29 жовтня 2020 року
Київ
справа №9901/143/19
адміністративне провадження №П/9901/143/19
суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду Т.Г. Стрелець, Н.А. Данилевич по справі № 9901/143/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії.
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), третя особа - Громадська рада доброчесності (далі - ГРД), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року №214-вс-19, яке було прийнято колегією у складі головуючий ОСОБА_2 , члени ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в частині "Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС";
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року №255/вс-19;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, яке було прийнято колегією у складі головуючий ОСОБА_2 , члени ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прийняти рішення про оголошення перерви щодо ОСОБА_1 та визначення рейтингу ОСОБА_1 .
Рішенням Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 про визнання кандидата ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду та припинення участі кандидата ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адмінітсративного Суду виходив з того, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 невмотивоване, що, відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, є достатньою підставою для його скасування.
Однак, ми не погоджуємося із такими висновками колегії суддів та вважаємо за необхідне письмово викласти окрему думку в порядку, передбаченому частиною 3 статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, зокрема, викликано тим, що ВККС у пленарному складі ухвалила рішення від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19, яким визнала її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
Зазначеному рішенню передувало рішення колегії ВККС від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
З цього приводу вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що, здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення ВККС, Суд мав врахувати, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), прийнятого на виконання вимог частини п'ятої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
За змістом пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.
Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Дослідження досьє та проведення співбесіди як один з етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Тобто, в цьому випадку законодавцем встановлено легітимну мету дій ВККС щодо проведення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді.
У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) ВККС є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
Щодо останнього, то ВККС, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
З огляду на наведене повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Таким чином, жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
Доводи позивачки про те, що спірне Рішення ВККС є необґрунтованим та беззмістовним, не можна визнати вагомими та переконливими, оскільки зі змісту цього рішення випливає, що воно колегіально й пленарно ухвалювалося членами Комісії, які мали повноваження на проведення кваліфікаційного оцінювання. Застережень чи заперечень щодо порядку та оформлення результатів кваліфікаційного оцінювання немає, обмежень чи порушень судді (кандидата на посаду судді) у частині обізнаності про проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з ухваленням рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді немає.
Такі відомості сторони фактично не оспорюють.
ВККС, коли в пленарному складі ухвалювала спірне Рішення , ще раз дослідила обставини суддівського досьє та відомості, що зазначені у висновку ГРД, заслухала пояснення кандидата на посаду судді ОСОБА_1 і, як видно з обґрунтування Комісії, на відміну від складу колегії ВККС, дійшла протилежного за значенням висновку. Тобто з цієї мотивації можна визначити, які саме обставини (факти), відображені у висновку ГРД, стали тими, опираючись на які Комісія в пленарному складі не ухвалила необхідною кількістю голосів позитивного для позивача рішення бути рекомендованим на посаду судді КЦС ВС.
У цій справі має значення також і те, що спірне Рішення з мотивами незгоди з висновками колегії ВККС базувалося на відомостях, які були встановлені, досліджувалися, об'єктивно існували та лягли в основу мотивації оскарженого Рішення.
У зв'язку із вищевикладеним обґрунтуванням треба розуміти, що означені обставини, відображені у висновку ГРД, стали тими істотними чинниками, які завадили Комісії в пленарному складі визнати їх такими, що не перешкоджають віддати за кандидатуру позивача встановлену законом кількість голосів для того, щоб подолати висновок ГРД і визнати ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у ККС ВС.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 9901/212/19 є сталою, а тому мала бути застосована при вирішенні справи № 9901/143/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішень.
Разом з тим, надаючи оцінку обгрунтуванню спірного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року №255/вс-19 та зазначаючи про те, що мотиви, покладені в його основу, є недостатніми для висновку про непідтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, Суд фактично втрутився у дискреційні повноваження ВККС, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм права.
Судді Касаційного адміністративного
суду в складі Верховного Суду Т.Г. Стрелець, Н.А. Данилевич