проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" листопада 2020 р. Справа № 922/1718/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,
позивача - Тищенко А.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1419 від 25.06.2014 та ордеру серія ПТ № 211756 від 05.11.2020;
відповідача - Амельченко С.О., що діє на підставі довіреності № 61 від 26.12.2019, Наказу № 32-к від 27.06.2019 та Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 № 487;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (вх. № 2319Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2020 року (повний текст складено 14.08.2020) у справі № 922/1718/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Посад", м. Харків,
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків,
про визнання договору подовженим,
У червні 2020 року ТОВ фірма "Посад" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в якому просить визнати договір оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, який укладений між ТОВ фірма "Посад" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (правонаступником якого є відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях) та предметом якого є державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кк. №№ 18-26, 38-42, частина 37 на першому поверсі (площею 368,40 м кв.) та кк. №№ 1, 2, 3, 4, 5, І на другому поверсі (площею 291,20 м кв.) двоповерхової будівлі їдальні (Інв. № 10310002 літ. «К-2») загальною площею 659,60 м кв., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 37, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова", подовженим на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог посилається на чч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди), якою передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Зазначає, що 03.01.2020 за вих. № 03/01-1 позивач направив на адресу відповідача заяву про продовження терміну дії договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н на тих самих умовах та на той самий термін, тобто на 2 роки 11 місяців - до 10.03.2023, але відповідач відповіді не надав, про припинення дії договору оренди або про намір використовувати орендоване майно у власних потребах не повідомив. Позивач 20.05.2020 направив відповідачу лист, в якому зазначив, що строк дії договору оренди сплинув 10.04.2020, сторони не заявили про зміну або припинення договору, таким чином договір є продовженим, з метою офіційного оформлення пролонгації договору оренди просив протягом 5 днів надіслати для підписання додаткову угоду про пролонгацію договору на тих самих умовах та на той самий строк, але відповідач відповіді на заначений лист не надав. Позивач вважає, що вчинив усі необхідні дії щодо укладення додаткової угоди про продовження договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, тому договір є продовженим на тих самих умовах і на той самий термін, тобто на 2 роки 11 місяців - до 10.03.2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Аюпова Р.М.) від 12.08.2020 у справі № 922/1718/20 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір оренди № 5783-Н від 10.06.2014, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ фірма "Посад" продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, до 10.03.2023. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди), після закінчення строку договору оренди, він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору, не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Позивач у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 не отримав заперечень відповідача щодо продовження дії договору. Відповідачем не надано доказів направлення позивачу заяви про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014, список рекомендованих листів № 69 та список згрупованих відправлень рекомендованих листів № 1057 не містять інформації щодо самого відправлення та не є належними доказами надсилання позивачу саме заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014. Тому суд дійшов висновку задоволення позовних вимог про визнання договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, до 10.03.2023.
Повний текст зазначеного рішення складено 14.08.2020.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (відповідач) 03.09.2020 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до п. 10.9 договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 відповідач 29.04.2020, тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, направив на адресу позивача заяву від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014. Вважає, що факт направлення зазначеної заяви позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку рекомендованих листів № 69, списку згрупованих відправлень рекомендованих листів № 1057 з поштовою квитанцією від 29.04.2020. Як вважає скаржник, згідно з інформацією з офіційного порталу електронного сервісу АТ "Укрпошта" про результати відстеження поштового відправлення з трек номером № 6105715389787, позивачем 30.04.2020 отримано вказаний лист, тому спірний договір оренди припинив дію 10.04.2020 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Зазначає, що умовами договору та нормами чинного законодавства, а також судовою практикою, сформованою у подібних правовідносинах Верховним Судом, зокрема у справах №№ 910/6475/19, 910/3705/19, 920/960/18, 911/928/18, 906/745/18, 905/713/16, 910/719/19, не передбачено направлення заяви про припинення договору оренди цінним листом з описом вкладення, навпаки Верховний Суд зазначає, що у даному випадку істоте значення має сам факт направлення повідомлення про припинення договору оренди та зміст цього повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути чітко направлене на припинення або зміну умов договору, а не обгрунтування мети подальшого використання об'єкту оренди. Посилається на те, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.07.2020 у справі № 914/1799/19, негативні наслідки неодержання орендарем звернення, якщо таке звернення здійснено орендодавцем добросовісно та розумно, покладаються на орендаря. Вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про визнання договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н подовженим на тих самих умовах і на той самий строк.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 922/1718/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 01.10.2020 для надання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено справу на 06.10.2020 об 11:30 год.
На виконання зазначеної ухвали ТОВ фірма "Посад" (позивач) 30.09.2020 за вх. № 9291 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарзі. Зазначає, що посилання апелянта на направлення позивачу саме заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення договору оренди поштовим відправленням не доведено документально, оскільки наданий ним список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 1057 від 29.04.2020 лише засвідчує відправлення на адресу позивача зареєстрованого поштового відправлення № 6105715389787 без відображення його змісту. Згідно з п. 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення. Вказані Правила не передбачають обов'язку щодо перевірки працівником відділення поштового зв'язку змісту відправлень в процесі оформлення згрупованих поштових відправлень. Про прийняття для пересилання таких відправлень видається список, який містить лише назву адресатів та засвідчує відправлення зареєстрованого поштового відправлення без відображення його змісту. Отже, як вважає позивач, належним доказом направлення відповідачем на адресу позивача заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 поштовим відправленням № 6105715389787 від 29.04.2020 може бути опис вкладення до поштового листа, але відповідач відповідного опису вкладення не надав та не надав доказів отримання позивачем заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди. Тому, відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992, договір оренди № 5783-Н від 10.06.2014 є продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, до 10.03.2023.
Сторони не скористались правом подання заяв та клопотань по апеляційній скарзі в строк, встановлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 922/1718/20 (01.10.2020), заяв та клопотань по апеляційній скарзі протягом зазначеного строку суду апеляційної інстанції не надали.
В судових засіданнях 06.10.2020 та 05.11.2020 було оголошено перерви до 05.11.2020 об 11:00 год. та 10.11.2020 о 10:30 год відповідно.
До початку судового засідання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (відповідач) 09.11.2020 за вх. № 10793 через канцелярію суду подало клопотання про поновлення строку на подання доказів, які не були подані до суду першої інстанції та приєднання їх до матеріалів справи, а саме: копії витягу з книги реєстрації відправки кореспонденції (рекомендованих листів) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях за період з 24.12.2019 по 26.06.2020.
ТОВ фірма "Посад" (позивач) до початку судового засідання 10.11.2020 за вх. № 10881 подало заяву про долучення до матеріалів справи документів, які не були подані до суду першої інстанції, а саме копій: листа від 01.02.2019 № 43-697; актів звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 року - червень 2019 року, за період липень 2019 року - жовтень 2019 року, та період листопад 2019 року - грудень 2019 року; актів від 05.02.2019 № 1, від 27.04.2018 № 1, та від 24.06.2019 № 1; калькуляцій на оплату оренди, відновлення комунальних послуг та платіжних доручень про сплату оренди за період січень 2017 року - вересень 2020 року.
За приписами чч. 1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про долучення до матеріалів справи документів та клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення їх без задоволення, оскільки вказані документи не були предметом розгляду під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявниками не надано належних обґрунтувань та доказів поважності причин щодо неможливості подати зазначені документи суду першої інстанції.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (відповідача) в судовому засіданні 10.11.2020 підтримав апеляційну скаргу.
Представник ТОВ фірма "Посад" (позивача) в судовому засіданні 10.11.2020 підтримав відзив на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційні скарзі відповідача та відзиві на апеляційну скаргу позивача, вислухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та ТОВ фірма "Посад" (орендарем) укладено договір оренди № 5783-Н, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кк. №№ 18-26, 38-42, частина 37 на першому поверсі (площею 368,40 м2) та кк. №№ 1, 2, 3, 4, 5, І на другому поверсі (площею 291,20 м2) двоповерхової будівлі їдальні (Інв. № 10310002 літ. «К-2») (майно) загальною площею 659,60 м2 за адресою: м. Харків, Тимурівців, 37, що знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" (балансоутримувач).
Згідно з п. 1.2 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, майно передається в оренду з метою розміщення складу (368,40 м2) та розміщення офісу (291,20 м2).
Відповідно до пп. 2.1, 2.2 зазначеного договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (додаток № 1). Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.
Пунктом 10.1 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н сторони погодили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, тобто договір діє з 10.06.2014 до 10.05.2017.
Згідно з п. 10.2 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, умови цього договору зберігають свою силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 10.3 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Після закінчення терміну дії договору оренди, подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря (п. 10.4. договору).
В пункті 10.6 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н сторони встановили, що чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передання, погодженого орендодавцем (п. 10.9 договору).
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п. 10.12 договору).
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 10.06.2014, який складений у відповідності до п. 2.1 договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н та підписаний обома сторонами (а.с. 18).
Додатковою угодою від 25.10.2017 № 2 до договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, сторони продовжили договір на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.04.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За приписами ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Тобто, зазначені норми передбачають поновлення договору найму шляхом автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді", у зв'язку з чим орендар в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Укладаючи договір оренди від 10.06.2014 № 5783-Н сторони керувалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини, які склалися між сторонами.
Зазначений Закон втратив чинність з 01.02.2020 на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Таким чином, на момент закінчення строку дії договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н в редакції додаткової угоди від 25.10.2017 № 2 до зазначеного договору (10.04.2020) правовідносини щодо продовження дії договору регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992.
Частиною 1 зазначеного закону передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992).
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди, він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору, не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17.
Наказом Фонду державного майна України № 467 від 16.05.2019 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (п. 1 наказу) та встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
Як зазначає позивач - ТОВ фірма "Посад", 03.01.2020 за вих. № 03/01-1 він направив на адресу відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заяву про продовження терміну дії договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.03.2023. Докази направлення відповідачу та отримання ним вказаної заяви в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, позивач направив відповідачу лист від 20.05.2020 за вих. № 20/05-1, в якому зазначив, що строк дії договору сплинув 10.04.2020, сторони не заявили про зміну або припинення договору, таким чином договір є продовженим, та з метою офіційного оформлення пролонгації договору оренди просив протягом 5 днів надіслати для підписання додаткову угоду про пролонгацію договору на тих самих умовах та на той самий строк, але відповідач відповіді на заначений лист не надав. Направлення відповідачу листа від 20.05.2020 за вих. № 20/05-1 підтверджується поштовою накладною, поштовим фіскальним чеком від 22.05.2020 № 6105244510670 та описом вкладення до зазначеного листа (а.с. 45), та отримання відповідачем зазначеного листа підтверджується наданим до відзиву на позовну заяву листом від 22.06.2020 № 11-03-02-05649 (а.с. 65-66).
Разом з тим, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 не передбачено обов'язку орендаря повідомити письмово орендодавця про продовження договору оренди.
За приписами чч. 2, 3 ст. 17 Закону України № 2269-ХІІ від 10.04.1992, необхідною умовою для продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору та відсутність письмового повідомлення орендаря власником орендованого майна про намір використовувати зазначене майно для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
При цьому, наймодавець повинен повідомити, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору, оскільки ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником прав орендаря щодо переважного права на оренду спірного майна, встановленого ч. 3 ст. 17 Закону № 2269-ХІІ від 10.04.1992.
За загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей та направляти орендарю комунального або державного майна повідомлення про закінчення орендних відносин за три календарних місяці замовним листом з повідомленням про вручення та описом вкладення, або вручати орендарю нарочно, отримавши про це відповідну відмітку.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України у справі № 6-813цс15.
Відповідачем в підтвердження своїх заперечень не надано належних доказів направлення на адресу позивача у місячний термін після закінчення строку дії договору поштового відправлення із заявою від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014, оскільки наданий ним до відзиву на позовну заяву поштовий фіскальний чек від 29.04.2020 (а.с. 60), а також список згрупованих відправлень рекомендованих листів № 1057 від 29.04.2020 (а.с. 63) та список рекомендованих листів № 69 (а.с. 61-62) не містять інформації щодо самого відправлення. З наданої відповідачем довідки з офіційного web-порталу АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення № 6105715389787 станом на 24.06.2020 (а.с. 64), яка свідчить про вручення адресату 30.04.2020 зазначеного поштового відправлення, також не можливо встановити, які саме документи були вручені позивачу вказаним поштовим відправленням. Самим позивачем заперечується, що отримане ним поштове відправлення № 6105715389787 містило заяву від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди.
Відповідно до пп. 66-68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі відправлення згрупованих поштових відправлень відправник складає їх список; кількість поштових відправлень одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку. До списку включаються поштові відправлення, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи та скріплюється відповідними печатками. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
Згідно з п. 3.8.1.1 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211, внутрішні реєстровані поштові відправлення, кількість яких складає 5 і більше, що подаються до об'єкту поштового зв'язку одним відправником, приймаються для пересилання разом із списками ф. 103, які оформляються відповідно до вимог пп. 85, 86 Правил надання послуг поштового зв'язку.
Приймаючи поштові відправлення за списками ф. 103, працівник поштового зв'язку перевіряє правильність їх оформлення, заповнення списку; поіменно звіряє поштові відправлення із записами в списках, правильність маси, суми плати, зазначеної проти кожного поштового відправлення, загального підсумку плати, наявність підписів керівника, головного бухгалтера, відбитка печатки підприємства, а також тотожність усіх примірників. Якщо список ф. 103 складено на двох і більше аркушах, працівник поштового зв'язку ставить на них відбиток календарного штемпеля дня приймання поштових відправлень, а на останньому, крім того, розписується (п. 3.8.2.1 Порядку).
Таким чином, Правила надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270 та Порядок пересилання поштових відправлень від 12.05.2006 № 211 не передбачають обов'язку щодо перевірки працівником відділення поштового зв'язку змісту відправлень в процесі оформлення згрупованих поштових відправлень. Про прийняття для пересилання таких відправлень видається список, який містить лише назву адресатів та засвідчує відправлення зареєстрованого поштового відправлення без відображення його змісту.
Згідно з п. 19 Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення.
Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
За приписами чч. 1, 2 ст. 76 зазначеного Кодексу, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Отже, враховуючи положення Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270, підтвердженням відправлення відповідачем на адресу позивача заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 може бути опис вкладення до відповідного поштового листа з вказівкою реквізитів (номера) поштового відправлення.
Відповідач не надав до матеріалів справи опису вкладення до поштового відправлення № 6105715389787 від 29.04.2020, що унеможливлює встановлення факту надсилання позивачу саме заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 вказаним відправленням.
Також відповідачем не надано доказів вручення позивачу нарочно заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014.
Отже відповідачем не доведено надсилання позивачу або вручення йому нарочно заяви від 28.04.2020 № 11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014.
Крім того, ч. 3 ст. 17 Закону України № 2269-ХІІ від 10.04.1992 передбачає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.
Аналогічні положення містять ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 285 Господарського кодексу України, якими передбачено, що орендар (наймач), який належно виконує свої обов'язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору, має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.
В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди, зокрема в частині внесення орендних платежів. Після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватись майном. В судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник відповідача усно підтвердив відсутність у позивача заборгованості з орендної плати.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання договору оренди № 5783-Н від 10.06.2014 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, до 10.03.2023.
Судова колегія відхиляє посилання відповідача на судову практику, сформовану у подібних правовідносинах Верховним Судом, зокрема у справах №№ 910/3705/19, 920/960/18, 906/745/18, 905/713/16, 910/719/19, 910/6475/19 стосовно відсутності вимог про направлення заяви про припинення договору оренди листом з описом вкладення та істотного значення самого факту направлення повідомлення про припинення договору оренди, оскільки у даному випадку перш за все відповідачем не доведено сам факт добросовісного та розумного направлення (вручення нарочно) позивачу заяви про припинення договору оренди, тому на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки неодержання ним такої заяви.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1718/20 залишається без змін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, зважаючи на те, що судовою колегією відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2020 року по справі № 922/1718/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.11.2020.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна