Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №404/4470/17
провадження №61-20033св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна,
третя особа із самостійними вимогами - Міська рада міста Кропивницького,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міської ради міста Кропивницького на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня
2019 року у складі судді Павелко І. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Авраменко Т. М., Дуковського О. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С. С., Міська рада міста Кропивницького, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 02 лютого 2001 року, кадастровий номер 3510100000:11:080:0090; визнати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем та витребувати з її незаконного володіння земельну ділянку площею 0,0522 га кадастровий номер 3510100000:11:080:0090, розташовану в АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем та витребувати з її незаконного володіння об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку, що складається з підвалу літ. А1 та фундаменту під житловий будинок літ. А, розташований в
АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що згідно договору купівлі-продажу
від 29 березня 1988 року, посвідченого Другою Кіровоградською нотаріальною конторою ОСОБА_1 придбав житловий будинок в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 522,3 кв. м. Даний договір зареєстрований Кіровоградським БТІ 29 березня 1988 року, що підтверджується архівною довідкою від 27 червня 2017 року.
17 липня 1989 року позивач отримав дозвіл на індивідуальне житлове будівництво нового будинку, а також будівельний паспорт, який зареєстрований 21 липня 1989 року та акт виносу в натурі меж земельної ділянки.
Позивач зніс старий будинок та розпочав будівництво нового. Наявність розпочатого будівництва, відсоток його готовності та опис були встановлені матеріалами технічної інвентаризації у 2008 році, що підтверджується технічним паспортом від 09 червня 2008 року та рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня
2008 року у справі № 2-4554/08 про визнання за ним права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
У травні 2017 року позивачу стало відомо, що невідомі особи вивозять будівельні матеріали та розпочинають будівництво будинку на належній йому земельній ділянці.
10 червня 2017 року працівники, які здійснювали будівельні роботи, повідомили позивача про те, що власником даної земельної ділянки є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу.
19 вересня 2016 року до ОКП КОБТІ звернувся ОСОБА_3 з метою отримання архівної довідки для оформлення замовлення про проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , а згодом отримав висновок №1-3706 від 04 жовтня 2016 року про вартість та відсоток готовності об'єкту, а також технічний паспорт.
На підставі зазначених документів ОСОБА_3 , шляхом підробки документів, за фактом чого 16 червня 2007 року відкрито кримінальне провадження №ЄРДР 12017120020006930, зареєстрував на своє ім'я земельну ділянку площею 522,3 кв. м по
АДРЕСА_1 , яку продав ОСОБА_4
18 березня 2017 року, який 07 квітня 2017 року вказану земельну ділянку продав на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_2 05 травня 2017 року отримала будівельний паспорт та подала до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке 11 травня 2017 року внесено до Єдиного реєстру документів, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відмову у видачі, скасування чи анулювання зазначених документів.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності на спірну земельну ділянку, визнання ОСОБА_2 недобросовісним набувачем земельної ділянки та її витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 .
У березні 2018 року Міська рада міста Кропивницького звернулася до суду з позовом як третя особа із самостійними вимогами про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0522 га кадастровий номер 3510100000:11:080:0090, розташовану в АДРЕСА_1 на користь Міської ради міста Кропивницького.
Позовні вимоги третьої особи мотивовано тим, що рішення про передачу земельної ділянки 0,0522 га, розташованої в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 не приймалося.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня
2019 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та Міської ради міста Кропивницького відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем та третьою особою обрано неправильній спосіб захисту своїх інтересів, не вірно визначені вимоги, оскільки оспорюваний державний акт на землю є нікчемним і не потребує визнання його недійсним, а вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу заявлено не було. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , Міської ради міста Кропивницького та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позову третьої особи Міської ради міста Кропивницького.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання суду першої інстанції на підроблення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 січня 2017 року як на встановлений факт є неправильним, оскільки підроблення документів, згідно зі статтею 358 КК України є діянням, що має ознаки злочину. Тоді як жодного правового висновку уповноважених на розслідування такого діяння осіб, у справі не існує.
Поняття нікчемності може бути застосовано лише до правочинів, тобто до дій особи, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України). державний акт на земельну ділянку в розумінні норм чинного законодавства України не є таким правочином. Відповідно висновок суду про його нікчемність є безпідставним.
Вирішення даного спору без надання правової оцінки первісним правовстановлюючим документам, згідно яких спірне нерухоме майно вибуло із володіння ОСОБА_1 є неможливим. При цьому фігурантом даних правовідносин є ОСОБА_3 , який не є учасником справи, і судом питання про його залучення не вирішувалось.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції на вказані вимоги процесуального закону уваги не звернув, томувисновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та Міської ради міста Кропивницького є незаконним у зв'язку з неналежністю складу учасників справи.
Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду судового рішення процесуальним законом не уповноважений залучати до участі у справі осіб, які не брали участі у справі у суді першої інстанції.
Разом з тим, інші позовні вимоги також не можуть бути вирішені апеляційним судом, оскільки вони обґрунтовані недійсністю державного акту, а тому є похідними.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з неналежністю складу учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Міська рада міста Кропивницького, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 24 січня 2017 року внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:11:080:0090, що розташована
по АДРЕСА_1 , площею 0,0522 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 відповідно до Державного акта від 02 січня 2001 року, виданого на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради 12 жовтня 1996 року № 378. При цьому суди не надали належної оцінки та не дослідили питання наявності рішення органу місцевого самоврядування, а саме рішення сесії Кіровоградської міської ради 12 жовтня 1996 року № 378.
Згідно із повідомленням Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області від 23 жовтня 2018 року, в реєстрах нотаріальних дій № 2 Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори за 1996 рік, договорів купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення даного спору без надання правової оцінки первісним правовстановлюючим документам, згідно яких спірне нерухоме майно вибуло із володіння ОСОБА_1 , є неможливим. При цьому фігурантом даних правовідносин є
ОСОБА_3 , який не є учасником справи, і судом питання про його залучення не вирішувалось.
Такі висновки є необґрунтованими, оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.
За висновками Великої Палати Верховного Суду (справа № 183/1617/16), визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння.
Рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки першого набувача земельної ділянки ОСОБА_3 .
Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду судового рішення процесуальним законом не уповноважений залучати до участі у справі осіб, які не брали участі у справі у суді першої інстанції, а суд першої інстанції зазначене питання не досліджував.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 в особі представника, заперечує проти доводів Міської ради міста Кропивницького та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу від 29 березня 1988 року, посвідченого Другою Кіровоградською нотаріальною конторою,
ОСОБА_1 придбав житловий будинок по
АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею
522,3 кв. м.
Згідно з договором купівлі-продажу від 02 вересня 1996 року
ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купив недобудований житловий будинок в АДРЕСА_1 з 3% готовності.
19 вересня 2016 року ОСОБА_3 отримав з Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації» архівну довідку про те, що право власності на житловий будинок (незавершене будівництво) за адресою:
АДРЕСА_1 , за архівними даними станом до 01 січня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_1 . Житловий будинок, на який оформлено право власності знищено. Площа земельної ділянки 522,3 кв.м, на якій розташований фундамент під житловий будинок та підвал.
24 січня 2017 року внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:11:080:0090, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0522 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 відповідно до Державного акта від 02 січня 2001 року, виданого на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради
12 жовтня 1996 року № 378.
Згідно з повідомленням Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області від 23 жовтня 2018 року, в реєстрах нотаріальних дій № 2 Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори за 1996 рік, договорів купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній.
Відділом у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 20 червня
2017 року повідомлено, що згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, відомості про видачу державного акту про право власності на землю від 02 лютого 2001 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та державного акту на право власності на землю від 18 червня 1997 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29 грудня 2012 року відсутні. При цьому повідомлено, що бланк державного акту на право приватної власності на землю серії
КР № 00000532 виданий на ім'я іншої особи.
18 березня 2017 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Кіровоградською міською радою 02 лютого 2001 року (бланк РЗ № 432901), на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 12 жовтня 1996 року № 378.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня
2017 року, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 , а остання прийняла земельну ділянку під номером НОМЕР_1 розміром 0,0522 га, кадастровий номер 3510100000:11:080:0090, розташовану
по АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту касаційної скарги Міської ради міста Кропивницького вбачається, що її доводи зводяться до незгоди заявника з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заявлених ним у справі самостійних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у зв'язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із самостійними вимогами третя особа - Міська рада міста Кропивницького просила витребувати на її користь спірну земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі положень статті 388 ЦК України.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Спосіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).
Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
У справі, яка переглядається, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про підроблення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 січня 2017року та посиланням на ці обставини, як на встановлений факт, апеляційний суд виходив з того, що підроблення документів, відповідно до статті 358 КК України є діянням, що має ознаки кримінального правопорушення, проте матеріали справи не містять жодного правового висновку осіб, уповноважених на розслідування такого діяння, і належних і допустимих доказів на підтвердження такого факту сторонами не подано.
Факт незаконного вибуття спірного майна із володіння Міської ради міста Кропивницького, як власника майна в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, не з його (власника) волі, апеляційним судом не встановлено, при цьому правильно зазначено, що для дослідження і встановлення ключових питань вибуття спірного майна з володіння власника та подальше набуття спірної земельної ділянки відповідачем необхідним є надання оцінки первісним правовстановлюючим документам, згідно яких спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника, проте фігурантом цих правовідносин є ОСОБА_3 , який не є учасником справи і судом першої інстанції про його залучення до участі не вирішувалось, позивачем та третьою особою із самостійними вимогами відповідне клопотання суду не заявлялось.
У цій справі залучення належного співвідповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов'язане також й з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції в силу наданих йому процесуальним законом повноважень позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі інших учасників справи, в тому числі у якості належного відповідача, а отже, встановивши наведені вище обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові Міської ради міста Кропивницького у зв'язку з неналежністю складу учасників справи.
Доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду щодо підстав відмови у задоволенні заявлених третьою особою (Міською радою міста Кропивницького) самостійних вимог не спростовують, та за своїм змістом зводяться до викладу обставин переходу земельної ділянки, в тому числі укладення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу недобудованого жилого будинку, отримання останнім державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.
Основним мотивом доводів касаційної скарги Міської ради міста Кропивницького є посилання на те, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки першого набувача земельної ділянки ОСОБА_3 . Проте, ці доводи не спростовуються правильність висновків суду апеляційного суду щодо суб'єктного складу спору в оскаржуваній частині та з цих підстав не приймаються Верховним Судом до уваги.
При цьому, Верховний Суд враховує, що судові рішення не оскаржуються позивачем ОСОБА_1 , тому справа переглядається в касаційному порядку саме в межах доводів касаційної скарги Міської ради міста Кропивницького та заявлених нею у цій справі самостійних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Міської ради міста Кропивницького залишити без задоволення.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська