Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 760/7792/14-ц
провадження № 61-16754св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: публічне акціонерне товариство «Омега Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня
2017 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі -
ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк») та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_1
та закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (далі -
ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 1037-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 870 000,00 доларів США, строком до 21 листопада 2012 року. 26 травня 2008 року додатковим договором № 2 до вказаного кредитного договору були внесені зміни до пункту 1.2 кредитного договору,
у результаті чого загальний ліміт заборгованості за кредитом становив
9 701 050,00 грн та складався з двох частин: перша частина - ліміт заборгованості за кредитом у розмірі 9 624 037,50 грн (основний кредитний ліміт); друга частина - кредит з лімітом заборгованості, який складає 77 012,50 грн (додатковий кредитний ліміт).
Зазначав, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання
за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі
16 592 450,63 грн. 07 березня 2008 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1116-Ф на суму 106 425,00 доларів США зі сплатою
12 % річних, строком до 06 березня 2028 року.
Відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф станом на 27 грудня 2012 року становила 96 512 доларів США.
18 червня 2014 року між ПАТ «Сведбанк» (яке змінило назву на ПАТ «Омега Банк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» придбало права вимоги за кредитами ПАТ «Омега Банк».
Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість
за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф у розмірі
27 551 063,65 грн та заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф у розмірі 4 244 981,28 грн.
Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом
ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва за підсудністю.
14 квітня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі.
16 червня 2014 року представником ПАТ «Омега Банк» було подано клопотання про заміну позивача його правонаступником, посилаючись на те, що ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк»,
яке є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».
18 червня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» придбав право вимоги за кредитними договорами
ПАТ «Омега Банк».
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня
2017 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем роздруківки меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів,
не відповідають вимогам, що пред'являються до оформлення документів відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 18 червня 2003 року № 254.
Також суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 1037-Ф підготовлено та підписано працівником ПАТ «Сведбанк» і цей розрахунок є носієм його особистої інтелектуальної роботи, а не документом на підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_1 . Виписок з поточного рахунку отримувача, зазначеного у меморіальних ордерах, як доказів отримання коштів відповідачем не надано. Аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції
і відносно доказів щодо підтвердження заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф. Згідно з висновком судового експерта розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених договорів та бухгалтерських документів.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу
ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи
у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт отримання відповідачем кредитних коштів залишився недоведеним, а позовні вимоги банку ґрунтуються на припущеннях, оскільки надані позивачем роздруківки меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів, не відповідають вимогам, що пред'являються до оформлення документів відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого НБУ від 18 червня 2003 року № 254.
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що оскільки розрахунок заборгованості відповідача за кредитними договорами № 1037-Ф та № 1116-Ф підготовлено та підписано працівником ПАТ «Сведбанк», тому цей розрахунок є носієм його особистої інтелектуальної роботи, а не документом на підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_1 . Виписок з поточного рахунку отримувача, зазначеного у меморіальних ордерах, як доказів отримання коштів відповідачем не було надано. Згідно з висновком судового експерта розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених договорів та бухгалтерських документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,
ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв'язку із чим, як вважало
ПАТ «Дельта Банк», було неправильно застосовано норми матеріального
та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Банк зазначав, що в матеріалах справи наявні виписки по рахункам
за кредитними договорами від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф
та від 07 березня 2008 року № 1116-Ф, які були надані ПАТ «Омега Банк»
на вимогу суду першої інстанції, зі змісту яких вбачається, як вважав банк, надання грошових коштів за кредитними договорами № 1037-Ф у розмірі 9 620 212,18 грн та № 1116-Ф - 106 425,00 доларів США.
Вважав, що виписки по рахункам є документами, які у повному об'ємі відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні» щодо визначення первинного бухгалтерського документу та цілком ідентифікують операцію, передбачають їх докладний опис і містять вичерпну інформацію про них.
Зазначав, що суди попередніх інстанцій, поклавши в основу рішень висновок експерта від 14 квітня 2017 року № 6233/1645/7070/17-45 та відмовивши
у задоволенні позову у повному обсязі, не звернули уваги, що розрахунок заборгованості, на предмет перевірки правильності якого була призначена судова експертиза, відображав заборгованість лише за кредитним договором № 1037-Ф та не мав відношення до кредитного договору
№ 1116-Ф. Проте експертом було досліджено відповідність розрахунку у сумі 27 551 063,65 грн умовам двох кредитних договорів, а суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 89 ЦПК України, як вважав банк, визнали зазначений висновок належним та допустимим доказом у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Солом'янського районного суду м. Києва.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом
ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Омега Банк»
та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості
за кредитним договором було призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 листопада 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (який змінив назву на ПАТ «Омега Банк»)
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1037-Ф, відповідно
до вимог якого банк надав позичальнику кредит у вигляді мультивалютної кредитної лінії у доларах США та гривнях з лімітом заборгованості 1 870 000,00 доларів США, на умовах, передбачених договором,
а позичальник зобов'язався одержати кошти кредиту, а також повернути кредит у строки, визначені у пункті 1.3 договору, сплатити проценти
за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитом: 1 870 000,00 доларів США. Кредит складався із двох частин: перша частина - ліміт заборгованості
за кредитом - 1 854 750,00 доларів США (основний кредитний ліміт), друга частина - ліміт заборгованості за кредитом 15 250,00 доларів США (додатковий кредитний ліміт). Строк надання кредиту - 22 листопада
2007 року, строк повернення кредиту - по 21 листопада 2012 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту у доларах США - 12 % річних, у гривнях - 14 % річних. Цільове призначення кредиту: основний кредитний ліміт - на придбання майнових прав на квартири, право власності на яке виникне у ОСОБА_1 у майбутньому, шляхом придбання цінних паперів, що зазначені у додатку № 1 до кредитного договору; додатковий кредитний ліміт - на споживчі потреби (а. с. 22-29 т. 1).
Згідно пункту 2 вказаного кредитного договору, кредит надається
за письмовим зверненням позичальника (у одному екземплярі) після укладення (відповідно до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за договором. Кошти кредиту надаються у готівковій та (або) безготівковій формі, в тому числі шляхом їх перерахування
на користь кредиторів позичальника (продавців, виконавців робіт тощо) відповідно до укладених з ними договорів.
Пунктом 4 вказаного кредитного договору встановлено, що кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у повному обсязі у валюті кредиту не пізніше 21 листопада 2012 року на рахунок для обліку наданого кредиту. Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості: прострочені зобов'язання за процентами, строкові платежі
за процентами, прострочені зобов'язання за кредитом, строкові платежі
за кредитом, пеня, інші платежі за договором.
Згідно пункту 6 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту в доларах США позичальник на вимогу банку сплачує банку
за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях
за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, та суми своєчасно не повернутих коштів. У разі порушення строків погашення кредиту в гривнях позичальник на вимогу банку сплачує банку
за кожний день прострочення платежів пеню у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, та суми своєчасно не повернутих коштів. У разі порушення строків сплати процентів у гривнях за користування кредитом та комісій позичальник на вимогу банку сплачує банку за кожний день прострочення платежів пеню у розмірі, що розраховується, виходячи
із подвійної облікової ставки НБУ та суми боргу. У разі порушення строків сплати процентів в доларах США за користування кредитом та комісій позичальник на вимогу банку сплачує банку за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ та суми боргу.
30 листопада 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави цінних паперів № 1037-Ф/1017-Ф/821-Ф/ЗЦП-1,
із додатковим договором від 07 лютого 2008 року № 1, відповідно до умов якого заставодавець як боржник передає, а заставодержатель приймає
у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави,
на забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_1 , що випливають
із кредитного договору від 20 листопада 2007 року № 1037-Ф, включаючи
всі зміни, додатки, доповнення та додаткові договори до нього, що можуть виникнути в майбутньому, який укладено між ЗАТ «Сведбанк Інвест»
та ОСОБА_1 (а. с. 49-57 т. 2).
07 лютого 2008 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф, яким внесли наступні зміни в умови кредитного договору: пункт 1.2 кредитного договору викладено у такій редакції:
1.2. загальний ліміт заборгованості за кредитом: 1 921 000,00 доларів США. Кредит складається із двох частин: перша частина - ліміт заборгованості
за кредитом 1 905 750,00 доларів США (основний кредитний ліміт), друга частина - кредит з лімітом заборгованості, який складає 15 250,00 доларів США (додатковий кредитний ліміт). Інші умови кредитного договору залишені незмінними (а. с. 30 т. 1).
07 лютого 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до договору застави цінних паперів
№ 1037-Ф/ЗЦП-1, у якому було враховано збільшення кредитного ліміту
(а. с. 58-63 т. 2).
26 травня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф, яким внесли наступні зміни в умови кредитного договору: пункт 1.2 кредитного договору викладено у такій редакції:
1.2. загальний ліміт заборгованості за кредитом: 9 701 050,00 грн. Кредит складається із двох частин: перша частина - ліміт заборгованості
за кредитом: 9 624 037,50 грн (основний кредитний ліміт), друга частина - кредит з лімітом заборгованості, який складає 77 012,50 грн (додатковий кредитний ліміт). Інші умови кредитного договору залишені незмінними
(а. с. 31 т. 1).
07 березня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», який є правонаступником ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1116-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит
у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язався одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту
у строки, визначені у графіку погашення кредиту, сплатити проценти
за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Розмір кредиту - 106 425,00 доларів США, строк одержання кредиту - 07 березня 2008 року, строк повернення кредиту - починаючи
з квітня 2008 року відповідно до графіку погашення кредиту (додаток 1
до договору) з датою повного повернення 06 березня 2028 року, процентна ставка за користування коштами кредиту 12 % річних; придбання квартири шляхом придбання цільових облігацій емітенту приватної фірми «Будівельна фірма ГАП», що надають право на отримання у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , однокімнатної квартири
АДРЕСА_2 та споживчі потреби (а. с. 8-21 т. 1).
Згідно пункту 2 вказаного кредитного договору, кредит надається
за письмовим зверненням позичальника після укладення (відповідно
до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань
за договором, а також після сплати позичальником власних коштів у сумі
не менше 20 % від вартості облігацій по договору купівлі-продажу облігацій, відповідно до якого до позичальника перейшло або перейде право власності на облігації, визначені у пункті 5.1. Письмове звернення подається позичальником у одному екземплярі та має містити: дату, розмір кредиту, його цільове призначення та строки здійснення банком платежу. Кошти кредиту надаються у готівковій та (або) безготівковій формі, у тому числі шляхом їх перерахування на користь кредиторів позичальника (продавців, виконавців робіт тощо) відповідно до укладених з ними договорів.
Пунктом 4 вказаного кредитного договору кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту (підпункт 2.1.1 договору) з додержанням строків, визначених у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору). Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості: прострочені зобов'язання за процентами, строкові платежі за процентами, прострочені зобов'язання за кредитом, строкові платежі за кредитом, пеня, інші платежі за договором.
Згідно пункту 6 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту або процентів позичальник на вимогу банку сплачує банком
за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях
за курсом НБУ на день здійснення платежу, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно
не повернутих коштів.
Додатками до даного договору є графік повернення кредиту і тарифи
по проведенню кредитних операцій з фізичними особами.
07 березня 2008 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 1116-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець як боржник передав, а іпотекодержатель прийняв у іпотеку предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_2 ), на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 07 березня 2008 року № 1116-Ф
(а. с. 64-68 т. 2).
ПАТ «Сведбанк» є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях
ПАТ «Сведбанк Інвест», приєднаного у процесі реорганізації.
ПАТ «Сведбанк Інвест» було зареєстроване як юридична особа із назвою
АКБ «Сосьєте Женераль Україна», 12 жовтня 2001 року НБУ зареєстровано зміну назви на ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», 18 грудня 2007 року НБУ зареєстровано зміну назви на ЗАТ «Сведбанк-Інвест», 12 червня 2009 року
НБУ зареєстровано зміну назви на ПАТ «Сведбанк Інвест» (а. с. 32-55 т. 1).
Рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року
ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк», а 18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, за умовами якого було передано у тому числі право вимоги за кредитними договорами № 1037-Ф та 1116-Ф, укладеними із ОСОБА_1 (а. с. 135-143 т. 1, 36-48 т. 2).
Матеріали справи містять не підписані заяви на видачу готівки, меморіальні ордери та платіжні доручення, у яких зазначена назва банку - АТ «Сведбанк Інвест» (приватне): заява про видачу готівки від 07 березня 2008 року, зміст операції - надання позики згідно угоди від 07 березня 2008 року № 1116-Ф
у сумі 106 425,00 доларів США, що еквівалентно 537 446,25 грн, платіжне доручення від 14 грудня 2007 року в сумі 1 490,00 грн, призначення
платежу - за депозитарні послуги, договір від 15 листопада 2007 року
272-Д/2007; заява на видачу готівки від 23 січня 2008 року в сумі 84,13 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 15 лютого 2008 року в сумі 212,74 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 20 березня 2008 року в сумі 154,03 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 14 квітня 2008 року в сумі 99,36 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 13 травня 2008 року в сумі 100,52 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 13 червня 2008 року в сумі 97,27 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 11 липня 2008 року в сумі 90,46 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 11 серпня 2008 року в сумі 100,51 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 10 вересня 2008 року в сумі 94,02 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 13 жовтня 2008 року в сумі 100,51 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди від 22 листопада 2007 року
№ 1037-Ф; заява на видачу готівки від 12 листопада 2008 року
в сумі 63,31 грн, зміст операції - надання позики згідно угоди
від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф; меморіальні ордери від 22 листопада 2007 року на оплату іменних цільових безпроцентних облігацій за договором купівлі-продажу облігацій; меморіальні ордери від 07 лютого 2008 року
на оплату іменних цільових облігацій за додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу облігацій від 22 листопада 2007 року (а. с. 65-88 т. 1).
Разом із тим матеріали справи містять виписки з особових рахунків ОСОБА_2 : № НОМЕР_1 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня
2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_2 у ПАТ «Омега Банк»
з 23 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року; № НОМЕР_3
у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року;
№ НОМЕР_4 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року; № НОМЕР_5 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_6 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_7 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_8
у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року;
№ НОМЕР_9 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_10 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_11 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_12 з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_13 у ПАТ «Сведбанк Єнвест»
з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_14 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_15
у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року;
№ НОМЕР_8 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_16 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 22 грудня 2015 року; № НОМЕР_11 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_17 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_18
у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року;
№ НОМЕР_19 у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_20 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року
по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_21 у ПАТ «Сведбанк Єнвест»
з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; № НОМЕР_22 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_23
у ПАТ «Сведбанк Єнвест» з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року;
№ НОМЕР_24 у ПАТ «Омега Банк» з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року; № НОМЕР_25 у ПАТ «Дельта Банк» з 19 червня 2013 року
по 01 липня 2015 року; № НОМЕР_26 у ПАТ «Дельта Банк» з 19 червня 2013 року по 01 липня 2015 року (а. с. 143-154, 156-173 т. 2, 58-102 т. 3).
Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 квітня 2017 року № 6233/16-45/7071/17-45, розрахунок заборгованості у сумі 27 551 063,65 грн позичальника
ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених договорів та бухгалтерських документів, які містяться
у матеріалах справи. За результатами дослідження наявних у матеріалах справи документів, підтвердити надання ОСОБА_1 кредитних коштів
на суму 106 425,00 доларів США та 9 620 212,18 грн за кредитними договорами від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф та від 07 березня 2008 року № 1116-Ф не видається за можливе, а тому провести розрахунок відсотків
за користування кредитними коштами також не видається за можливе,
так як документально не підтверджується виникнення та період існування фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Сведбанк Інвест»
(а. с. 131-146 т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню
у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (не належне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі
та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно
до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається
в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Вимоги статей 81, 229, 263, 264, 365 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих
на їх підтвердження доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених
ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
(стаття 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),
що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір,
є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій
є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних
на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції), та пункту 62Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (чинного на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій
і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки
за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду
від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження
№ 61-9618св18).
За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув.
Вищевикладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не врахував положення наведених норм закону, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та залишення без змін рішення суду першої інстанції, як законного та обґрунтованого.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої
та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
При цьому повторно переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції,
у порушення вимог частини першої статті 417 ЦПК України, вказаних вказівок, викладених у постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року
у цій справі не врахував, зокрема: не надав належної правової оцінки наданим позивачем письмовим доказам на підтвердження своїх вимог
та доводів апеляційної скарги.
Разом із тим суд апеляційної інстанції, поклавши в основу свого рішення висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 квітня 2017 року № 6233/16-45/7071/17-45, який в ухвалі
від 06 лютого 2018 року визнав таким, що не відповідає наявним у матеріалах справи документам, не встановив розмір суми кредитних коштів, яку позичальник отримав від банку на виконання умов спірних кредитних договорів, а також яку суму кредиту та процентів він сплатив на користь банку, відповідно тих доказів, якими обґрунтовувались позовні вимоги.
При оцінці доказів судом апеляційної інстанції не враховано, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій
та заповнення обов'язкових реквізитів.
Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги банку щодо наявності у матеріалах справи виписок з особового рахунку позичальника
(а. с. 143-173 т. 2, а. с. 102 т. 3), не надав їм належної правової оцінки,
не перевірив доводи ПАТ «Дельта Банк» про неможливість надання письмових документів, які були необхідні для проведення повторної судово-економічної експертизи, з посиланням на статтю 60 Закону України «Про банківську таємницю», не вирішив питання про можливість витребування зазначених доказів у банку, для їх дослідження та надання їм належної оцінки з урахуванням заявлених вимог та інших наведених доказів, не мотивував відхилення зазначених доказів та не зробив висновку про наявність
чи відсутність у відповідача боргу за указаними кредитними договорами.
З огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України про те,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, Верховний Суд позбавлений можливості зробити висновки про обґрунтованість чи необґрунтованість судових рішень без встановлення зазначених у позові обставин щодо наявності договірних кредитних зобов'язань, щодо виконання умов спірних договорів та наявності чи відсутності боргу за ними.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович