.2019, №32971889 від 12.04.2019, №32999302 від 14.04.2019, №32942823 від 10.04.2019, №32948598 від 11.04.2019, №32949471 від 11.04.2019, №32967002 від 12.04.2019, №32818254 від 01.04.2019, №32855355 від 04.04.2019, №32927634 від 09.04.2019, №32909780 від 08.04.2019, №32912644 від 08.04, №32996761 від 14.04.2019, №33018649 від 16.04.2019, №32969511 від 12.04.2019, №32898082 від 07.04.2019, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1, а.с. 11 - 40).
Залізничні накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо. У графі 49 більшості накладних проставлено відмітки про складення актів щодо збільшення термінів доставки вантажу.
У квітні 2019 року на адресу позивача надійшли вагони з вантажем за вищевказаними залізничними накладними із порушенням встановленого ст.41 Статуту залізниць України терміну доставки вантажу. Даний обставин відповідач не заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу за квітень 2019 року у розмірі 258169,70 грн., згідно з розрахунком за наднормативний строк доставки за кожною накладною (т.1, а.с.10).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся із заявою від 03.02.2020 (т.1, а.с.94), в якій просив зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% від обґрунтованої суми позову - з 258169,70 грн. до 25816,97 грн. До заяви додано таблицю даних про використання вагонного парку по станції Сартана, інформацію про вантажну роботу по вказаній станції, звіт про фінансові результати регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" за перше півріччя 2019 року.
04.02.2020 відповідач звернувся до господарського суду з заявою (т.1, а.с.118), у якій просив зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5% від ціни позову, тобто до 8890,86 грн. До заяви додано звіт про фінансові результати регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" за перший квартал 2019 року, звіт про фінансовий стан позивача, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", а також схему Донецької залізниці.
Місцевий господарський суд задовольнив позов, відмовивши відповідачеві у зменшенні штрафу - із наведених вище підстав.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ними з огляду на наступне.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.
Застосувавши відповідні норми чинного законодавства, Статуту залізниць України, а також Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України (далі - Правила), місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно вказав, що обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах, розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб.
А саме, згідно із ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, фактичний термін доставки перевищив нормативний, тобто вантаж прибув із порушенням строків. Календарними штемпелями на вищезазначених накладних також підтверджується факт доставки вантажу відповідачем з порушенням термінів, визначених пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 116 Статуту за прострочення доставки вантажу.
Колегія суддів зазначає, що, перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав арифметично правильним визначення розміру штрафів (як відповідних відсотків провізної плати) та дійшов висновку, що загальна сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 258169,70 грн.
В апеляційній скарзі відповідач наполягає на застосуванні п.2.9 Правил, відповідно до якого у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
За твердженням відповідача, суд першої інстанції не врахував при винесенні рішення строки подовження терміну доставки вантажу, що вплинули на суму штрафу, який збільшений на 80352,50 грн.
Як вбачається з наведеної в апеляційній скарзі таблиці (яка є ідентичною до таблиці, наведеної у відзивах на позовну заяву, т.1, а.с.85 - 87, а.с.103) та матеріалів справи, вищевказані заперечення ґрунтуються на відмітках у спірних накладних (графа 49) про тривалість затримки та на актах загальної форми №255 від 18.04.2019 та від 14.04.2019, посилання на які міститься у графі 49 накладних №32947673, №32948598, №32970550, №32971848, №32949471, №32950768, №32928004, №32947616. Копії цих актів було надано відповідачем суду першої інстанції (т.1, а.с.113 - 117). У графі актів "опис обставин, що викликали складання акта" зазначено, про те, що тимчасова затримка в перевезенні по ст. Знам'янка на 2 доби виникла не з вини залізниці.
Місцевим господарським судом в ході розгляду справи було досліджено зазначені докази та зроблено висновок про те, що, виходячи із приписів Правил, складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Згідно з пунктом 4.3 Правил, у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу _____ місць", "про нестачу маси _____ кг", "про відсутність пломб" тощо).
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах, а також передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За приписами пункту 3 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, за: затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, надані ним акти загальної форми містять підписи двох осіб, у присутності яких вони складалися, однак із даних реквізитів неможливо встановити посади та відповідну компетентність таких осіб на засвідчення певних обставин. У бланку акта міститься графа "посада", однак її фактично не заповнено.
Крім того, дані акти не містять відомості саме про причини та обставини, що зумовили затримки в перевезенні та, як наслідок, ким саме - відправником, одержувачем або залізницею - допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу.
Отже, місцевий господарський суд правомірно не визнав вищевказані акти належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, а також зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що за спірними накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені висновки місцевого господарського суду - про необхідність належного доведення обставин стосовно відсутності вини залізниці у затримці доставки вантажу і про неприйняття заперечень відповідача щодо розміру штрафу в разі відсутності такого доведення - узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справах, в яких правовідносини сторін були пов'язані з застосуванням п.29 Правил, а саме, від 02.12.2019 у справі №910/3745/19, від 12.03.2020 у справі №905/912/19 тощо.
При цьому в апеляційній скарзі відповідачем не наведено аргументів та посилань на докази, які б не були досліджені місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні і яким би суд не надав належної оцінки.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що заявником скарги не спростовано правомірності висновків місцевого господарського суду як стосовно розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у квітні 2019 року (258169,70 грн.), так і щодо наявності фактичних та правових підстав стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача.
Апелянт також стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно не задовольнив його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки АТ "Українська залізниця" перебуває у скрутному фінансовому становищі, простежується негативна динаміка зростання збитків відповідача понесені через недоотримання компенсаційних коштів з державного бюджету України, що значно впливає на господарську діяльність товариства та його фінансовий стан; за 5 останніх років, збитки залізничної галузі від недоотриманого відшкодування з Державного бюджету України та місцевих бюджетів складають: 3 682,2 млн. грн.; у лютому 2017 року стало неможливим використання залізничних шляхів між територією, де органи державної влади не здійснюють повноважень, та іншою частиною території України у зв'язку з тим, що невідомими особами було пошкоджено залізничні колії, а у AT "Укрзалізниця" відсутній доступ до залізничної мережі на території, де органи державної влади не здійснюють повноважень; враховуючи необхідність у перевезеннях пасажирів та вантажів, втратою частини рухомого складу АТ "Укрзалізниця" вимушена звертатися, як за внутрішніми так і за зовнішніми запозиченнями для відновлення рухомого складу з метою в подальшому вчасного доставлення вантажів.
Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання - у відповідності до ст.13, 76 - 79 ГПК України.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 тощо).
У постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав належну оцінку аргументам відповідача, наведеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, та відхилив доводи відповідача про ускладненість транспортного сполучення та забезпечення виконання вимог Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів на території, де органи державної влади не здійснюють повноважень - оскільки позивач також здійснює господарську діяльність у м.Маріуполі, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р.
Відповідач посилався на те, що порушення АТ "Укрзалізниця" взятого на себе зобов'язання мало місце через використання ділянки залізниці із резервною колією, між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність. Однак місцевим господарським судом правомірно визнано необґрунтованими наведені аргументи - оскільки зазначена обставина була заздалегідь відома відповідачу та організація руху по цій колії залежала виключно від останнього. Наведених обставин апелянтом не спростовано.
Колегія суддів також зазначає, що акти загальної форми №255, на які посилається відповідач, були складені 14.04.2019 та 18.04.2019 (тоді як відповідно до залізничних накладних вантаж доставлено на станцію призначення Сартана 22.04.2019 - 27.04.2019), також із вказаних актів вбачається, що порушення строків перевезення мало місце на станції Знам'янка (Одеська залізниця). За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що несвоєчасна доставка вантажу не пов'язана з залізничними коліями, які проходять на території Донецькій області або з проведенням АТО, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вантаж має прострочку доставки ще знаходячись на Одеській або Придніпровській залізниці.
В апеляційній скарзі заявник також зазначає, що починаючи з 01.01.2019 АТ "Укрзалізниця" за результатами своєї фінансово-господарської діяльності повинно здійснювати відрахування до Державного бюджету України у розмірі 90% від обсягу чистого прибутку (доходу) товариства, отже, на розвиток галузі та поточні господарські і соціальні виграти, виплати у відповідача залишається лише 10 % від загального прибутку (доходу), тому такий стан речей негативно позначається на показниках (результатах) його фінансово-економічної діяльності. Окрім того, має місце низка інших негативних факторів, серед яких, зокрема, збитки від надання послуг з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян; низький рівень компенсації за перевезення пасажирів пільгових категорій, значно погіршує фінансово-економічні показники роботи підприємства; за 5 останніх років, збитки залізничної галузі від недоотриманого відшкодування з Державного бюджету України та місцевих бюджетів складають 3682,2 млн. грн.; у лютому 2017 року припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, після введення такої конвенційної заборони залізничні вагони в завантаженому та порожньому стані лінію зіткнення не перетинали, за даних обставин АТ "Укрзалізниця" втратило понад 20000 одиниць рухомого складу і вимушене звертатися для його відновлення як за внутрішніми, так і за зовнішніми запозиченнями.
Однак доказів на підтвердження відповідних обставин заявником не надано суду першої та апеляційної інстанції.
Також, як вбачається з поданих ним до суду першої інстанції заяв, відповідач посилався на скрутний фінансовий стан не АТ "Укрзалізниця" в цілому, а лише регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця", звіти про фінансові результати якої надавалися ним місцевому господарському суду.
Окрім того, апелянтом не мотивовано, яким чином наведені ним обставини, які виникли до здійснення перевезень вантажу в квітні 2019 року і про які відповідачеві було відомо заздалегідь, перешкодили своєчасній доставці конкретного вантажу, за збільшення термінів доставки якого позивачем нараховано штрафні санкції.
На думку колегії суддів, заявлена до стягнення сума штрафу 258169,70 грн. не є надмірно великою, враховуючи також, що відповідач, наводячи загальні посилання на скрутне фінансове становище АТ "Укрзалізниця", не надав суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у порядку ст.76, 77 ГПК України на підтвердження невідповідності розміру вказаної суми штрафу наслідкам порушення, наявності підстав для зменшення суми штрафу на 95 % (що фактично означало б майже повне звільнення від сплати даної санкції) та інших виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у зменшенні штрафних санкцій. Відповідний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018 у справі №925/1025/17, від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 тощо.
Тобто в ході апеляційного провадження заявником скарги не спростовано правомірності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2020 у справі №905/117/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.11.2020
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна