Справа № 314/3989/20
Провадження № 2/314/1245/2020
30.10.2020 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу №314/3989/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2020 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради. Разом з нею вселився її колишній чоловік, ОСОБА_2 , який за місцем реєстрації не проживає. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.06.2020.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням з метою захисту своїх житлових прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. На задоволенні позову наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, надав заяву, в якій позов визнав, просив розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 та проживає в ній з 2011 року. Разом з нею вселився її колишній чоловік, ОСОБА_2 , який за місцем реєстрації не проживає з червня 2019 року, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року № 118. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.06.2020 у справі №314/1833/20. Відповідно до довідки Вільнянської міської ради № 1738 від 17.08.2020 ОСОБА_1 має склад сім'ї :син ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_2 .
За змістом ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає особа на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем.
З урахуванням зазначеного, права на житло позивача, який має стійкі зв'язки з ним, проживає у ньому з 2011 року, підлягають захисту у спосіб визначених у позовній заяві.
Відповідно до ст.73 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Оскільки відповідач за зазначеною адресою не проживає, останній у письмовій заяві визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що останній втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою:квартира АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що позивач не наполягав на стягненні судового збору , слід судовий збір віднести на його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.12,81, 82, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 391, 405 ЦК України, ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
30.10.2020