Провадження №1-кп/748/50/20
Єдиний унікальний № 748/1995/19
13 листопада 2020 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
у складі :
головуючої - судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження № 12019270270000357 від 24 квітня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дніпровське Чернігівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із середньо-професійною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше в силу ст. 89 не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , у ранковий час, в один з днів з липня по вересень 2018 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки, на грунті особистих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, умисно наніс молотком не менше двох ударів в область голови ОСОБА_7 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми - вдавленого та лінійних переломів правої тім'яної кістки, багатоуламкового перелому потиличної кістки, правої тім'яної та правої скроневої кісток, крововиливу в м'які тканини лобно-скроневої області справа, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечуючи нанесення ОСОБА_7 двох ударів молотком по голові, не погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст.121 КК України, зазначивши, що при нанесенні ОСОБА_8 тілесних ушкоджень він захищав своє життя від дій останнього, який накинувся на нього з молотком, при цьому, при нанесенні ОСОБА_9 двох ударів, він не розрахував сили удару.
По суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що в кінці липня 2018 року, зранку, приблизно о 09 чи 10 годині, він, його співмешканка ОСОБА_10 та її син - ОСОБА_11 разом снідали. Під час сніданку випили по 50 гр горілки так як було свято ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Коли він зробив ОСОБА_14 зауваження за те, що той курив у ліжку, ОСОБА_9 взяв молоток, який знаходився у тій же кімнаті, де були і вони, та замахнувся на нього молотком. Він, захищаючись від удару молотка, підставив праву руку, а лівою рукою вихватив у Бовди молоток. В цей час ОСОБА_9 наніс йому удар кулаком в обличчя, у відповідь на що він вдарив ОСОБА_9 один раз молотком по голові, а коли той намагався його знову вдарити - наніс ще один удар молотком по голові. Після другого удару ОСОБА_9 присів і більше не піднімався. Через деякий час він виявив, що ОСОБА_9 помер. Крім нього в той день ОСОБА_9 ніхто ударів молотком не завдавав. Коли стемніло він витягнув ОСОБА_9 на вулицю та закопав у дворі. В яку саме частину голови він наносив удари точно сказати не може. Але не заперечує, що від його дій у ОСОБА_9 могли виникнути тілесні ушкодження, які зазначенні в обвинувальному акті.
Про скоєне дуже шкодує.
Також обвинувачений пояснив, що він проживає у своєму будинку разом зі співмешканкою ОСОБА_10 з 2010 року. ОСОБА_11 за півтора роки до вказаної вище події звільнився з місць позбавлення волі і став проживати з ними, хоча у нього був свій будинок. Бовда ніде не працював, жив за рахунок його та матері, виносив з дому його речі та пропивав, постійно зловживав алкогольними напоями після чого завжди вчиняв сварки та бійки. Були випадки коли ОСОБА_9 молотком вибив йому зуб та бив по голові, а у 2018 році обухом сокири вдарив по нозі і сильно травмував колінний суглоб. Щодо поведінки ОСОБА_9 до органів поліції, органу місцевого самоврядування не звертався, бо жалів. Пропонував ОСОБА_9 йти до своєї хати, але той відмовлявся. Тому коли, ОСОБА_9 , у липні 2018 році замахнувся на нього молотком, він злякався, що той може його вбити. Щодо свого стану здоров'я пояснив, що у нього відкрита форма туберкульозу, рецидив правої легені, здатність легені - 23%, рік тому почав відкашлюватися кров'ю, в липні 2020 року переніс ішемічний інфаркт, знаходився на стаціонарному лікуванні. Йому була встановлена 2 група інвалідності, потім 3, а у 2018 році він на МСЕК не зміг зібрати всі необхідні документи, тому група інвалідності була з нього знята.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений - співмешканець її матері, а померлий ОСОБА_7 був її рідним братом по матері. Після звільнення з місць позбавлення волі, у 2017 році, її брат ОСОБА_7 , став проживати разом з матір'ю та обвинуваченим, у будинку обвинуваченого. Між її братом та обвинуваченим виникали неодноразово сварки під час вживання алкогольних напоїв. Після однієї з таких сварок, її брат скалічив обвинуваченому ногу. ОСОБА_7 , не працював, жив за рахунок пенсії матері та обвинуваченого. Коли її брат випивав, то був задиристим, а випивав він часто. Як помер її брат, їй не відомо. Останній раз бачила брата в липні 2018 року. У матері запитувала де брат, та повідомила, що він поїхав до співмешканки у Київську область. А навесні 2019 року під будинком обвинуваченого, собака ОСОБА_15 знайшла тіло брата. Питання щодо міри покарання обвинуваченому відносить на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_10 , яка помилково зазначена в матеріалах досудового розслідування як Черінько, є співмешканкою обвинуваченого та матір'ю загиблого ОСОБА_7 , а також єдиним очевидцем події, в судовому засіданні показала, що її син, коли повернувся з місць позбавлення волі став проживати разом з нею та обвинуваченим. Літом 2018 року під час сніданку, її син почав сваритися з обвинуваченим, тоді взяв молоток, який знаходився біля печі в будинку, підійшов до обвинуваченого та хотів вдарити останнього, але той вихватив у нього молоток та вдарив загиблого два рази по голові, після чого син впав на підлогу на лівий бік, і через кілька хвилин помер. Потім обвинувачений витягнув його за будинок і накрив соломою, а вечором, коли потемніло, закопав за будинком. Всім, хто запитував за сина, вона говорила, що він поїхав у Київську область. Син зловживав алкогольними напоями, після чого постійно вчиняв сварки, бив обвинуваченого ногами, кулаками, а один раз порубав сокирою ногу обвинуваченого. До правоохоронних органів не звертались, бо жаліли загиблого. Були випадки коли її син замахувався на неї та обвинуваченого з молотком, хотів перепиляти їх бензопилою. У її сина був свій будинок, але вони всі разом жили у будинку обвинуваченого. Останній неодноразово виганяв загиблого зі свого будинку, але той не хотів проживати окремо, бо жив за їх з обвинуваченим рахунок. Про обвинуваченого може сказати, що він спокійний, не конфліктний. Завжди сварку починав її син. Вважає, що якби обвинувачений не забрав у її сина молоток, той би його вбив.
Свідок ОСОБА_15 , який є сусідом обвинуваченого, в судовому засіданні показав, що останній раз бачив загиблого у липні 2018 року. Запитував в обвинуваченого де ОСОБА_16 , той сказав, що приїжджала його жінка та забрала. Через деякий час, він зайшов до господарства обвинуваченого з собакою, яка почала рити за будинком обвинуваченого, а потім щось витягувати. Коли підійшов ближче, побачив кістку схожу на людську. Після чого викликав поліцію, які в тому місці, викопали труп чоловіка. Про обвинуваченого може сказати, що він спокійний, не конфліктний, ніколи нікого не образить. Про загиблого може сказати, що той коли тверезий, нормальний, коли п'яний - неадекватний. А п'яний він був майже щодня. Він знаходився на утриманні матері та обвинуваченого. Зі слів ОСОБА_10 йому відомо, що ОСОБА_17 її ображав і навіть бив. Було коли він заспокоював загиблого із застосуванням газового балончика. Також він часто бачив, що обвинувачений був побитий, знає, що загиблий йому порубав сокирою ногу.
Свідок ОСОБА_18 , яка працює у Дніпровській сільській раді, в судовому засіданні показала, що навесні 2019 року вона приймала участь як понята при проведенні слідчих дій - обшуку господарства обвинуваченого, де працівники поліції викопали труп. Крім неї, була присутня інша понята та обвинувачений, який повідомив, що він вдарив молотком загиблого, показав, де знаходяться молотки, які були вилучені, але, яким молотком наносив удар, сказав, що не пам'ятає. Також обвинувачений розповів, що загиблий бив його та матір. Обвинуваченого може охарактеризувати як неконфліктну людину, скарг на нього ніколи не було. Від односельців чула, що покійний над обвинуваченим та матір'ю знущався, бив їх.
Свідок ОСОБА_19 , яка була понятою при проведенні обшуку господарства обвинуваченого, в судовому засіданні показала, що під час даної слідчої дії обвинувачений показав де знаходяться два молотки, які були вилучені працівниками поліції. Про обвинуваченого може сказати, що він ні з ким не конфліктував, вони спокійно жили з ОСОБА_10 . Зі слів односельців, їй відомо, що загиблий коли нап'ється, бив своїх домашніх.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що з 2016 року вона ОСОБА_21 старости Дніпровського старостинського округу. Обвинуваченого ОСОБА_3 може охарактеризувати посередньо, активної участі у житті громади не приймає, проживає разом зі співмешканкою ОСОБА_10 , скарг на нього від жителів села не надходило. В обвинуваченого відкрита форма туберкульозу. За характером він спокійний. Загиблого ОСОБА_7 особисто не знала.
Згідно рапорту, 24.04.2019 о 15-26 год. до чергової частини Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області, по телефону, від голови Дніпровської сільської ради надійшло повідомлення про зникнення восени 2018 року ОСОБА_7 ( том 1 а.п.68).
Протоколом обшуку від 24.04.2019 наводиться детальний опис господарства АДРЕСА_1 . Під час обшуку на території садка даного господарства було виявлено залишки скелетованого трупа. Присутній при обшуку ОСОБА_3 повідомив, що виявлений на території його господарства закопаний труп є померлий ОСОБА_7 , якому він в серпні 2018 року в приміщенні свого будинку наніс в область голови два удари молотком, після чого останній помер. Також під час обшуку були вилученні три молотки, які знаходилися в житловому будинку в приміщенні кухні біля печі під саморобною дерев'яною лежанкою, на місцезнаходження яких вказав ОСОБА_3 (том 1 а.п.69-72).
Обшук квартири території господарства та будинку по АДРЕСА_1 проводився в порядку ч.3 ст. 233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2019 був наданий дозвіл на проведення обшуку вказаного господарства.
Досліджуючи надані документи судом не встановлено порушення вимог ч. 3 ст.233 КПК України, а отже протокол обшуку від 24 квітня 2019 року є допустимим доказом в даному кримінальному провадженні.
Протоколом огляду речей від 08.05.2019, у присутності двох понятих та спеціаліста зафіксовано вилучення фрагменту правої стегнової кістки (середня третина) від трупа невідомового чоловіка, виявленого за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.п.78-79).
Як слідує з протоколу отримання зразків для експертизи від 08.05.2019 у свідка ОСОБА_10 були відібрані зразки букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи ( том 1 а.п.81).
За висновком експерта № 10-901 від 19 червня 2019 року ОСОБА_10 може бути біологічною матір'ю невстановленої особи чоловічої генетичної статі, фрагмент правої стегнової кістки якої наданий на дослідження. Ймовірність даної події складає 99,99996904 % ( том 1 а.п. 86-97).
У копії лікарського свідоцтва про смерть № 630 від 04.07.2019 вказано, що причина смерті ОСОБА_7 - скелетування трупу (том 1 а.п.77).
У висновку експерта № 434 від 22.05.2019 зазначено, що при судово-медичній експертизі скелетованого трупа виявлено тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма - вдавлений та лінійні переломи правої тім'яної кістки, багатоуламковий перелом потиличної кістки, правої тім'яної та правої скроневої кісток, крововилив в м'які тканини лобно-скроневої області справа, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Встановити причинно-наслідковий зв'язок між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, не представляється можливим через повне скелетування трупа. Причину смерті встановити неможливо через повне скелетування трупу. Смерть настала в липні-вересні 2018 року. Враховуючи характер, морфологію та локалізацію тілесних ушкоджень, в область голови було спричинено не менше трьох травматичних впливів. Частина комплексу черепно-мозкової травми, а саме - одиничний, вдавлений перелом правої тім'яної кістки утворився від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, в склад якої входила сферична поверхня і ребро, яким в тому числі міг бути молоток з металевою ударною частиною з одним круглим зрізом діаметром 2,5 см.; 3 см. Частина комплексу черепно-мозкової травми, а саме крововилив в м'які тканини лобно-скроневої області справа могли утворитись при падінні на площині ( том 1 а.п.117-124).
Експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні щодо кількості травматичних впливів роз'яснив, що виявлені та зазначені в експертизі тілесні ушкодження - черепно-мозкова травма, а саме: 1) вдавлений та лінійні переломи правої тім'яної кістки; 2) багатоуламковий перелом потиличної кістки, правої тім'яної та правої скроневої кісток; 3) крововилив в м'які тканини лобно-скроневої області справа оцінювалися експертом в комплексі і виникли від трьох травматичних впливів, при цьому, як вони утворилися - від удару чи при падінні, не має значення. Оскільки було встановлено, що частина комплексу черепно-мозкової травми, а саме крововилив в м'які тканини лобно-скроневої області справа могли утворитись при падінні на площині, то інша частина комплексу черепно-мозкової травми - вдавлений перелом правої тім'яної кістки, багатоуламковий перелом потиличної кістки, правої тім'яної та правої скроневої кісток міг утворитися не меше як від двох ударів.
За висновком експерта № 75-МК від 22.07.2019, на раніше дослідженому фрагменті черепа від трупу, ушкодження у вигляді вдавленого перелому, що утворився від дії ударної дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, в склад якої входила сферична поверхня і ребро, могли бути молоток № 1 та молоток № 3, які були вилучені з господарства обвинуваченого ОСОБА_3 під час обшуку ( том 1 а.п.108-111).
Вищевказані експертизи були проведені на підставі ухвал слідчого судді, а отже у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України у редакції, що діяла на час проведення даних експертих.
Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, а отже підстави для визнання вказаних висновків експертів неналежними чи недопустимими доказами , відсутні.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26.04.2019 із застосуванням відеозапису, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2019, свідок ОСОБА_10 в присутності понятих, добровільно пояснила та показала на місці про те, що у ранковий час разом із співмешканцем ОСОБА_3 та сином ОСОБА_7 знаходилася за місцем проживання та вживали спиртні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв син почав словесний конфлікт, в ході якого схопив молоток, за допомогою якого почав замахуватись на співмешканця. ОСОБА_3 вихопив молоток та за його допомогою наніс один удар в область голови ОСОБА_7 , від чого син впав на підлогу та у нього з голови потекла кров. Потім ОСОБА_3 витягнув за ноги тіло ОСОБА_23 на вулицю, а коли потемніло закопав його на земельній ділянці поблизу будинку (том 1 а.п.102-104).
Як слідує з протоколу про результати аудіо-,відеоконтролю особи від 04.07.2019 ОСОБА_3 спілкуючись із співрозмовником розповідав, що потерпілий намагався вдарити його молотком, у зв'язку з чим він вихопив молоток та двічі вдарив ОСОБА_7 , після чого останній впав, а через 4-5 годин помер. В подальшому тіло потерпілого закопав ( том 1 а.п.148-163).
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, які є належними та допустимими на предмет їх достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття рішення суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав факт завдання ним двох ударів молотком по голові загиблому під час сварки, спровокованої загиблим, що підтвердила і свідок ОСОБА_10 , яка є безпосереднім очевидцем цих подій. З показів як обвинуваченого так і свідка ОСОБА_24 встановлено, що ОСОБА_7 через деякий час після завданих ОСОБА_3 ударів помер. З висновку судово-медичної експертизи №434 від 22 травня 2019 року судом встановлено, що отриманні загиблим ОСОБА_7 ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Обвинувачений мотивуючи свої дії заявив, що у нього не було умислу на заподіяння загиблому тяжких тілесних ушкоджень і він лише оборонявся від його нападу, тобто діяв в умовах необхідної оборони.
Частиною першою статті 36 КК України передбачено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Частиною третьою статті 36 КК України визначено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Отже, право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Згідно роз'яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
З фактичних обставин справи, встановлених судом, вбачається, що між обвинуваченим та загиблим постійно виникали сварки, ініціатором яких був завжди загиблий. Під час сварок ОСОБА_7 неодноразово застосовував до обвинуваченого насильство. Дані обставини підтвердили в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_25 та свідки обвинувачення - ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 . Що стосується самої події, з показів обвинуваченого та очевидця - свідка ОСОБА_10 встановлено, що сварка між обвинуваченим та загиблим виникла в будинку після сніданку та вживання алкогольних напоїв. Під час сварки загиблий ОСОБА_7 схопив молоток, за допомогою якого почав замахуватися на обвинуваченого, який вихопивши молоток наніс ним два удари ОСОБА_7 по голові, після чого той впав на підлогу, а через деякий час помер.
Обвинувачений ОСОБА_7 у своїх показах стверджував, що загиблий, перед тим як він вдарив його молотком, встиг нанести йому один удар кулаком в обличчя. Проте, факт нанесення загиблим обвинуваченому тілесних ушкоджень підтверджується лише його словами, тілесні ушкодження в обвинуваченого ніде ніяким чином зафіксовані не були, до лікарні він не звертався. Також про даний факт не повідомляла і свідок ОСОБА_10 .
Про умисність заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень загиблому ОСОБА_7 , не при перевищені меж необхідної оборони, а під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, свідчать фактичні дії обвинуваченого, який після вчинення кримінального правопорушення, разом зі свідком ОСОБА_10 не надали ОСОБА_7 першої медичної допомоги, не викликали швидку медичну допомогу. Адже, як слідує з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 04.07.2019, ОСОБА_3 спілкуючись із співрозмовником розповідав, що ОСОБА_7 помер через 4-5 годин після завдання ним двох ударів молотком.
Вказане свідчить про умисел ОСОБА_3 на заподіяння ОСОБА_26 тілесних ушкоджень та про помилковість твердження сторони захисту щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, а саме умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, з перелічених вище підстав і розцінює їх як спробу пом'якшити відповідальність за вчинене.
В даному випадку неправомірність дій (поведінки) потерпілого ОСОБА_7 можна визнавати лише як обставиною, що спровокувала подальші протизаконні дії обвинуваченого (скоєння ним тяжкого злочину - ст. 12 КК України) і в деякій мірі знижувала суспільну небезпечність його дій по відношенню до життя і здоров'я не сторонньої для нього особи.
Виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ч.2 ст.66 КК України, слід визнати неправомірність дій (поведінки) потерпілого ОСОБА_7 , що спровокувала подальші протизаконні дії обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_10 , зі слів односельців характеризується як спокійний, неконфліктний, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має відкриту форму туберкульозу, згідно медичних довідок, у 2013-2014 роках йому встановлювалась 2 група інваліності, з 2015 року - 3 група інвалідності, у 2018 році знятий з обліку згідно строків нагляду; встановлено діагноз: ЦВХ, ГПМК по типу ішемії в БСМА зліва, помірний правосторонній геміпарез; Хронічне обструктивне захворювання легень, група В, середньо тяжкого ступеню. Посттуберкульозний пневмофіброз. Емфізема легень. Дихальна недостатність 1 ст. Правобічний гонартроз ІІ ст. Синовіїт правого коліного суглобу. Порушення функції суглобу ІІ ст. Порушення функції ходи І ст.Хронічна анемія легкого ступеню. Рекомендована госпіталізація в неврологічне відділення для реабілітаційного лікування наслідків ГПМК; КТ ОГК з метою уточнення патологічних змін в правій легені; к-ція фтизіатра в плановому порядку ( том 1 а.п.164-177, том 2 а.п.21-25).
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного - його вік, сімейний стан -перебуває у цивільному шлюбі, його незадовільний стан здоров'я - має ряд захворювань, рекомендовано лікування та госпіталізація в неврологічне відділення, що стверджується наданими медичними документами, те, що має погашену судимість, не притягувався до адміністративної відповідальності, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, при відсутності будь-яких негативних характеристик, точку зору потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, зокрема на позбавлені волі, обставину, яка пом'якшує покарання, а також обставину, яка обтяжує покарання, неправомірність дій потерпілого, що спровокували подальші протизаконні дії обвинуваченого, а також враховує поведінку обвинуваченого в суді, ставлення до вчиненого, який, щиро висловлював жаль щодо вчинених протиправних дій. При цьому суд зауважує, що незгода обвинуваченого з кваліфікацією його дій є правом особи та не впливає на осуд своєї поведінки та відчуття жалю щодо вчинених протиправних дій. Вище перелічені обставини справи - неправомірні дії потерпілого ОСОБА_7 , що спровокували подальші протизаконні дії обвинуваченого; негативне відношення обвинуваченого до вчинених ним кримінальних правопорушень та критичної оцінки своїх дій; наявність в обвинуваченого сім'ї, а, крім того, дані про особу обвинуваченого, його не молодий вік, поганий стан здоров'я, той факт, що у нього погашена судимість, і з того часу до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень не притягався, те, що позитивно характеризується за місцем проживання як спокійний, неконфліктний, за відсутністю негативних характеристик, відсутність притягнень до адміністративної відповідальності, судом розглядаються, як такі, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дозволяють суду дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, тобто звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. У зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, на нього необхідно покласти обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
З урахуванням вищевикладеного та обставин справи, суд не погоджується з висновком органу пробації щодо неможливого виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства ( том 1 а.п.184-185). Як вбачається з досудової доповіді представником органу пробації при наданні висновку не було враховано стан здоров'я обвинуваченого, позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність негативих характеристик, неправомірні дії потерпілого ОСОБА_7 , що спровокували подальші протизаконні дії обвинуваченого. Серед факторів, які підвищують ризик вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення вказується, що серед кола спілкування останнього присутні особи з антисоціальною поведінкою, проте в досудовій доповіді не зазначенні такі особи. Також серед факторів, що підвищують ризик вказано, що ОСОБА_3 раніше обвинувачувався в умисному насильницьком злочині, але не враховано, що ОСОБА_3 обвинувачувався у тому злочині 18 років тому, і з того часу до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень не притягувався, характеризується за місцем проживання як спокійний, неконфліктний, не має притягнень до адміністративної відповідальності, те, що відносно ОСОБА_3 взагалі відсутністі негативні характеристики. До того ж, як зазначається в досудовій доповіді, ОСОБА_3 11 років перебуває у цивільному шлюбі зі співмешканкою ОСОБА_10 , яка про нього відзивається дуже добре, що також характеризує обвинуваченого з позитивної сторони. Не підтвердилася в судовому засіданні і та обставина, що обвинувачений зловживає алкогольними напоями.
В справі потерпілою цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, відповідно до ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Застостований до обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового розслідування запобіжний захід у виді домашнього арешту на даний час припинив свою дію, підстави для обрання нового запобіжного заходу відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України і призначити йому покарання за даний злочин у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 8876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 81 (вісімдесят одна) коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Речові докази по справі:
-фрагмент правої стегнової кістки (середня третина) від трупа та зразок букального епітелію свідка ОСОБА_10 , молоток з дерев'яною ручкою довжиною 17 см та металевою ударною частиною з одним круглим зрізом діаметром 3 см, молоток з дерев'яною ручкою довжиною 30 см та металевою ударною частиною з одним круглим зрізом діаметром 2,5 см, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області, знищити;
-молоток з дерев'яною ручкою та металевою ударною частиною з одним квадратним зрізом, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області, повернути обвинуваченому.
-флеш-носій марки «Арасег», об'ємом 8 Gb, на якому міститься відеозапис проведеного обшуку від 24.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 ; флеш носій, на якому міститься відеозапис проведеного допиту в якості свідка ОСОБА_10 від 26.04.2019; флеш носій, на якому міститься відеозапис проведеного слідчого експерименту від 26.04.2019 за участі свідка ОСОБА_10 ; оптичний носій DVD-R, інв. № 383, на якому зафіксовані результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_3 ; оптичний носій DVD-R, інв. № 382, на якому зафіксовані результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_10 , які знаходять в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-флеш носій, на якому міститься відеозапис проведеного слідчого експерименту від 26.07.2019 за участі підозрюваного ОСОБА_3 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження органу досудового розслідування, - залишити в матеріалах кримінального провадження органу досудового розслідування.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1