Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/1122/20
Провадження № 2/321/455/2020
13.11.2020 року
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Машкіної Н.В.,
при секретарі - Бородіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів на її утримання,-
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів на її утримання, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною тещею відповідача по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період з 26.09.1998 року по 28 березня 2015 року ОСОБА_2 та її донька - ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 її донька - ОСОБА_3 померла. Після смерті доньки, відповідач ОСОБА_2 залишив неповнолітню доньку на неї та зовсім не з'являється до неї, не цікавиться її життям, та ніякої матеріальної допомоги їй не надає, що стало приводом для подачі позову про позбавлення його батьківських прав відносно її неповнолітньої онуки та доньки відповідача. Позивач, як бабуся дитини, опікується нею, готовить їй їжу, прасує одяг, здійснюю повний догляд за нею. Відповідач фактично ухилився від виконання своїх обов'язків щодо її виховання, тобто, перестав спілкуватися та піклуватися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. При цьому, ним не надається взагалі ні яка матеріальна допомога. Він не надає дитині ні коштів, ні продуктів харчування, ні одягу. Весь тягар утримання дитини лежить виключно на ній. На її неодноразові вимоги, надавати матеріальну допомогу донці, він не реагує та жодних дій з цього приводу не здійснює. Оскільки дитина, фактично позбавлена батьківського піклування, вимушена за захистом її інтересів звернутись до суду з відповідним позовом. Внаслідок зазначеного просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити опіку над неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4 , призначивши її опікуном. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягненнями нею повноліття.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі. Не заперечувала проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до вимог ст.ст. 280-283 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надавши до суду висновки про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та щодо можливості призначення позивача опікуном неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії свідоцтва про народження, виданого 16.02.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 16 лютого 2007 року складено відповідний актовий запис № 18 (а.с.7).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , виданого 02.04.2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 8).
Згідно акту - довідки від 01.09.2020 року обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 разом з її неповнолітньою онукою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Зі слів сусідів та самої ОСОБА_1 , ОСОБА_4 проживає з нею вже чотири роки. ( а.с. 9).
Згідно довідки, виданої 25.08.2020 року Михайлівською селищною радою, Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_5 зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної (сумісно) власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 11).
Згідно характеристики, виданої директором, класним керівником, психологом опорного КЗ «Михайлівський НВК «ЗОШ I-III ст. - гімназія» ім. Героя Радянського Союзу А.І. Найдьонова» Михайлівської селищної ради Михайлівського району, Запорізької області
ОСОБА_6 навчається у Михайлівському НВК з першого класу. Успішність навчальних досягнень у ОСОБА_7 слабенька, але здібності у дівчини є. Не організована, інколи проявляє старанність на уроках, але не завжди. Особливого інтересу до навчанння не проявляє, на уроках зазвичай пасивна. Поводить себе здебільшого спокійно, стримано. Проте, має низький рівень самоконтролю, у стресових ситуаціях губиться. Проявляє чемність у спілкуванні з учителями, будь-якими дорослими. Разом з тим, легко піддається впливу однолітків. Справами дитини у школі цікавиться бабуся - ОСОБА_1 , підтримує зв'язок з класним керівником. По можливості відвідує батьківські збори. ОСОБА_7 до школи не запізнюється, має все необхідне шкільне приладдя, одягнена охайно. Батько ОСОБА_7 не цікавиться справами дитини у школі, зв'язку з класним керівником не підтримує. За результатами психологічних досліджень учениця має нормальну, здорову психіку, розвиток якої відповідає віковим особливостям. Рівень тривожності середній. Проте слід зазначити певну педагогічну занедбаність дівчини, причиною якої є недостача виховання з боку батька. (а.с. 12).
Згідно довідки про доходи за № 7288612711021215, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Василівському об'єднаному управлінню ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.02.2020 року по 31.07.2020 року складає 21277 грн. 22 коп. (а.с. 13).
Згідно висновку служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 18.09.2020 року за № 02-39/0315 встановлено, що ОСОБА_2 нехтує вихованням дитини, доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання - підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей. не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов'язками. Керуючись п. 2 статті 164 Сімейного кодексу України, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при Михайлівській районній державній адміністрації від 08.09.2020 року та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, орган опіки та піклування Михайлівської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
При цьому, вирішуючи спір, суд має першочергово виходити саме з прав та інтересів дітей.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959, дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Згідно принципу 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна зростати, окрім іншого, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Приписами ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог п.п. 2, 3, 6 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав відносно дитини є крайнім заходом (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Європейський Суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v/ Sweden (N2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
В судому засіданні встановлені докази винної поведінки відповідача, яка свідчить саме про безпідставне ухилення його від виконання своїх батьківських обов'язків. Своєю поведінкою відповідач не забезпечує своїй дитини рівня життя, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Характер поведінки відповідача, його особистості та інші конкретні встановлені судом обставини вимагають позбавлення батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідача про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини, відсутні підстави для надання переваги інтересам відповідача, а не дитини.
За таких обставин, позбавлення відповідача батьківських прав на теперішній час є єдиним можливим засобом забезпечення малолітній дитини спокійного життя, гармонічного виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, як того вимагає ст. 150 СК України.
При цьому, застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, він має право бути поновленим у батьківських правах відносно своїх дітей, відповідно до положень ст. 169 СК України.
Стосовно позовних вимог позивача про встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини суд виходить з наступного.
Як вбачається з наданих доказів, позивач ОСОБА_1 , являється рідною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та опікується дитиною після смерті її матері - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 залишив неповнолітню доньку на позивача ОСОБА_1 та зовсім не з'являється до неї, не цікавиться її життям та ніякої матеріальної допомоги їй не надає, Позивач як бабуся дитини, опікується нею, готовить їй їжу, прасує одяг, здійснюю повний догляд за нею. Відповідач фактично ухилився від виконання своїх обов'язків щодо її виховання, тобто, перестав спілкуватися та піклуватися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. При цьому, ним не надається взагалі ніяка матеріальна допомога. Він не надає дитині ні коштів, ні продуктів харчування, ні одягу. Весь тягар утримання дитини лежить виключно на позивачеві. На її неодноразові вимоги, надавати матеріальну допомогу донці, він не реагує та жодних дій з цього приводу не здійснює.
Відповідно до ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування
Як вбачається зі ст. 63 ЦК України, опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки піклувальника.
Згідно висновку служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 11.11.2020 року за № 14-30/302 встановлено, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки і піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» та на підставі наданих необхідних документів громадянкою ОСОБА_1 , служба у справах дітей районної державної адміністрації вважає за можливим взяти її на облік кандидатів в опікуни за № 117 від 09.11.2020 року.
Відповідно до ст. 166 СК України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача вирішити питання про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 Сімейного кодексу України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 вбачається, що при визначенні розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною п'ятою статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими які підлягають задоволенню.
Позивачем ОСОБА_1 документально підтверджена сплата судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. грн. Понесені судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, місце розташування: Запорізька область, Михайлівського району, смт. Михайлівка, вул. Центральна, 36 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів на її утримання - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити опіку над малолітньою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши піклувальником над нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , громадянина України, уродженця міста Нестеров, Нестеровського району, Львівської області, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви, а саме з 07.09.2020 року і до досягненнями нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 ( вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 у прибуток держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок ) грн. 80 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у розмірі місячної плати.
Заочне рішення може бути переглянуте Михайлівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Михайлівського районного суду Н.В. Машкіна
Запорізької області