Справа № 766/23863/19
н/п 2/766/5829/20
10 листопада 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 23.08.2003 року сторони зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . З 09.04.2012 року відповідача оголошено у державний розшук прокуратурою Херсонської області, який перебуває у розшуку. Про місце перебування відповідача, позивачу невідомо. Разом з тим, позивач не має можливості отримати дозвіл на проживання разом з нею неповнолітнього сина. ОСОБА_1 матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток. У зв'язку з викладеним, позивач просив визначити місце проживання сина, неповнолітньої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2020 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку.
Відзиву проти позову від відповідача до суду не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з матір'ю. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності позов підтримав.
За таких обставин, враховуючи згоду позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2003 року, згідно актового запису про шлюб №315, зробленого 23.08.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м.Херсона.
Згідно актового запису про народження №1232, зробленого 23.11.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно листа Управління карного розшуку від 15.04.2019 року №7-27/3/10/03-2019, 09.04.2012 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено у державний розшук прокуратурою Херсонської області.
Згідно висновку Виконавчого комітету Суворовської районної у місті Херсоні ради від 12.06.2020 року №74, виконавчий комітет Суворовської районної у м.Херсоні ради, орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю дитини ОСОБА_1 за місцем її проживання.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно положень ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положень ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Як зазначено в п. 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866 - під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.
Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турбота відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері неповнолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Як роз'яснено у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Частинами 1,2 ст.171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст.12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вік дітей, які є малолітніми, які на день ухвалення судового рішення не можуть дати об'єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої дитини з матір'ю буде відповідати потребам та інтересам дитини, яка потребують постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-284, 355 ЦПК України, ст.ст.141, 150, 160, 161 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання сина, неповнолітньої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С.І.Майдан