Справа № 936/352/20
Закарпатський апеляційний суд
11.11.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/348/20 за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 22. 05. 2020.
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12019070090000266, розпочатому 19. 11. 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: лісопродукцію у вигляді хлистів породи бук і смерека приблизно 11 м. куб, виявлених на естакаді нижнього складу і земельній ділянці кварталу 6 таксаційного відділу 9 Воловецького лісництва ДП «Воловецький лісгосп», шляхом заборони їх користування і розпорядження.
В обґрунтування клопотання прокурор вказав на те, що 19. 05. 2020 в урочищі «Широке поле» в межах селища Воловець на естакаді нижнього складу і земельній ділянці кварталу 6 таксаційного відділу 9 виявлено лісопродукцію у вигляді хлистів породи бук і смерека приблизно 11 м. куб, частина з яких проклеймована пластиковими бирками з маркувальним позначенням «UAДАЛРУ». Дану лісопродукцію вилучено і передано на відповідальне зберігання майстру з лісозаготівель ДП «Воловецький лісгосп». Зазначає, що ці предмети можуть містити сліди злочину і бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Арешт майна необхідний для унеможливлення їх зникнення, забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації, а також для проведення слідчих дій, у тому числі експертиз.
Ухвалою слідчого судді клопотання задоволено. Ухвала вмотивована тим, що прокурор довів обставини, на які посилався в клопотанні, що майно, про яке в ньому йдеться, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Слідчий суддя вказав і на те, що надані йому матеріали достатньо містять доказів, які вказують на те, що дана деревина є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, визнана речовим доказом, а тому існують ризики її приховування, знищення, спотворення і таке втручання в права та інтереси власника майна є виправданим потребами досудового розслідування.
В апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити. Посилається на те, що прокурором не доведена необхідність
-2-
арешту майна, що воно відповідає критеріям, визначених у ст. 98 КПК України, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. Вказує на те, що до клопотання не додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у підтвердження факту наявності даного кримінального провадження. Твердить, що зазначена деревина набута правомірно і слідчому судді були надані відповідні підтверджуючі документи, а відсутність двох бирок на деревині пояснюється їх втратою під час переміщення. Звертає увагу на те, що це кримінальне провадження розпочате ще в минулому році по факту незаконної рубки дерев породи явір у Нижньоворітському лісництві за 20 км. від виявленої деревини.
Судове провадження розглядається за відсутності представника майна - адвоката ОСОБА_6 , неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказана особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від неї не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Крім того апеляційний суд враховує заяву адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора, який заперечував про задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 перевірив матеріали судового провадження, обговорив доводи учасників судового провадження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з клопотання в провадженні СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019070090000266 від 19. 11. 2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Із протоколу огляду місця події від 19. 05. 2020 вбачається, що на місці огляду в частині ділянки в урочищі «Широке поле» в межах селища Воловець, Закарпатської області на естакаді нижнього складу кварталу 6 таксаційного виділу 9, а також безпосередньо на земельній ділянці кварталу 6 таксаційного виділу 9, знаходиться лісопродукція у вигляді хлистів дерев породи бук та смерека, яка підготована до крижування, приблизною кубомасою 11 метрів кубічних. Частина вказаної лісопродукціїпро клеймована пластиковими бирками з маркувальними позначеннями "UAДАЛРУ". Вказану лісопродукцію вилучено, але залишено на місці події у зв'язку із відсутністю технічної можливості трелювати її до складу та передано під розписку на відповідальне зберігання майстру з лісозаготівель Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" ОСОБА_8 .
Постановою слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_9 від 19. 05. 2020, тимчасово вилучене майно, зокрема, лісопродукція у вигляді хлистів дерев породи бук та смерека, які виявлені на естакаді нижнього складу кварталу 6 таксаційного виділу 9, а також безпосередньо на земельній ділянці кварталу 6 таксаційного виділу 9, Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство», приблизною кубомасою 11 метрів кубічних, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 12019070090000266 від 19. 11. 2019.
В межах зазначеного кримінального провадження, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12019070090000266 від 19. 11. 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а саме: на лісопродукцію у вигляді хлистів дерев породи бук та смерека, які виявлені на естакаді
-3-
нижнього складу кварталу 6 таксаційного виділу 9, а також безпосередньо на земельній ділянці кварталу 6 таксаційного виділу 9, Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство», приблизною кубомасою 11 метрів кубічних, із забороною їх використання та розпорядження.
Відповідно, до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. ст. 170 - 173 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно предметом злочину і хто ж фактично є його власником, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07. 06. 2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
-4-
Відтак, слідчим суддею правильно враховано, що відповідно до постанови слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_9 від 19. 05. 2020, вказане у клопотанні прокурора майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019070090000266 від 19. 11. 2019.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст.170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку проте, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно, зокрема деревина, є об'єктом вчинення кримінального правопорушення, яке залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ч. 2 ст. 167 КПК України, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на деревину є необґрунтованими.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, відповіднодо вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно в установленому законом порядку визнано речовим доказом у рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку ст. ст. 170-174 КПК України та згідно з частинами 2, 3 статті 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Матеріали судового провадження свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його відчуження.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри в учиненні того чи іншого злочину. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При прийнятті рішення апеляційний суд також ураховує і те, що дана деревина передана на відповідальне зберігання майстру з лісозаготівель Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" ОСОБА_8 , а отже, накладений арешт є менш обтяжливим для його власника - Воловецького ЛГ.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на деревину.
-5-
Отже, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
Доводи представника - адвоката ОСОБА_6 про те, що вилучена лісопродукція не має відношення до кримінального провадження, оскільки воно порушене за фактом вирубки інших порід деревини, колегія суддів вважає такими, що на даному етапі досудового розслідування не можуть впливати на вирішення питання про накладення арешту на деревину, яка не має відповідного маркування, тобто є ознаки самовільної порубки дерев. Апеляційний суд також констатує, що під час досудового розслідування повинно бути встановлено, чи є зазначені дерева предметом самовільної порубки та чи складають факти порубки дерев єдину злочинну діяльність відповідних осіб у даному кримінальному провадженні, чи вони є предметом іншого кримінального провадження.
Не є такими, що впливають на висновки суду про доцільність накладення арешту на тимчасово вилучене майно твердження адвоката ОСОБА_6 про те, що проводилась вибіркова санітарна рубка дерев на території ДП «Воловецьке ЛГ», оскільки наявні в матеріалах провадження документи не містять обґрунтованих доказів, які б беззаперечно свідчили, що деревина, виявлена при огляді місця події від 19. 05. 2020 в урочищі "Широке поле" в межах селища Воловець Закарпатської області підлягає санітарній вибірковій вирубці, а частина виявленої під час огляду місця події лісо продукції не містить маркувань, внаслідок чого не підлягає ідентифікації.
Колегія суддів також ураховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив всі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Наведені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 доводи не дають підстав для їх задоволення. Зазначені мотиви не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Як убачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт зазначеного у клопотанні прокурора майна, діяввідповіднодо вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. ст. 170-173 КПК України, з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
Невідповідність висновку слідчого судді, викладеного у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на деревинуслід визнати непереконливими та безпідставними.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
-6-
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленої слідчимсуддею ухвали від 22.05.2020 та задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 .
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, і те, що представник власника майна не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 22. 05. 2020 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно: на лісопродукцію у вигляді хлистів дерев породи бук та смерека, які виявлені на естакаді нижнього складу і земельній ділянці кварталу 6 таксаційного відділу 9 Воловецького лісництва ДП «Воловецький лісгосп», шляхом заборони їх користування і розпорядження - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: