Дата документу 03.11.2020
Справа № 336/1718/20
Провадження № 2/334/3140/20
03 листопада 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
при секретарі Бараш Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження з цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розстрочення заборгованості по сплаті аліментів, -
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розстрочення заборгованості по сплаті аліментів, в обґрунтування якого вказав, що 10.06.1997 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя у справі № 2-1203/1997 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий виконавчий лист.
20.01.2020 року позивач отримав розрахунок заборгованості від 20.03.2019 року за виконавчим листом № 2-1203/97 від 13.11.2012 року, розмір якої складає 72249,83 грн., а також постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 20.01.2020 року.
Державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя відносно нього винесено постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною зброєю, тимчасове обме5ження у праві виїзду за межі України та тимчасове обмеження у праві полювання до погашення заборгованості по сплаті аліментів.
Вказав, що від другого шлюбі він має неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та вимушений утримувати його та дружину.
На даний час має несприятливу фінансову ситуацію, оскільки нещодавно він звільнений з роботи.
Крім того, він має на утриманні батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є пенсіонером, інвалідом 1 групи та має ряд захворювань, та матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сплатити всю суму заборгованості по аліментам від не має можливості, оскільки шукає роботу, а тому зможе добровільно розраховуватися зі стягувачем поетапно (розстрочка).
З урахуванням викладеного просить розстрочити сплату заборгованості по аліментам у розмірі 72249,83 грн. на 70 місяців, що буде становити 1032,14 грн., щомісячно.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. Зазначила, що позивач вводить суд в оману, оскільки їй достовірно відомо, що у 2018 році позивач придбав легковий автомобіль, вартість якого перевищує суму заборгованості.
Просила в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд надав рівні можливості сторонам у наданні доказів.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.1997 року у справі № 2-1203/1997 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та коштів на утримання, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини його заробітку, але не нижче Ѕ частини щомісячного мінімального доходу громадян, неоподатковуваного прибутковим податком, починаючи з 29.05.1997 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі ј частини щомісячного заробітку, починаючи з 29.05.1997 року до 22.02.2000 року або до зміни матеріального становища сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 20.09.2012 року у справі № 0814/8631/2012 за заявою ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів та коштів на утримання.
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Шевченківському ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів по виконавчому листу № 2-1203/1997, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя за період з травня 1997 року по 22.02.2015 року складає 72249,83 грн.
20.01.2020 року державним виконавцем Ілюшкіною А.Є. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 35592068, винесено усі обмежуючі постанови, наявні арешти.
Зі свідоцтва про шлюб вбачається, що 30.08.2005 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , який зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 371.
У даному шлюбі у позивача народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Також позивач має батьків похилого віку: матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом 1 групи та має ряд захворювань.
На підтвердження матеріального становища позивачем надано копії: свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, копії паспортів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , копії медичних документів про захворювання батька.
До матеріалів позовної заяви додано копію трудової книжки аркуші № 34-35, з яких не зрозуміло з якої трудової книжки зроблений цей витяг та на чиє ім'я.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 № 789-XII, держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами ч. 1ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
Зважаючи на те, що питання про розстрочення заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом на стадії виконання рішення суду, до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 435 ЦПК України.
Так, цією нормою передбачено, що за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (тяжке захворювання боржника або членів його сім'ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші назвичайні події тощо), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі,а частинами і в строки, встановлені наперед. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у строк. Розстрочка допускається лише у виключних випадках.
Закон не містить визначення істотності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому це поняття є оціночним і такий характер обставин має визначатись судом в кожній конкретній справі.
Розстрочення заборгованості зі сплати аліментів має ґрунтуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Розстрочення сплати заборгованості за аліментами на 70 місяців не забезпечить справедливого балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про те, чи обставини, на які посилається позивач як на підставу для розстрочення заборгованості зі сплати аліментів, є істотними, суд виходить з того, що ОСОБА_1 з моменту стягнення з нього аліментів має заборгованість за період з травня 1997 року по лютий 2015 року, що складає загальну суму 72249,83 грн., погіршення стану здоров'я (захворювання на тяжку хворобу).
Суд враховує, що позивач є працездатною особою, доказів наявності будь-яких перешкод для належного виконання рішення суду, а й відповідно недопущення такого розміру заборгованості, суду не надано, відсутність інших доходів чи майна, на яке можливо звернути стягнення, суду не надано. Крім того реальне матеріальне становище позивача суду не доведено, з огляду на викладене, позивачем не доведено існування об'єктивних перешкод для сплати ним існуючої заборгованості зі сплати аліментів.
Крім того суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Враховуючи викладене та перш за все інтереси дитини, її право на належний рівень життя, а також враховуючи те, що позивач не довів належними й допустимими доказами наявність в нього такого майнового та сімейного стану, що унеможливлює з об'єктивних причин сплату ним заборгованості зі сплати аліментів, в тому числі враховуючи допущення такої заборгованості діями позивача, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями: статтями: 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, 141, 180, 195, 197 Сімейного Кодексу України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розстрочення заборгованості по сплаті аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.
Суддя Ісаков Д.О.