вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2020 р. Справа№ 911/1421/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Поляк О.І.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,
за участю представників:
від позивача - Овчорук О.О., адвокат, довіреність №14-533 від 27.12.2019;
від відповідача - Богдан С.В., адвокат, довіреність №Др-292-1219 від 26.12.2019;
від третьої особи 1 - Майборода А.Л., адвокат, довіреність №372 від 22.01.2020;
від третьої особи 2 - Майборода А.Л., адвокат, довіреність №007.1Др-7-0320 від 10.03.2020,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1421/19 (суддя Бабкіна В.М., повний текст складено - 10.08.2020) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» та товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» про визнання недійсним правочину
ВСТАНОВИВ наступне.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання недійсним правочину, оформленого заявою №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019, вчинена з порушенням положень ст.ст. 203, 601 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку, за правилами ст. 215 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1421/19 позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин, оформлений публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (на даний час - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз») заявою №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог; стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1 921,00 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що грошові вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на суму 369 128 773,53 грн., які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, що свідчить про невідповідність спірного правочину вимогам статті 601 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог частини 1 статті 203 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1421/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:
- вимога щодо безспірності зустрічних вимог взагалі не передбачена нормами Цивільного кодексу України, а тому, суд безпідставно посилався на цю обставину, як на підставу для визнання вчиненого правочину недійсним;
- грошові вимоги за заявою є безспірними, оскільки зобов'язання виникло на підставі дійсних та чинних договорів про відступлення права вимоги;
- суд не надав оцінку сутності заборгованості АТ «НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» у вигляді переплати, що виникла на підставі договорів поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу;
- підтвердження факту такої переплати міститься у звіті незалежного аудитора від 10.06.2019, якому суд не надав належної правової оцінки;
- судом не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №918/541/18;
- судом порушено положення ст.ст. 13, 14, ч. 1 ст. 86 ГПК України в частині відмови в задоволенні клопотання АТ «Київоблгаз» про призначення судово-економічної експертизи.
В ході здійснення апеляційного провадження, від відповідача 19.10.2020 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/1421/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/9617/20 за позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 790 026 385,63 грн. Крім того, відповідач просив продовжити строк для подання вказаного клопотання.
Судом враховується, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 02.10.2020, клопотання про зупинення провадження подано 19.10.2020, а отже в межах 15-денного строку, встановленого ухвалою від 23.09.2020.
Так, відповідач вважає, що у разі задоволення позову у справі №910/9617/20 судом буде встановлено факт невиконання АТ «НАК «Нафтогаз України» вимог постанови №143 та зобов'язано виконати її вимоги, що, в свою чергу, вплине на розгляд справи №911/1421/19, оскільки оспорювана у даній справі заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог випливає з права ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» вимагати від АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити коригування заборгованості за період дії нечинних постанов Кабінету Міністрів України №203 та №237.
Таким чином, за доводами відповідача, розгляд даної справи є неможливим до остаточного вирішення справи №910/9617/20.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/9617/20, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.
Так, апеляційним судом не встановлено обставин унеможливлення розглядом справи №910/9617/20 розгляду заявлених у даній справі позовних вимог та не встановлено наявності обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції самостійно здійснити оцінку зібраних у справі матеріалів.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, предметом розгляду спору у справі №910/9617/20 є позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» про:
- зобов'язання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконати вимоги абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу»;
- визнання протиправними дій Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» коригуючих актів листом №26-3525/1.17-19 від 25.04.2019;
- зобов'язання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» визнати переплату товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у сумі 1 756 256 489,16 грн. за договорами купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н та від 05.11.2018 №18-504-Н та оформити первинні документи на підтвердження її визнання;
- стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» суми безпідставно збережених коштів у розмірі 1 756 256 489,16 грн., 3% річних у розмірі 28 080 179,89 грн. та інфляційних у розмірі 5 689 716,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9617/20.
В свою чергу, предметом розгляду у справі №911/1421/19 є позовна вимога про визнання недійсним одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог), вчиненого 21.05.2019, в обґрунтування підстав недійсності якого позивач посилається на відсутність безспірності по заявлених до зарахування вимогах та незгоду з наявністю переплати за договорами поставки газу.
Отже, спір у справі №910/9617/20 виник вже після вчинення оспорюваного у даній справі одностороннього правочину про зарахування однорідних вимог №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019.
Колегія суддів зазначає, що оскільки спірність вимог за правочином про зарахування зустрічних вимог є підставою недійсності такого з моменту його вчинення, то усунення спірності вимог після вчинення правочину не скасовує обставин пов'язаних з його недійсністю на момент вчинення такого правочину.
Тобто, вирішення спору у справі №910/9617/20 не скасує, в разі встановлення у даній справі, факту спірності вимог за одностороннім правочином №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019, на момент його вчинення.
За таких обставин, результат розгляду справи №910/9617/20, предметом якої є, зокрема, встановлення обставин наявності чи відсутності переплати, не має вирішального значення для справи №911/1421/19.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №910/9617/20 господарський суд у цій справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті.
Отже, у даному випадку відсутня така необхідна умова для зупинення провадження у справі, як неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Апеляційним судом визнаються необґрунтованими посилання апелянта на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2020 у справі №904/6636/17, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/9617/20, оскільки предметом розгляду справи, на яку посилається скаржник є позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, та пені за незалежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 246 943 374,27 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 16-106-Н від 30.12.2015 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Тобто, у даній справі та у справі №904/6636/17 різні предмети спору та обставини доказування, що виключає можливість застосування цієї судової практики при вирішенні питання щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/1421/19.
Також, слід зазначити, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне зупинення провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
За наведених обставин, колегія суддів вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у даній справі.
При цьому, слід зазначити, що аналогічне клопотання про зупинення провадження у даній справі заявлялось відповідачем у першій інстанції, в задоволенні якого суд обґрунтовано відмовив, з підстав того, що матеріали справи містять достатньо документальних доказів для самостійного встановлення та оцінки судом обставин у даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник третіх осіб підтримав вимоги апеляційної скарги АТ «Київоблгаз».
Враховуючи надані учасниками справи пояснення, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі №911/1173/16 позов ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ПАТ «Київоблгаз» про стягнення 397 789 609,75 грн. за договором купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу №13-222-ВТВ від 04.01.2013 задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 347 075 486,01 грн. основного боргу, 25 845 397,43 грн. пені, 1 762 186,19 грн. 3% річних та 194 791,49 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 залишено без змін; стягнуто з відповідача на користь позивача 248 040,00 грн. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 було видано відповідні накази від 06.07.2017.
АТ «Київоблгаз» було частково погашено заборгованість на суму 5 749 087,59 грн., що підтверджується заявою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про зарахування однорідних зустрічних вимог №26-6736/1.2-16 від 03.10.2016.
Від ТОВ «Київоблгаз Збут» на адресу НАК «Нафтогаз України» 11.05.2019 надійшов лист №417-Сл-5968-0519 від 10.05.2019 з вимогою про повернення у 7-денний строк безпідставно набутих коштів у сумі 234 605 261,99 грн., які утворились внаслідок переплати за наступними договорами купівлі-продажу природного газу - №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017.
До НАК «Нафтогаз України» 14.05.2019 надійшов лист ТОВ «Київоблгаз Збут» №417-Сл-6222-0519 від 13.05.2019 щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про відступлення права вимоги за зобов'язаннями, що виникли з договорів купівлі-продажу природного газу, у тому числі - №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017 на суму 234 605 261,99 грн., до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».
Від ПАТ «Київоблгаз» на адресу НАК «Нафтогаз України» 22.05.2019 надійшов лист №311018-Сл-7718-0519 від 20.05.2019 щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про заміну первісного кредитора та набуття ПАТ «Київоблгаз» права вимоги до НАК «Нафтогаз України» щодо повернення грошових коштів у сумі 369 128 773,53 грн., набутих за договором відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, укладеному між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу, а саме - №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017, у загальному розмірі 234 605 261,99 грн. та за договором відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19, укладеному між ПАТ Київоблгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н у загальному розмірі 134 523 511,54 грн.
ПАТ «Київоблгаз» вважає, що набуло право вимоги до НАК «Нафтогаз України» щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 369 128 773,53 грн., яке є переплатою і виникло у зв'язку з невиконанням НАК «Нафтогаз України» постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів, укладених між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Київоблгаз Збут» №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017, а також договорів, укладених між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н.
ПАТ «Київоблгаз» направило на адресу НАК «Нафтогаз України» заяву від 21.05.2019 №810-Сл-7775-0519 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
За змістом заяви, відповідач повідомив, що станом на 21.05.2019 має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 369 128 773,53 грн. згідно рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 за позовом НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Київоблгаз» про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних через неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-222-ВТВ від 04.01.2013. Одночасно НАК «Нафтогаз України» має перед ПАТ «Київоблгаз» заборгованість в сумі 369 128 773,53 грн., яка виникла відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, за яким ПАТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Київоблгаз Збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року за договорами купівлі-продажу природного газу №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2019 у загальному розмірі 234 605 261,99 грн., а також відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19, за яким ПАТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н у загальному розмірі 134 523 511,54 грн.
Посилаючись на положення статті 601 ЦК України, відповідач заявив про припинення зобов'язання, яке виникло на підставі рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 в сумі 369 128 773,53 грн., шляхом його зарахування.
При цьому, ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» зверталось до НАК «Нафтогаз України» з листами від 28.02.2019 №49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419, в яких просило позивача виконати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», а саме здійснити коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку останнього та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року. Окрім того, до листів було додано коригуючі акти вартості отриманого природного газу.
Крім того, ТОВ «Київоблгаз Збут» зверталось до НАК «Нафтогаз України» з листом №417-Сл-2888-0219 від 28.02.2019, з долученими до нього коригуючими актами вартості отриманого природного газу, та проханням також здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача та повідомити суму переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів, у період з липня 2015 року до листопада 2018 року.
У відповідь на листи третіх осіб, позивач повідомив, що пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019. Крім того, позивач зазначив, що вказаними постановами КМУ не встановлено та не визначено механізм коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу. У зв'язку з викладеним, коригуючі акти були повернуті третім особам без підписання.
В обґрунтування заперечень проти заяви про зарахування вимог, позивач посилається на те, що розрахунки між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Київоблгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015-2017 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу.
В свою чергу, на момент вчинення правочину про припинення зобов'язання зарахуванням, оформленого заявою від 21.05.2019 №810-Сл-7775-0519, заборгованість ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий протягом липня 2015 року - січня 2019 року включно природний газ, складала 814 374 788,49 грн.
З наявністю переплати за спірними договорами купівлі-продажу природного газу, позивач не згодний.
За твердженнями позивача, оскільки він не визнає свого обов'язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.05.2019, відтак, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов'язкових умов для здійснення зарахування, що на його переконання є підставою для визнання недійсним такого одностороннього правочину.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.
Відповідно до положень статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 наведено висновок про те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Водночас, однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі №914/163/14.
Отже, безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/7807/19).
Предметом розгляду у даній справі є вимога Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним правочину, оформленого заявою №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 203 ЦК України.
Як вже було з'ясовано судом, станом на час вчинення правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов'язання перед третіми особами, частина яких була відступлена останніми на користь відповідача та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та, як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 601 ЦК України, для здійснення такого зарахування.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши, що грошові вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Акціонерного товариства НАК «Нафтогаз України» на суму 369 128 773,53 грн., які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, дійшов правильного висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №904/2215/19.
При цьому, як слідує зі змісту заяви №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, до АТ «Київоблгаз» за договорами про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, від 13.05.2019 №56S810-12448-19 від третіх осіб ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» перейшло право вимагати у позивача повернення наявної, на думку третіх осіб, переплати за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними протягом 2015-2017 років.
За твердженнями відповідача, у зв'язку з тим, що протягом 2015-2019 років ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» закуповувався природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у НАК «Нафтогаз України», із прийняттям постанов КМУ №63 від 08.02.2019 та №143 від 27.02.2019 виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з наведеними постановами КМУ, у зв'язку з чим, у третіх осіб виникла переплата перед НАК «Нафтогаз України» по договорах поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.
Водночас, відхиляючи наведені доводи відповідача та третіх осіб, суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 (якою визнано такими, що втратили чинність, пункти 1-3 постанови КМУ №63 від 30.01.2019) норми не містять обов'язку коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання її чинності, а відтак, доводи про зобов'язання НАК «Нафтогаз України» вчинити дії щодо зміни вартості газу не відповідають змісту даної постанови.
Твердження апелянта про те, що грошові вимоги за заявою є безспірними, оскільки зобов'язання виникло на підставі дійсних та чинних договорів про відступлення права вимоги, колегією суддів відхиляються, оскільки договори відступлення не встановлюють грошових зобов'язань позивача, а лише замінюють одну із сторін у раніше укладених договорах.
Доводи скаржника з посиланням на звіт незалежного аудитора від 10.06.2019 не спростовують висновку суду щодо спірності грошових вимог, які є предметом заліку за оспорюваним правочином.
Стосовно неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.04.2019 у справі №918/541/18, слід зазначити наступне.
Предметом розгляду у справі №918/541/18 було стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна від 20.07.2017 №20/07-17/СЛ, де суди встановивши факт припинення зобов'язання за договором зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-ВЛ, дійшли висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Лотівка Еліт» в частині стягнення основного боргу в сумі 616 870,23 грн. не підлягають задоволенню.
Тобто, підстави позовів у справі №918/541/18 та у даній справі, і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання не є подібними.
Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на порушення судом положень ст.ст. 13, 14, ч. 1 ст. 86 ГПК України в частині відмови в задоволенні клопотання АТ «Київоблгаз» про призначення судово-економічної експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом попередньої інстанції статей 203, 215, 601 ЦК України та не підтверджують порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та наявність підстав для визнання правочину, оформленого заявою №810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсним у відповідності з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1421/19 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 16.11.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді О.І. Поляк
М.А. Руденко