Справа № 822/3368/17
іменем України
05 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.
за участю:секретаря судового засідання Зарічан М.В. представника відповідача Лукова А.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті у день звільнення всіх належних ОСОБА_1 сум заробітної плати, та зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виплати з 01 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням від 19 грудня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті у день звільнення всіх належних ОСОБА_1 сум заробітної плати, стягнув з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 29145 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок п'ять) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 06.12.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Постановою від 31 січня 2018 року Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.
Постановою від 05 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнив частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасував, справу направив на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 21 серпня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, призначив судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом №504/04к від 14.07.2017 звільнений з посади начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з 01 серпня 2017 року. 10.11.2017 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з заявою, в якій просив надати інформацію про проведені виплати та кількість оплачених днів, провести перерахунок заробітної плати і у випадку наявності заборгованості, погасити її. Листом від 04.12.2017 №4650-2017/10.1-24-132/3313-2017 Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області повідомило позивача про донарахування йому 1211,24 грн. у зв'язку з помилками у нарахуванні заробітної плати за час відсторонення від посади, виплат по тимчасовій непрацездатності та частини невикористаної відпустки. Вказує, що Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області порушило вимоги трудового законодавства щодо оплати його праці, оскільки не провело остаточного розрахунку на момент звільнення з роботи. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо своєчасної виплати належних йому сум заробітної плати протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що в день звільнення позивачу було проведено нарахування та виплату всіх належних сум згідно з наказом від 14.07.2017, які позивачем не оспорювались. Підставою для виплати коштів у грудні 2017 року став здійснений за заявою позивача перерахунок виплачених сум, що не може свідчити про затримку їх виплати з моменту звільнення позивача з посади.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, суд встановив таке.
Наказом №504/04к від 14.07.2017 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з 01 серпня 2017 року.
10.11.2017 позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати інформацію про проведені виплати та кількість оплачених днів, провести перерахунок заробітної плати і у випадку наявності заборгованості, погасити її.
Листом від 04.12.2017 №4650-2017/10.1-24-132/3313-2017 Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області повідомило позивача про виявлені помилки у нарахуванні заробітної плати у січні 2017 року (не нарахована заробітна плата за 1 робочий день в сумі 350,13 грн. що у зв'язку з відстороненням позивача від виконання повноважень згідно з наказом №102/04к від 06.01.2017 року); у лютому 2017 року (не нарахована заробітна плата за 5 робочих днів в сумі 1675,00 грн); у березні 2017 року (безпідставно нарахована та виплачена заробітна плата за 3 робочих дні в сумі 913,64 грн), які призвели до неврахування зазначених виплат під час нарахування та виплати відпустки, компенсації за невикористану відпустку при звільненні та оплати тимчасової непрацездатності. Тому також підлягає донарахуванню заробітна плата за час тимчасової непрацездатності в сумі 27,30 грн, і відпустки - 31,50 грн, компенсація невикористаної відпустки при звільненні - 40,95 грн. Отже, згідно з розрахунком (1675,00 (борг за лютий 2017 року) - 913,64 (переплата у березні 2017 року) + 350,13 (оплач а середнього заробітку за січень 2017 року) + 27,30 (лікарняний) + 31,50 (відпустка) + 40,95 (компенсація за невикористану відпустку) = 1211,24 грн.). У зв'язку із цим відповідач зобов'язався виплатити позивачу кошти на загальну суму 1211,24 грн.
Виплата донарахованих коштів позивачу була здійснена 06.12.2017 відповідно до платіжного доручення №2605 від 05.12.2017.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо своєчасної виплати належних позивачу сум заробітної плати позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Наслідки невиплати працівнику при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації передбачені статтею 117 КЗпП України та залежать від наявності спору щодо їх виплати на момент звільнення та вини підприємства, установи, організації, з якими такий працівник перебував у трудових відносинах.
Зокрема, підставою для відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, є невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір.
Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України за наявності спору щодо розміру належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Таким чином, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли цей спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України. Якщо ж спір вирішено частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.
Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 766/9584/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 117 КЗпП, відповідно до якого, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних з затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 (день звільнення) по 06.12.2017 (день фактичної виплати донарахованих сум) у відповідності до положень статей 116-117 КЗпП та правових позицій Верховного Суду щодо їх застосування, суд враховує таке:
на день звільнення позивача (01.08.2017) між ним та відповідачем не існувало спору щодо нарахування та виплати всіх належних йому сум; отримавши виплати, нараховані йому при звільнені, позивач не заявив відповідачу про свою незгоду з їх розміром та складовими;
заяву про надання інформації щодо проведених виплат та кількості оплачених днів позивач подав 10.11.2017, через три місяці після звільнення;
право позивача на отримання донарахованих коштів у сумі 1211,24 грн виникло після відповідного перерахунку в результаті розгляду заяви позивача на підставі наказу від 30.11.2017 №2734 про нарахування та перерахунок виплачених під час звільнення сум;
виплату зазначених коштів відповідач добровільно здійснив 06.12.2017.
Передумовою застосування приписів статті 117 КЗпП України, окрім іншого, є встановлення наявності спору щодо виплачених працівникові сум на день звільнення та вина власника або уповноваженого ним органу щодо їх невиплати у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.
Суд встановив, що в день звільнення позивача відповідач виплатив всі нараховані безспірні виплати, належні позивачу. Тому, підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених частиною 1 статті 117 КЗпП України, у зв'язку з виплатою донарахованих сум 06.12.2017, за порушення строків виплати цих коштів відсутні.
Донарахована сума коштів у розмірі 1211,24 грн на час звільнення позивача (на 01.08.2017) не належала позивачу, оскільки не була нарахована та визначена в результаті здійснення відповідачем перерахунку виплаченої позивачу заробітної плати та інших виплат за період з листопада 2016 року по липень 2017 року на підставі заяви від 10.11.2017.
Відповідно до розрахунку складових цієї суми, підставою невиплати заробітної плати за робочі дні визначено, зокрема наказ від 06.01.2017 №102/04к про відсторонення позивача від виконання повноважень, помилка при нарахуванні та ухвали суду про відсторонення. Донарахування цих сум відповідно стало підставою і для перерахунку виплат відпустки, лікарняного листка та компенсації за невикористану відпустку.
Наказ Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 30.11.2017 №2734/04 ф, яким нараховані коштів, прийнятий відповідно до пункту 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 №950, у зв'язку з закриттям кримінального провадження 42016241270000057 від 19.11.2016.
Абзацом 4 пункту 4 вказаного Порядку врегульоване питання відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.
Отже, кошти в розмірі 350,13 грн донараховані як середній заробіток за неоплачений 1 робочий день січня 2017 року, в розумінні статті 117 КЗпП України, не можуть вважатись як такі, що належали працівникові на день звільнення та не виплачені з вини власника або уповноваженого ним органу.
Не можуть також вважатись такими, шо належали позивачу на день звільнення, кошти в сумі 1211,24 грн, розмір яких визначений після отримання відповідачем відповідної заяви позивача, шляхом перерахунку помилково ненарахованих позивачу та помилково нарахованих і виплачених йому під час звільнення сум заробітної плати.
Тому, суд вважає, що спір щодо розміру виплат, належних позивачу на час звільнення, та права на їх отримання, який виник 10.11.2017 після звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок, вирішений 06.12.2017, в день фактичного отримання позивачем коштів сумі 1211,24 грн.
З урахуванням положень частини другої статті 117 КЗпП України, враховуючи те, що спір щодо права та розміру належних звільненому позивачу сум виник і вирішений після його звільнення, обов'язок щодо виплати визначених відповідачем сум виник у нього 11.11.2017.
Враховуючи те, що донараховані кошти у сумі 1211,24 грн виплачені позивачу 06.12.2017, з порушенням строків визначених статтею 116 і частиною 2 статті 117 КЗпП України, то відповідач зобов'язаний виплати позивачу зазначене в статті 117 КЗпП відшкодування в розмірі середньомісячної заробітної плати за період з 11.11.2017 по 06.12.2017
За змістом статті 27 закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту л) пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( далі - Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Положеннями абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки відповідача від 13.12.2017 №10,1-30/223 за два повних місяці перед звільненням заробітна плата позивача склала 3685,00. Загальна кількість робочих днів за цей період 11.
Таким чином, середня заробітна плата, обчислена у відповідності до пункту 8 Порядку №100 складає 335,00 грн (3685,00 грн :11 робочий день = 335,00 грн).
Затримка виплати належних позивачу сум становить 18 робочих дні (період з 11.11.2017 по 06.12.2017).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 6030,00 грн. (середня заробітна плата 335,00 грн х 18 робочих днів).
У постанові від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду, сформувала правовий висновок, відповідно до якого з урахуванням конкретних обставин суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
У постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір відшкодування.
Тому, з урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу передбачене статтею 117 КЗпП відшкодування в розмірі середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок саме за період з 11.11.2017 по 06.12.2017 (18 робочих днів).
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 6030,00 грн.
Враховуючи наведене, позовну вимогу про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виплати з 01 серпня 2017 року по день фактичного розрахунку слід задовольнити частково та стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за 5 робочих днів лютого 2017 за період з 11.11.2017 по 06.12.2017 в сумі 6030,00 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо своєчасної виплати належних ОСОБА_1 сум заробітної плати за 5 робочих днів лютого 2017.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 6300,0 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за 5 робочих днів лютого 2017 за період з 11.11.2017 по 06.12.2017.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 листопада 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Володимирська, 91,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 36400950)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук