Справа № 308/6125/20
1-кс/308/4848/20
13 листопада 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
її захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
її захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_10 , під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст.306 , ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, КК України., ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України. -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: головуючий суддя: ОСОБА_10 , суддів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 знаходиться кримінальні провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12019070000000171 від 07.06.2019р, №12016070030003845 від 02.11.2016, №12020070030001859 від 15.06.2020р., №12019070030000335 від 01.02.2019р., №12020070030001858 від 15.06.2020р., за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст.306 , ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, КК України., ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.
Прокурором ОСОБА_15 було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .
Враховуючи перебування члена колегії судді ОСОБА_14 на лікарняному, розгляд вищевказаного клопотання прокурора здійснювався суддею ОСОБА_10 відповідно до п. 20-5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.11.2020 року під час розгляду суддею ОСОБА_10 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_4 усно заявив про відвід судді ОСОБА_10 з підстав упередженості та необ'єктивності, оскільки, суддя ОСОБА_10 висловилась, що розглядатиме клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього одноособово .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 року заяви обвинуваченого про відвід судді ОСОБА_10 під час вирішення нею клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заявлене ним клопотання про відвід судді ОСОБА_10 та просив суд задовольнити його. Зазначив, що головуючим суддею ОСОБА_10 під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 зазначила, що розглядатиме клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього одноособово , тим самим порушуючи його право на судовий розгляд .
Обвинувачені ОСОБА_11 , та його захисник ОСОБА_16 у судове засідання не з'явились , про дату, час розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_10 судом були повідомлені належним чином. Від захисника ОСОБА_17 до суду подано заяву про розгляд заяви про відвід судді без участі обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , та захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , також просили суд задовольнити заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_10 .
Прокурор ОСОБА_19 у судовому засіданні проти задоволення заяви обвинуваченого про відвід судді ОСОБА_10 заперечив.
Заслухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Обвинуваченим ОСОБА_4 було заявлено відвід судді ОСОБА_10 під час розгляду нею клопотання прокурора ОСОБА_15 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово, як іншим суддею зі складу колегії суддів на підставі п. 20-5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Відповідно до частини 1 статті 81 Кримінального процесуального кодексу України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Попри те, що нормами кримінально-процесуального закону прямо не врегульовано порядку розгляду заяви про відвід судді який розглядає питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово як інший суддя зі складу колегії суддів на підставі п. 20.5. Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне й можливе застосувати аналогію права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК України, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження.
Враховуючи те, що в даному випадку розглядається не кримінальне провадження колегією суддів по суті, а вирішується питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі п. 20.5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, то складом суду в даному випадку є не колегія суддів, а суддя одноособово, у зв'язку з чим заява про відвід такому судді має розглядатися за правилами, передбаченими для розгляду питання про відвід судді, який розглядає справу одноособово.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 78-83 Кримінального процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Стаття 75 Кримінального процесуального кодексу України визначає обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.
Так, частиною першою статті 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачено статтею 76 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норми статті 26 Кримінального процесуального кодексу України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_4 вказує на те, що суддя ОСОБА_10 є необ'єктивною та упередженою, оскільки, вказала на те, що розглядатиме клопотання про продовженя строку запобіжного заходу відносно нього одноособово.
Проте, на переконання суду, наведені обвинуваченими ОСОБА_4 аргументи не є підставою для відводу судді ОСОБА_10 в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд зазначає, що положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках. До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Наведені мотиви для відводу судді ОСОБА_10 , фактично є припущенням осіб, якими не наведено переконливих доводів, що свідчать про необ'єктивність чи упередженість судді ОСОБА_10 під час розгляду поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, з доводів обвинувачених не простежується будь яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді ОСОБА_10 .
Даних, які б свідчили, що відповідні процесуальні рішення приймались суддею ОСОБА_10 саме тому, що остання відчувала упереджене ставлення до тих чи інших учасників кримінального провадження, суду не надано. Так, всі доводи обвинуваченого фактично зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями, які прийняті суддею ОСОБА_10 під час розгляду відповідного кримінального провадження.
Не заперечуючи безумовне право обвинуваченого на обстоювання його правової позиції, яке гарантовано ст. 22 КПК України, суд вважає, що незгода обвинуваченого із прийнятими суддею ОСОБА_10 процесуальними рішеннями, в тому числі щодо продовження строків запобіжного заходу, не свідчить про упередженість останньої, а відтак, не може бути підставою для відводу судді.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 об'єктивно не підтверджуються, а містять лише суб'єктивну, власну оцінку обвинувачених діям судді ОСОБА_10 .
Будь яких інших визначених законом підстав для відводу судді ОСОБА_10 в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.
Розглядаючи заяву про відвід, суд позбавлений можливості надавати оцінку законності рішень іншого судді цього ж суду під час здійснення останнім судочинства. Вказані питання, згідно чинного законодавства України належать до виключної компетенції суду апеляційної та касаційної інстанцій.
Враховуючи наведене та діючи в межах повноважень, визначених законом, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав надавати по суті оцінку доводам обвинувачених щодо порушення суддею ОСОБА_10 норм процесуального права під час розгляду клопотання прокурора.
Таким чином, перевіривши викладені обвинуваченими доводи, суд дійшов висновку, що наведені обвинуваченим ОСОБА_4 обставини не є підставою для відводу судді ОСОБА_10 в розумінні приписів статей 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_10 під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст.306 , ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, КК України., ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.11.2020 року об 11 год. 20 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1