Справа № 686/11065/20
Провадження № 2/686/3215/20
12 листопада 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.
при секретарі Антосєві В.П.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача - Публічного
акціонерного товариства «Проскурів»
Сергійчука Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Проскурів», Хмельницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання квартири не службовою,-
встановив:
04 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Проскурів», Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання квартири не службовою. Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 1987 по 2002 року він працював у колгоспі «Комунар» Хмельницького району Хмельницької області. В 80-х роках колгосп «Комунар» побудував за свій рахунок п'ять багатоквартирних будинків по АДРЕСА_1. Кошти на будівництво жилих будинків держава повернула колгоспу, що підтверджується рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 19.03.1987 року № 42 та від 20.08.1998 року № 155.
21 грудня 1987 року на засіданні правління колгоспу «Комунар» була прийнята постанова про виділення позивачу трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Пізніше, ОСОБА_2 був виданий ордер № 042468 для вселення у вказану квартиру на підставі рішення правління агрофірми «Проскурів» (правонаступника колгоспу «Комунар») від 10.05.1993 року і на ордері був зроблений запис «Службовий».
До прийняття 20.02.2003 року Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2013 року № 123, будинки, побудовані колгоспом «Комунар» перебували на обліку правонаступників колгоспу.
У зв'язку з прийняттям вказаного Закону правонаступник колгоспу ВАТ «Проскурів» зобов'язаний був передати житловий фонд на облік комунальної власності, проте цього не було зроблено, тому вказані житлові будинки залишилися безхазяйними.
У лютому 2020 року позивач та члени його сім'ї звернулись із заявою до Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради про надання дозволу на приватизацію нашої квартири АДРЕСА_2 , наймачем якої він є. Проте, їм було відмовлено в приватизації із тих причин, що в ордері про надання жилплощі є запис «Службовий», а службові квартири не підлягають приватизації.
Однак, житловий будинок АДРЕСА_2 , як і квартира АДРЕСА_2 в будинку, не були включені до числа службових, оскільки на той час жиле приміщення включалось до числа службових рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджених виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, проте такого рішення не було.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати, що квартира АДРЕСА_2 , наймачем якої являється ОСОБА_2 , не відноситься до числа службових, а запис в ордері на жиле приміщення за № 42468, серія ХМО «Службовий» є неправильним.
Ухвалою суду від 08 травня 2020 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
04 червня 2020 року представник відповідача - Управління комунального майна Хмельницької міської ради подав до суду відзив на позов, в якому зазначив що на момент отримання ордера (10.05.1993 року) на квартиру АДРЕСА_2 , вказаний будинок перебував у власності агрофірми «Проскурів», а отже і рішення про надання вказаної квартири приймалось правлінням агрофірми «Проскурів». Також зазначив, що Управління не є належним відповідачем у даній справі.
11 червня 2020 року позивач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача Управління комунального майна Хмельницької міської ради на належного - Хмельницьку районну державну адміністрацію, яке ухвалою суду було задоволено.
28 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду уточнення до позовної заяви, в якому зазначив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління комунального майна Хмельницької міської ради, а також уточнив позовні вимоги, а саме просив суд визнати, що його квартира АДРЕСА_2 , наймачем якої він є, не відноситься до числа службових, а запис в ордері за № 42468, серія ХМО «службовий» визнати незаконним. Додатково зазначив, що квартира була йому виділена на підставі рішення правління колгоспу «Комунар» від 31.12.1987 року, а ордер з поміткою «службовий» було видано в 1993 році агрофірмою «Проскурів». Також вказав, що житловий будинок АДРЕСА_2 , як і його квартира, не є власністю ПАТ «Проскурів», будинок не перебуває на обліку та обслуговуванні, тому визнаний безхазяйним, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20.02.2020 року було скасовано право власності ПАТ «Проскурів» на квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала уточненні позовні вимоги та просила їх задоволити.
Представник відповідача ПАТ «Проскурів» Сергійчук Ю.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказавши, що квартира АДРЕСА_2 є власністю ПАТ «Проскурів», та не відновиться ні до комунальної, ні до державної власності, а тому не може бути приватизована позивачем. Виключення спірного житла з числа службових можливе лише за клопотанням підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської ради, районної в місті Ради народних депутатів. Проте, ПАТ «Проскурів» з таким клопотанням не зверталось.
Представник Хмельницької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв або клопотань до суду не подав.
Представник третьої особи Управління комунального майна Хмельницької міської ради подав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову ОСОБА_2 просив суд відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ПАТ «Проскурів», дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що у 80-х роках колгосп «Комунар» Хмельницького району Хмельницької області побудував за свої кошти п'ять багатоквартирних будинків. Кошти на будівництво означених житлових будинків держава повернула колгоспу, що підтверджується рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 19.03.1987 року № 42 та від 20.08.1987 року № 155.
Рішенням правління колгоспу «Комунар» від 31 грудня 1987 року у службовому восьмиквартирному будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2. була виділена квартира АДРЕСА_2 .
На підставі рішення правління агрофірми «Проскурів» від 19.05.1993 року сім'ї ОСОБА_2 (4 чоловік) було видано службовий ордер на жиле приміщення серії ХМО № 042468.
ОСОБА_2 звертаючись з позовом, просить суд визнати, що квартира АДРЕСА_2 , наймачем якої він є, не відноситься до числа службових, а запис в ордері за № 42468, серія ХМО «службовий» визнати незаконним.
Відповідно до ст. 120 ЖК УРСР (який діяв на момент видачі ордеру), у будинках, що належать колгоспам, включення жилих приміщень до числа службових (у тому числі і будинках, заселених до введення в дію Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік) і встановлення переліку категорій працівників, яким можуть надаватися такі приміщення, провадяться за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, предметом доказування в даному спорі є наявність або відсутність рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів щодо включення квартири АДРЕСА_2 до числа службових.
Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 77, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Частина 1 ст. 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог надав суду копію листа ПАТ «Проскурів», направленого 13.01.2016 року голові Хмельницької районної державної адміністрації Коменді Л.М., в якому ПАТ «Проскурів» зазначає, що будинку по АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку статусу «службового житла» надано не було.
Проте, вказаний лист не є достовірним та достатнім доказом у даній справі, та не спростовує того факту, що рішенням правління колгоспу «Комунар» від 31 грудня 1987 року розподілялись квартири у службовому восьмиквартирному будинку АДРЕСА_2 .
Жодних інших доказів на підтвердження своєї правової позиції ОСОБА_2 суду не надано.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання того, що його квартира АДРЕСА_2 , наймачем якої він є, не відноситься до числа службових, а запис в ордері за № 42468, серія ХМО «службовий» незаконний.
На підставі викладеного та керуючись ст. 120 ЖК УРСР , ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Проскурів», Хмельницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання квартири не службовою - відмовити.
На рішення, через суд першої інстранції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року.
Суддя: О.М. Палінчак