Дата документу 09.11.2020
Справа № 937/4592/20
Провадження № 2/937/2236/20
2020 рік
09 листопада 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого: судді Дараган Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Універсал банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначено, що 03 квітня 2019 року між ПАТ «Універсал банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою було укладено договір. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у сумі 10000 гривень 00 копійок, у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Однак, відповідачка свої зобов'язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена і становить суму в розмірі 17042 гривні 90 копійок, що складається з наступного: сума в розмірі 12388 гривень 48 копійок - заборгованість за кредитом, сума в розмірі 4654 гривні 42 копійок - заборгованість за пенею та комісією. Позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 17042 гривні 90 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 гривні 00 копійок.
ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд вважає, що відповідачка була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, визнає її неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Згідно анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 03 квітня 2019 року, відповідачка звернулася до ПАТ «Універсал банк» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку із чим нею було підписано вказану заяву. В заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з їх змістом і отримала їх примірники у мобільному додатку.
До вказаної вище заяви позивачем додано Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал банк».
Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, відповідачка має заборгованість - 17042 гривні 90 копійок, що складається з наступного: сума в розмірі 12388 гривень 48 копійок - заборгованість за кредитом, сума в розмірі 4654 гривні 42 копійок - заборгованість за пенею та комісією.
Згідно банківської виписки з карткового рахунку відповідачки, останньою була отримана кредитна картка № НОМЕР_1 , з якої були здійснені витрати кредитних коштів, а також на вказану картку періодично вносилися грошові кошти на поповнення витраченого кредитного ліміту.
ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України,процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як було встановлено судом, 03 квітня 2019 року між ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами якого остання шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг отримала кредит у розмірі 10000 гривень 00 копійок у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також відповідачка отримала платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
На виконання договору позивач надав відповідачці кредит в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, видав платіжну картку та відкрив відповідний картковий рахунок, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачкою за договором.
Разом із цим, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач - АТ «Універсал банк»). Тобто, у разі, якщо умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Також, положення чинного цивільного законодавства щодо позики і кредиту передбачають, що у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг в Універсал Банку від 03 квітня 2019 року, процентна ставка в ній не зазначена.
Також, у цій анкеті-заяві, що підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії й відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.
Натомість, позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і комісії за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03 квітня 2019 року, позивач посилався на Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, як на невід'ємні частини спірного договору.
Так, Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (5 років), позовну давність щодо вимог банку - 30 років (пункт 9.3 вказаних вище Умов), та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) і комісії, та саме у таких зазначених в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, вказані документи не можуть бути визнані судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказані обставини не були спростовані позивачем в ході судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, що розміщені банком у мобільному додатку, неодноразово змінювалися самим позивачем за період з часу виникнення спірних правовідносин (03 квітня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг у будь-які редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Отже, з урахуванням викладених вище обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісії, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також, суд враховує, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, з огляду на їх мінливий характер, не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у відповідній заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою, і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачкою як позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Судом встановлено, що Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які були надані позивачем та міститься в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою 03 квітня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому виді таку умову договору як сплата комісії та відповідальність у виді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також суд звертає увагу й на ті обставини, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у виді анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, оскільки Умови і правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В зв'язку із цим відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що згідно умов договору, відповідачка прийняла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором. Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.
Однак, в порушення умов договору відповідачка не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів, має прострочену за кредитом заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у виді анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, що підписана сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. До того ж, відповідачкою не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, а так само і погашення кредитних коштів в повному обсязі.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідачка порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання не виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитом в розмірі 12388 гривень 48 копійок, а у стягненні інших заявлених позивачем сум (заборгованість за пенею та комісією) необхідно відмовити з підстав, зазначених вище.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 12388 гривень 48 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1654 гривні 06 копійок.
Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 610, 611, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України,
Позов акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2019 року в розмірі 12388 (дванадцять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 48 копійок та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) гривні 06 копійок, а всього 14042 (чотирнадцять тисяч сорок дві) гривні 54 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: акціонерне товариство «Універсал банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, адреса для листування: м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 23, а/с 57, код ЄДРПОУ 21133352.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: