Справа № 308/8652/20
13 листопада 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження за № №12020070170000936 від 03 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Середнє Ужгородського району, громадянина України, з незакінченою середньою освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав ст. 89 КК України раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
01 серпня 2020 року близько 23 години 50 хвилин ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, шляхом перелізання через паркан заввишки близько півтора метри, який унеможливлював безперешкодне потрапляння на територію дворогосподарства, проник на територію вищезазначеного дворогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Опинившись на території вказаного дворогосподарства, продовжуючи протиправні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до сховища, здійснив викрадення двадцяти листів шиферу, після чого покинув територію дворогосподарства, маючи у такий спосіб реальну можливість розпорядитися викраденим майном.
Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 11/556 від 10 серпня 2020 року, вартість 20-ти листів шиферу становить 1000 гривень (одну тисячу гривень).
У такий спосіб ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 1000 гривень (одну тисячу гривень)
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в сховище.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.
При роз'ясненні обвинуваченому суті обвинувачення, ОСОБА_4 повідомив, що йому воно зрозуміле, також зауважив, що визнає себе винним у вчиненому правопорушенні за обставин, наведених у обвинувальному акті, визнав обставини вчинення кримінального правопорушення, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Захисник в судовому засіданні просив суворо не карати ОСОБА_4 .
Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання відповідно чинного законодавства.
Потерпіла в судове засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, на адресу суду подала клопотання що претензій не має до обвинуваченого.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки прокурор та обвинувачений не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфікуючими ознаками яких таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в сховище.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання йому покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Підстав для призначення покарання відповідно вимог ст. 69 КК України суд не вбачає.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 народився та проживає в Ужгородському районі, не одружений, має незакінчену середню освіту, раніше не судимий згідно вимог ст. 89 КК України. Відомостей про наявність скарг на нього з боку сусідів від сільської ради у суду відсутні, на обліку у лікарів фтизіатра та психіатра, нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, визначені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Згідно зі ст. 67 КК України, обставиною, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, його особу.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, на підставі ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочинів, особу винного, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої щодо покарання, яка просила суворо не карати обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.
Поряд з цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, згідно вимог ст. 89 КК України, не працює, має постійне місце проживання та реєстрації, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі згідно ст.ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Цивільний позов не заявлений.
Судові витрати - за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та призначити покарання за ч. 3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном один рік.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: шифер в кількості 20 листів повернути потерпілій.
Процесуальні витрати у справі: за проведення товарознавчої експертизи в сумі 653 гривень 80 копійок, стягнути з ОСОБА_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1