Справа № 738/1348/20
№ провадження 1-в/738/204/2020
10 листопада 2020 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в режимі відеоконференції з Державною установою «Менська виправна колонія (№91)» подання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про приведення вироків суду стосовно ОСОБА_2 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22 листопада 2018 року та до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_3
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_2
В С Т А H О В И В:
Суть питання, що вирішується ухвалою.
До Менського районного суду Чернігівської області надійшло подання начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» ОСОБА_5 про приведення вироків суду стосовно ОСОБА_2 у відповідність до вимог Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22 листопада 2018 року та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року.
Подання мотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року, були внесені зміни до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів щодо запровадження нового інституту кримінальних проступків.
Враховуючи викладене, положення 537, 539 КПК України, ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України адміністрація ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» просить привести вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року стосовно ОСОБА_2 в частині його засудження за ч.1 ст.185 КК України та вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 травня 2020 року в частині його засудження за ч.1 ст.309 КК України у відповідність до вимог вищевказаних законів.
Виклад позиції учасників судового провадження.
Представник ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду подання, у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні подання, посилаючись на те, що приведення вищевказаних вироків суду у відповідність до чинного законодавства призведе до погіршення його становища, буде суперечити його волі та інтересам, оскільки в такому випадку строк закінчення строку відбування покарання настане значно пізніше.
Прокурор, посилаючись на позицію засудженого, заперечував проти задоволення подання.
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_2 засуджений вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року, який набрав законної сили 11 червня 2015 року, за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання: за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки (арк.с.11-13).
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року, який набрав законної сили 10 березня 2017 року, ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року, ОСОБА_2 остаточно засуджено до 4 років позбавлення волі (арк.с.9,10).
ОСОБА_2 з 09 серпня 2017 року відбував покарання у виді позбавлення волі за вищевказаним вироком суду у ДУ «Менська виправна колонія (№91)».
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2019 року, яка набрала законної сили 19 липня 2019 року, ОСОБА_2 , замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року, більш м'яким покаранням у виді обмеження волі, яка станом на 03 липня 2019 року, становила 1 рік 9 місяців 7 днів (арк.с.39, 40).
З 03 жовтня 2019 року ОСОБА_2 відбував покарання у виді обмеження волі у ДУ «Новобузький ВЦ №103».
Вироком Новобузького районний суд Миколаївської області від 06 травня 2020 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Костянтинівького міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року та визначено ОСОБА_2 покарання у виді 1 року 5 місяців позбавлення волі. Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши час слідування до місця відбування покарання (арк.с.5-8).
Відповідно до розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Новобузького районний суд Миколаївської області від 06 травня 2020 року набрав законної сили 10 червня 2020 року (арк.с.15).
З 21 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у ДУ «Менська виправна колонія (№91)» (арк.о.с.18).
Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 539 КПК України клопотання (подання) по вирішенню питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII ) та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року, якими внесені зміни до матеріальних та процесуальних законів України та інших законодавчих актів, зокрема, щодо запровадження інституту кримінальних проступків.
Законом № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року внесені зміни, зокрема, до ч. 1 ст. 185 КК України та до ч.1 ст.309 КК України.
Так, до положення ч.1 ст.185 КК України Законом №2617-VIII від 22 листопада 2018 року внесено зміни та встановлено, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Частина 1 статті 309 КК України, в редакції Закону №2617-VIIІ, регламентує, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Відповідно до частини 2 статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тобто необхідно застосовувати найбільш сприятливий для винуватого закон із усіх, що були чинними у цей період.
Відповідно до частини 3 статті 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги положення ст. 58 Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, враховуючи те, що обставини, які б унеможливлювали застосування до ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, передбачені статтею 61 КК України, відсутні, судом у відповідності до вимог ч.1 ст. 70 КК України було визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд вважає можливим вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року стосовно ОСОБА_6 , привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIIІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року, призначене ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі замінити, з урахуванням положень положень ч.3 ст.74 КК України, покаранням у виді 5 (п'яти) років обмеження волі. ОСОБА_2 вважати засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, до покарання: за ч.1 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років обмеження волі; за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно вважати засудженим до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. Така заміна виду покарання, призначеного за ч.1 ст. 185 КК України, на більш м'який вид покарання не призведе до погіршення становища особи, стосовно якої ухвалено вирок, та жодним чином не змінить призначене покарання.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення подання в частині приведення вироку Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 травня 2020 року стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України, виходячи з наступного.
Згідно із Законом України №2617-VІІІ за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з 01.07.2020 року встановлений більш м'який вид покарання, ніж був застосований до засудженого ОСОБА_2 , а саме обмеження волі. При цьому максимальна межа обмеження волі за ч. 1ст. 309 КК України встановлена на строк до 5 років, в той час як ОСОБА_2 засуджено до позбавлення волі на строк один рік.
У разі здійснення заміни позбавлення волі на такий вид покарання як обмеження волі, до ОСОБА_2 має бути застосовано обмеження волі строком на 5 років (максимальна межа покарання, встановлена санкцією нового закону).
Міра покарання це якісна і кількісна характеристика визначеного судом згідно з законом покарання за злочин. Отже, міра покарання охоплює не лише строк та розмір покарань, але і їхній вид та кількість, визначену судом.
З урахуванням змін внесених Законом України № 2617-VIII до санкції ч. 1 ст. 309 КК України пом'якшується вид покарання, однак з урахуванням правил ч. 3 ст. 74 КК України цей Закон посилює строк покарання.
Враховуючи, що максимальна межа покарання у виді обмеження волі, що може бути призначена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 309 КК України, згідно із Закону України № 2617-VIII перевищує строк призначеного засудженому вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 травня 2020 року покарання у виді позбавлення волі, суд дійшов висновку, що у даному випадку приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України № 2617-VIII погіршує становище засудженого.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання ДУ «Менська виправна колонія №91» у цій частині.
Керуючись статтями 5, 72, 74 КК України, статтями 537,539 КПК України, суд -
Подання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про приведення вироків суду стосовно ОСОБА_2 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22 листопада 2018 року та до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року - задовольнити частково.
Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року стосовно ОСОБА_2 , привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIIІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 року, призначене ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі замінити покаранням у виді 5 (п'яти) років обмеження волі.
ОСОБА_2 вважати засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, до покарання:
за ч.1 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років обмеження волі;
за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно вважати засудженим до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
В задоволенні подання в іншій частині - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим в той же термін з моменту її отримання.
Повний текст ухвали виготовлений 13 листопада 2020 року.
Суддя ОСОБА_1