Справа № 740/6428/19
Провадження № 2/740/475/20
12 листопада 2020 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Пантелієнко В.Г.
при секретарі - Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за позовом Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню відповідачам, які зареєстровані по АДРЕСА_1 за період з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року у сумі 13408 гривень 42 копійки.
В позові зазаначив, що відповідачі належним чином не виконують обов'язки по оплаті послуг, які надаються. На ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 15 травня 2018 року комунальне підприємство зверталось до Ніжинського міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідачів, але 21 серпня 2018 року судовий наказ від 17 липня 2018 року по справі скасовано і тому підприємство звернулось до суду в порядку позовного провадження. Відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у встановленому законодавством порядку не відмовились від отримання житлово-комунальних послуг, були споживачами послуг, що надавалися підприємством. Станом на 26 червня 2018 року у відповідачів утворилася заборгованість у сумі 13408 гривень 42 копійки. Просив позов задовольнити.
16 січня 2020 року відповідачі надали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що проведений позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований, а період заборгованостi з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року, вказаний у розрахунку, виходить поза межі трирічного строку позовної давності. Один із відповідачів - ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , але він не є власником квартири та з 2002 року в ній не проживає. Вони є квартиронаймачами, що підтверджується ордером НОМЕР_2 від 20 жовтня 1982 року, виданим виконавчим комітетом Ніжинської міської ради. Вказують, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, інвалідом ІІ групи, ОСОБА_3 - інвалідом дитинства ІІІ групи, а ОСОБА_4 інвалідом дитинства підгрупи А, через що отриманих ними низьких сум пенсій не вистачає їм на проживання. Тому, у задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі, так як пред'явлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Представник позивача в судове засідання не з'явився надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність. У судовому засіданні 22 травня 2020 року пояснив, що вони звернулися до суду в межах позовної давності, оскільки судовий наказ перериває перебіг строку позовної давності. Судовий наказ винесений судом у 2019 році і вони мали право звернутися з позовом протягом трьох років після його скасування. Відсутність коштів у відповідачів не може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за надані послуги, оскільки останні послугами користувалися.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином. У судовому засіданні 22 травня 2020 року ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала та пояснила, що з наведеним позивачем розрахунком заборгованості не згодна, її сім'я проживає у невеликій квартирі без ремонту, вони є інвалідами та отримують незначні пенсії. ОСОБА_2 у спірній квартирі взагалі не проживає. Водопостачання їм припинено.
Дослідивши всі надані докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
З довідок відділу квартирного обліку приватизації житла та ведення реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 - 1958 року та ОСОБА_3 - 1986 року народження зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.25-26). Отже відповідачі є наймачами житла за вищевказаною адресою і в силу ст.ст. 64, 67-68 ЖК України зобов'язані оплачувати отримані послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 6), борг відповідачів за період з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року становить 13408 гривень 42 копійки. Даний розрахунок проведений на трьох осіб, проте відповідач ОСОБА_2 не проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджується (а.с.34-36) актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та фіксації факту проживання зареєстрованих осіб від 06 березня 2018 року та довідками, виданими Комунальним підприємством «Служба Єдиного Замовника», від 05.01.2015 та 18.01.2016.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості має бути проведений на двох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Що стосується застосування до спірних відносин строку позовної давності, то слід зазначити наступне.
Згідно положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позивач вважає, що при зверненні до суду з даним позовом 27 грудня 2019 року не пропущено строк позовної давності, враховуючи звернення до суду з судовим наказом 15 травня 2018 року про стягнення заборгованості з відповідачів, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц.
Дане твердження позивача спростовується правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №712/8916/17 від 07 липня 2020 року, якою встановлено, що звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою.
За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спору позовну давність та стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за період з 01 грудня 2016 року по 26 червня 2018 року, виходячи з розрахунку на двох осіб, а не трьох, як здійснював нарахування позивач. Тобто вирахувана сума становитиме 6186 гривень 55 копійок (13408,42 - 4128,50 грн (за межами позовної давності за період з 01 липня 2015 року по 01 листопада 2016 року) = 9279 гривень 92 копійки, а з розрахунку на двох осіб (9279.92 :3 х2 = 6186. 55).
Посилання відповідачів на неспроможність сплати боргу за комунальні послуги не може бути врахована судом при прийнятті рішення, оскільки відповідачі, відповідно до наданих на а.с.41-43 довідок отримують доходи у вигляді пенсій і взмозі оплачувати борг.
Відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчить досліджений в судовому засіданні розрахунок відповідачі за період, в межах позовної давності не оплачували вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню, жодного разу.
Таким чином з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити частково.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати позивача повинні компенсуватись за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 64, 67-68 ЖК України, ст.ст.253, 256, 257, 263 - 265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" заборгованість за послуги по водопостачанню та водовідведенню за період з 01 грудня 2016 року по 26 червня 2018 року у сумі 6186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) гривень 55 копійок.
Судові витрати у розмірі 1921 гривню 66 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя Пантелієнко В.Г.