Ухвала
12 листопада 2020року
м. Київ
справа № 462/4045/15
провадження № 61-2380св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року та розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» і заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення до участі у справі правонаступника,
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з поверненням у власність позивача одержаного відповідачами на виконання нікчемних правочинів нерухомого майна: нежитлової будівлі під літерою «Б-3» загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнання права власності на зазначену будівлю.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» без задоволення.
У січні 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - О. І. Стрюкова подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Залізничного районного суду міста Львова.
19 лютого 2020 року цивільна справа № 462/4045/15 надійшла до Верховного Суду.
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус») про залучення його до участі у справі в якості правонаступника.
Клопотання мотивовано тим, що за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2020-06-19-000027-b від 26 червня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь», як продавцем та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», як покупцем, 30 червня 2020 року укладено договір № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежитлові будівлі (літера «Б'-3»), загальною площею 698,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення до участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» як процесуального правонаступника ПАТ «Банк «Київська Русь».
Заява мотивована тим, що 30 червня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42, за умовами якого банком передано у власність ТОВ «ФК «Інвест Хаус» майнові права щодо нерухомого майна: нежитлову будівлю під літ. «Б» - 3» загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 липня 2020 року № 1335; копією договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42 від 30 червня 2020 року; копією платіжного доручення № 1304 від 01 липня 2020 року; копією протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-19-000027-b; копією рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків від 19 червня 2020 року № 449.
Згідно з частиною 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї ухвали норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов'язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.
За змістом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (аналогічний зміст має припис пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України, тоді як за змістом пункту 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва).
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначені приписи слід розуміти так, що суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (крім суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві), коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов'язків такої юридичної особи, зокрема не допускають заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні. Не є підставою для закриття провадження у справі повністю або частково інформація про припинення шляхом ліквідації юридичної особи-сторони у справі (інформація про відсутність універсального правонаступництва юридичної особи), якщо спірні правовідносини допускають сингулярне правонаступництво прав та обов'язків цієї особи, і до такого припинення відбулася заміна відповідної юридичної особи як сторони у зобов'язанні, якого стосується спір.
Заміна кредитора у даному випадку є обставиною, за якої відбувається процесуальне правонаступництво, що є можливим на всіх стадіях цивільного процесу.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи, що правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», клопотання та заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача підлягають задоволенню.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, справу слід призначити до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Враховуючи категорію і складність справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись статтями 55, 34, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення правонаступника сторони у справі задовольнити.
Замінити позивача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус».
Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року призначити до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська