Справа № 308/10241/20
13 листопада 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/10241/20, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000001081 від 29.10.2019р. про обвинувачення,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Великий Кучурів Чернівецької області, не одруженого, з повною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
сторона захисту :
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2018 № 141 і проходячи її на посаді старшого механіка - водія 5 гірсько-штурмової роти 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16 статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗБ України, умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою тимчасового ухилитись від виконання обов'язків військової служби без поважних на те причин, у період з 09.00 год. 21.06.2018 р. по 14.11.2018 та з 09:00 год. 30.09.2019 р. по 24.09.2020 не зявився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 , був на ній відсутній та вільний час, що зявився у зв'язку із відсутністю на військовій службі, використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків по військовій службі.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незявленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про визнання винуватості від 25.09.2020 року, яку прокурор просив затвердити, з додержанням наступних умов.
На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 469 ч.4, 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.
Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Згідно з даними угоди прокурор ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України; виконати покарання передбачене угодою.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням та встановити іспитовий строк, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_3 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та її суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав повністю. Окрім того, ОСОБА_3 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 25.09.2020 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.
В судовому засіданні прокурор та захисник також висловили думку про затвердження угоди про визнання винуватості.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода про визнання винуватості від 25.09.2020 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 25.09.2020 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
При укладенні угоди враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , а саме: щире каяття, вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
За таких обставин суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, а обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити вид і міру покарання відповідно до угоди про визнання винуватості від 25 вересня 2020 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 .
Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.
Судові витрати та речові докази по справі вістуні.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_3 не обирався .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395, 469, 472 - 475 КПК України, суд,-
Угоду про визнання винуватості від 25 вересня 2020 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_6 , у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки .
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 , звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом одного року і шість місяців іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на засудженого ОСОБА_3 обов'язків передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - не обирати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1