Провадження № 3/679/712/2020
Справа № 679/1387/20
13 листопада 2020 року м. Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницької області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, посвідчення водія НОМЕР_1 від 07.03.2000, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №486027 від 20 жовтня 2020 року, 08 жовтня 2020 року приблизно о 11 годині 12 хвилин ОСОБА_1 в м. Нетішині по вул. Енергетиків керуючи транспортним засобом «BMW», державний номерний знак НОМЕР_2 , безпричинно почав різке гальмування тим самим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме водію автомобіля «Opel Vivaro» під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило утворення аварійної обстановки останньому, чим порушив вимоги підпункту «д» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав.
Потерпілий ОСОБА_2 вказав на те, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому правопорушення за обставини зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Вирішуючи справу, суддя виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, при ухваленні рішення суд враховує, що у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Приписами ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачено, що відповідальність настає за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Підпунктом «д» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення працівниками поліції до протоколу додано:
- письмові поясненя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- рапорт старшого інспектора ВС Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Паламарчука В.В., в якому зазначено, що поблизу відділення сталася ДТП;
- схему ДТП від 08 жовтня 2020 року на якій позначено розташування транспортних засобів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та характер пошкоджень транспортних засобів;
- результати тестів на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08 жовтня 2020 року.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Таким чином, оцінюючи вказані докази відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що такі не містять у собі фактичних даних, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, а тому такі докази, на переконання судді, є неналежним.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Сам лише протокол про адміністративне правопорушення серії серії ДПР18 №486027 від 20 жовтня 2020 року складений щодо ОСОБА_1 не може бути тим єдиним доказом, який вказує на винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення і на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суддя зауважує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
У зв'язку з цим, суддя приходить до висновку про відсутність події та в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП, і на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.М. Гавриленко