1Справа № 335/3628/20 2/335/1485/2020
05 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Капто Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, відповідно до якого просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьк 23.04.2008 року зроблено відповідний актовий запис № 437 та видано свідоцтво про народження дитини Серії НОМЕР_1 .
З травня 2013 року шлюбні відносини між сторонами припинилися, а 09.01.2014 року за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя шлюб між ними було розірвано. Після припинення шлюбних відносин малолітня дочка постійно проживає разом із позивачем.
18.07.2014 року позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_4 . За час спільного життя у них народилося дві доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Чоловік позивача - ОСОБА_4 для її дочки ОСОБА_3 фактично виконує роль батька, відносини між ними носять характер довіри та порозуміння.
Відповідач з часу розірвання шлюбу не проявляв інтерес до життя своєї дочки, побачення мали епізодичний характер, матеріальної допомоги він не надавав та не проявляв до цього бажання та інтересу. За виплатою аліментів позивач до суду не зверталася, оскільки сама забезпечувала належний матеріальний та духовний розвиток своєї дитини, а після укладання шлюбу з ОСОБА_4 , вони разом турбуються про матеріальне забезпечення та виховання дітей. Крім того, відповідач частину свого часу проживає за межами України, при цьому про своє місцезнаходження він позивачу не повідомляв та навіть, приховував його.
Останній раз позивач бачила відповідача 15.05.2018 року під час посвідчення ним у нотаріуса заяви про дозвіл на реєстрацію нового місця проживання їх спільної доньки, однак цей факт на її думку був викликаний не тим, що він проявив піклування про свою дочку, а тим, що у нього була необхідність у продажі житла.
В кінці січня 2020 року через необхідність змінити місце реєстрації дитини ОСОБА_3 , позивач зателефонувала відповідачу про необхідність надання згоди на зміну місця її реєстрації, на що він спочатку надав згоду, проте, потім відмовився та перестав спілкуватися із позивачем та їхньої донькою. Під час спільної останньої розмови, відповідач повідомив позивача, що перебуває у Російській Федерації та від'їжджати до Канади. Однак чи відповідають його слова дійсності ОСОБА_1 стверджувати не може. Місце його перебування їй не відомо.
В результаті відсутності згоди відповідача, 04.02.2020 року відділом реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, позивачу було відмовлено у зміні реєстрації місця проживання спільної дитини.
У зв'язку зі спірним питанням щодо реєстрації місця проживання малолітньої доньки, позивач зверталася до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дочки. В результаті розгляду заяви, з'ясувати місцезнаходження відповідача не виявилося можливим.
З метою встановлення місця знаходження відповідача, позивач також зверталася до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, на що їй була направлена відповідь від 20.03.2020 року про те, що встановити місце знаходження відповідача не виявилося можливим.
Протягом часу із розірвання шлюбу відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток спільної доньки, її навчання та підготовку до самостійного життя. Відповідач не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, а з травня 2018 року взагалі не спілкується з нею, хоча засоби зв'язку йому відомі. Він не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі і своїми діяти, надає негативний приклад відносин між батьком та дитиною. За цей час він не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться її інтересами, захопленнями та успіхами під час навчання, протягом останніх двох років не вітав її з Днем народження. Свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем проявляється в тому числі у створенні перешкод у зміні місця реєстрації спільної доньки.
На цей час відповідач свідомо не здійснює будь-яких дій, що свідчать про виконання ним батьківських обов'язків, наявність інтересу до своєї дитини чи піклування про її розвиток. Чоловік позивача ОСОБА_4 фактично замінює батька дитини та має намір щодо здійснення процедури усиновлення, що дасть змогу сформувати повноцінні сімейні відносини для її доньки ОСОБА_3 , яка до нього також відноситься як до батька.
Таким чином, позивач вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно спільної доньки цілком відповідає інтересам дитини та дасть змогу сформувати повноцінну сім'ю та сімейні відносини, що зараз склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у зв'язку з чим вона звернулась до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 07.05.2020 року, провадження по справі відкрито, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження., зобов'язано Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської радипо Олександрівському району скласти та надати суду висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 09.09.2020 року, закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.
27.10.2020 року на адресу суду надійшов висновок районної адміністрації, як органу опіки та піклування від 09.10.2020 року № 20.03/01-20-815 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До судового засідання позивач надала заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Максименко Ю.В. до судового засідання надала заяву про розгляд справи без участі їхнього представника. Просить вирішити питання у відповідності до вимог діючого законодавства.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Так, за умовами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2007 року, який за рішенням Орджонікідзевсього районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2014 року було розірвано (Цивільна справа № 335/12750/13-ц).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку 23.04.2008 року, актовий запис № 437.
18.07.2014 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, Серії НОМЕР_2 , видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 18.07.2014 року, актовий запис № 544.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилося ще двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серії НОМЕР_3 , видане Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 09.12.2014 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , видане Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 15.11.2016 року.
На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що останній раз бачила відповідача 15.05.2018 року під час посвідчення ним у нотаріуса заяви про дозвіл на реєстрацію нового місця проживання їх спільної доньки.
Згідно заяви ОСОБА_2 від 15.05.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А., вбачається відсутність заперечень у відповідача проти реєстрації місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В кінці січня 2020 року через необхідність змінити місце реєстрації дитини ОСОБА_3 , позивач намагалася отримати згоду відповідача на зміну місця проживання малолітньої дитини.
В результаті відсутності згоди відповідача, 04.02.2020 року відділом реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, позивачу було відмовлено у зміні реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Заявою про зняття з реєстрації місця проживання № 183-1/04-23 від 04.02.2020 року.
У зв'язку зі спірним питанням щодо реєстрації місця проживання малолітньої доньки, позивач звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району із заявою про визначення місця проживання дочки.
Листом заступника голови районної адміністрації, голови комісії з питань захисту прав дитини Дарковою С. № Л-100-О-164 від 06.03.2020 року, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав у наданні рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
З метою встановлення місця знаходження відповідача, позивач також звернулася до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із відповідною заявою.
Листом Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, що наявний в матеріалах справи, ОСОБА_1 було повідомлено, що під час перевірки встановити фактичне місцезнаходження ОСОБА_2 не виявилось можливим, а тому рекомендовано їй з метою вирішення питання щодо позбавлення колишнього чоловіка батьківських обов'язків звернутися до суду.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради від 09.10.2020 року № 20.03/01-20-815, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з ухиленням від виконання обов'язків.
Згідно вищевказаного висновку вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1 , чоловіком матері, ОСОБА_4 , та молодшими сестрами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Умови для утримання та виховання дитини за вказаною адресою створені, що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним 11.09.2020 року представника відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.
Згідно з характеристикою Запорізької гімназії № 25 гуманітарного профілю від 15.09.2020 року, ОСОБА_7 є ученицею 7 класу. Батько, ОСОБА_2 , не бере участь у вихованні та житті доньки. Не відвідує батьківські збори, не цікавиться навчальними здобутками доньки. Також з боку батька не спостерігається зацікавленості у вихованні ОСОБА_7 . За період навчання з боку ОСОБА_2 не було спроб зв'язатися з класним керівником, або з завучем по навчально-виховній роботі для контролю за навчальними досягненнями доньки.
ОСОБА_2 також не піклується про стан здоров'я дитини, що підтверджує лікувальний заклад. Так, відповідно до довідки лікаря КПН «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» ОСОБА_8 , малолітня дитина спостерігається у підприємстві з народження. До Підприємства, у разі хвороби дитини, звертається мати ОСОБА_1 , яка сумлінно виконує призначення лікаря.
Спеціалісти відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради здійснено вихід за адресою реєстрації відповідача ОСОБА_2 , але потрапити до квартири та поспілкуватися з батьком ОСОБА_2 , не виявилось можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив.
З метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, керуючись вимогами статті 171 Сімейного кодексу України, згідно якої дитина має бути вислухана з питань, що стосуються її особисто, представника відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 11.09.2020 року проведено бесіду із малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо порушеного питання під час якої думка дитини була вислухана. ОСОБА_7 повідомила, що проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_4 , якого дитина вважає своїм батьком, та молодшими сестрами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_7 пояснила, що батько жодним чином не приймає участі у її житті, не телефонує, матеріально не допомагає. Теперішнє місце знаходження ОСОБА_2 дитині та її матері не відоме. Дитина не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Крім того, батько ОСОБА_2 був письмово запрошений на засідання комісії, а саме 24.09.2020 року листом, 01.10.2020 року листом з повідомленням про вручення адресату), однак він не з'явився, про причини відсутності і своє ставлення до порушеного питання не повідомив.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За нормами ст. 141 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як передбачено ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При винесенні рішення у справі судом враховано висновок Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради від 09.10.2020 року № 20.03/01-20-815 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки в Рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та ті, на яких ґрунтується Висновок органу опіки та піклування, суд вважає останній достатньо обґрунтованим та таким, що містить в собі переконливі аргументи, які вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Судом достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та ОСОБА_4 , які забезпечують її усім необхідним. Дитину не відвідує, не цікавитися її здоров'ям та життям.
Проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дійсно відповідач по справі вихованням своєї дитини не займається і ухиляється від своїх обов'язків по її утриманню та вихованню, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи, тому він повинен бути позбавлений батьківських прав відносно своєї доньки.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
При цьому, статтею 169 СК України передбачено право батьків на поновлення у батьківських правах, не позбавлений цієї можливості і відповідач, якщо змінить своє відношення до дітей, проявить турботу та піклування щодо доньок.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Згідно із ч. 6 ст. 164 Сімейного кодексу України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 141, 150, 152, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 247, 258-259, 268, 272, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витрати пов'язані зі сплато судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його складання надіслати відповідачеві рекомендованим листом із повідомленням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення складено в повному обсязі 05.11.2020 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, код юридичної особи 37573707, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 26.
Суддя В.О. Макаров