09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 642/1684/20
провадження № 61-15157ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: АТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В. В.), ТОВ «Укрдебт Плюс», про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, який в подальшому уточнила щодо учасників позову.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позовушляхом накладення арешту на житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної нерухомості до моменту ухвалення остаточного рішення у справі. Заборонити ТОВ «Укрдебт Плюс», ПАТ «Дельтабанк» АТ «Укрсибабанк» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо передачі права власності на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки-житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної нерухомості до моменту ухвалення остаточного рішення у справі.
Заява мотивована тим, що у позивача існують підстави вважати, що житловий будинок та надвірні будівлі за вказаною адресою можуть бути незаконно відчужені відповідачами на підставі договору іпотеки від 19 лютого 2008 року, що призведе до подальшої необхідності для позивача визнавати ці правочини недійсними у судовому порядку та затягування процесу вирішення її питання в суді, що порушує законні права та інтереси позивача.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 25 червня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що підстави заяви, що житловий будинок та надвірні будівлі можуть бути відчужені відповідачі на підставі іпотечного договору є необґрунтовані, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються іпотечного договору. Позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що суд у порушення норм процесуального права не врахував, що позовні вимоги зокрема мають майновий характер.Між сторонами дійсно виник спір щодо визнання права спільної сумісної власності на частину житлового будинку та надвірних будівель, яке є предметом іпотеки та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження спірного майна на користь третіх осіб. Враховуючи, що позивач не навела правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
У жовтні 2020 року третя особа ТОВ «Укрдебт Плюс» подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом помилково скасовано ухвалу суду першої інстанції. ОСОБА_1 не обґрунтувала в чому полягає наобхідність вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірність із заявленими позовними вимогами, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Спірне майно є предметом іпотеки, навіть у разі задоволення позовних вимог, залишиться під іпотекою в силу вимог закону.
Апеляційним судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 474/475/18. Прийняте рішення суперечить принципам диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін у цивільному процесі, оскільки заявник не завляла вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно із частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина шоста статті 153 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 , зокрема, просить визнати право спільної сумісної власності на майно, що є предметом іпотеки, та існують реальні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що застосований судом захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, які стосуються визнання за позивачем права власності на частку у спірному нерухомому майні.
Доводи касаційної скарги та посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 не вказують на неправильне застосування апеляційної інстанції та порушення норм процесуального права, оскільки стосуються загального розуміння призначення інституту забезпечення позову та його застосування. Висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать таким висновкам. Так, у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначено: що, «в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду необхідно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника». Апеляційний суд у своєму судовому рішенні з додержанням цього висновку встановив наявність умов, необхідних і достатніх для забезпечення позову у визначений ним спосіб.
Посилання на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 474/475/18 є необґрунтованим, оскільки у цій справі вирішувалось питання щодо належності оформлення та прийняття заяви про забезпечення позову, згідно з приписами статті 151 ЦПК України.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами попередніх інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
І. О. Дундар
В. І. Крат