Справа № 308/10709/20
12 листопада 2020 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
02.10.2020 року о 03 год. 19 хв. ОСОБА_1 , по вул. Ужанська в м. Ужгород, керував транспортним засобом «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці не реагують на світло, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив дії передбачені ч.2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду за адресою проживання вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення та смс інформування . Відомості щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud0712. Таким чином, суд вжив усі можливі способи сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що дана норма саме в такій редакції є діючою станом на час вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 02.10.2020 року з огляду на наступне.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Відповідно до вказаного закону, стаття 130 КУпАП викладена у новій редакції, внаслідок чого адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння - не передбачена, а вказані дії віднесено до кримінальних проступків (ст. 286-1 КК України).
Згідно положень ст. 8 КУпАП та ст. 5 КК України, особи, які до 01 липня 2020 року вчинили дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Підстав для закриття провадження на підставі п. 6 ч. 1ст. 247 КУпАП відсутні, оскільки юридична відповідальність за вчинені правопорушення не скасована, а навпаки посилена (лист Касаційного кримінального суду Верховного Суду за № 370/1/158-20 від 03.07.2020 року).
Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX), який оприлюднений 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX:
- у пункті 1Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння або відмову від проходження огляду на стан сп'яніння - відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії;
- у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який було доповнено КК України ст. 286-1 за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння або відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, на даний час відновлена адміністративна відповідальність за вказані дії.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 4 Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 3 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки наркотичного сп'яніння: зіниці не реагують на світло, тремтіння пальців рук.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 вказаної вище інструкції передбачено що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відомості щодо наявності таких свідків вносяться у сам протокол про адміністративне правопорушення, а їх покази повинні бути зафіксовані у відповідних письмових поясненнях, з метою подальшого використання у відповідності до ст. 251 КУпАП, як докази в адміністративній справі.
Як видно, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, протокол про адміністративне правопорушення містить підписи та анкетні дані свідків, та їх письмові пояснення додані до матеріалів протоколу. Зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтверджують той факт, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога для визначення стану сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст.130 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 370703 від 02.10.2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 02.10.2020 року, дослідженим у судовому засіданні відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, довідкою інспектора ВАП УПП в Закарпатській області ДПП, з якої встановлено, що згідно облікових баз даних гр. ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.07.2020 року по справі № 308/3520/20 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та від 02.07.2020 року по справі № 308/4992/20 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
У відповідності до абзацу 4 п. 28 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року (із змінами і доповненнями від 19.12.2008 року №18) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - не можна накладати оплатне вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об'єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.
Так, з довідки інспектора ВАП УПП в Закарпатській області ДПП вбачається, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, а відтак суддя дійшов висновку про неможливість оплатного вилучення вказаного транспортного засобу.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, бере до уваги, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю самого правопорушника та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст.130 КУпАП, зокрема у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до положень ст.40-1, ч.5 ст.283 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід стягнути судовий збір в розмірі 420,40 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 130 ч.2, 251, 252, 283-285, 287-294 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закон України «Про судовий збір» суддя -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн. сорок коп.) грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул