Справа № 707/2-3597/2011
Іменем України
10 листопада 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів: Собослоя Г.Г., Фазикош Г.В.
з участю секретаря: Кухти М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2011 року у складі судді Довжанин В.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики ,-
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивує тим, що 01 липня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 01/07, згідно якого позивач надав відповідачці позику в сумі 35000 гривень. Факт передачі позивачем коштів ОСОБА_1 підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_1 від 01.07.2011 року.
Згідно з п.2 вищевказаного договору сума позики повертається не пізніше 01 серпня 2011 року. Після закінчення терміну повернення позики позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про повернення позики. При цьому остання попросила зачекати до кінця серпня 2011 року на що позивач погодився. Однак, незважаючи на це ОСОБА_1 по сьогоднішній день повернути позику та в добровільному порядку виконати свої обов'язки передбачені договором позики відмовляється.
З врахуванням наведеного позивач просив стягнути відповідачки борг за договором позики в розмірі 35 000грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року заявлений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 35 000, 00 (тридцять п'ять тисяч) гривень та 850 гривень сплачених за надання юридичної допомоги витрат, 350 гривень сплаченого державного мита та 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що між позивачем та відповідачем не виникали правовідносини з договору позики; суд розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки така справа підсудна територіально Ужгородському міськрайонному суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач отримала від позивача грошові кошти, однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконала, а тому порушене право позивача підлягає захисту.
З такими висновками суду першої інстанції, погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Матеріалами справи встановлено, що 01 липня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №01/07, згідно умов якого позивач ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти для ведення підприємницької діяльності в сумі 35 000грн., які відповідач зобов'язався повернути йому не пізніше 01 серпня 2011 року. Факт передачі позивачем вказаних грошових коштів відповідачу підтверджується розпискою відповідача (а.с.7-8).
Однак, відповідач не виконала зобов'язання за укладеним договором і не повернула позивачу отримані грошові кошти.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Будь-які докази про повернення вказаних грошових коштів в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1,ч.2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем, відповідно до вказаних вимог процесуального закону, також не подано належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували правомірність укладеного договору.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.11.2019 року, яка набрала законної сили 03.12.2019 року , позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 01.07.2011 року залишено без розгляду.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір позики є чинний та дійсний, а доводи апелянта, що між позивачем та відповідачем не виникали правовідносини з договору позики є безпідставними і не заслуговують на увагу.
Не заслуговують на увагу також доводи апелянта, що суд розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності, яка підсудна територіально Ужгородському міськрайонному суду, оскільки ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року про відкриття провадження у даній справі залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27.10.2016 року і встановлено правомірність відкриття провадження у справі Мукачівським міськрайонним судом та дотримання ним встановлених процесуальним законом правил територіальної підсудності. (а.с.183-184).
З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,- постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: