13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 806/2438/15
адміністративне провадження № К/9901/32813/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року (суддя Черняхович І.Е.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року (судді: Котік Т.С. (головуючий), Жизневська А.В., Охрімчук І.Г.) у справі № 806/2438/15.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Коростенське лісомисливське господарство» (далі - позивач, ДП «Коростенське лісомисливське господарство») звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 № 0000582201, № 0000572201, № 0000552201.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 № 0000582201, № 0000572201, № 0000552201 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, в якому контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, які ґрунтуються на припущеннях відповідача, щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, по господарським взаємовідносинам позивача з Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP», у зв'язку з тим, що з 15.07.2014 фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» була ліквідована.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000582201 від 16.06.2015 в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 238 522,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 119 261,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000572201 від 16.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000552201 від 16.06.2015.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між ДП «Коростенське лісомисливське господарство» та відповідними контрагентами, а також з контрагентом - «ZORTEX BUSINESS LLP», на підставі того, що з 15.07.2014 фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» була ліквідована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Коростенське лісомисливське господарство» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Коростенське лісомисливське господарство» перебуває на обліку в Коростенській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. За результатами документальної планової виїзної перевірки ДП «Коростенське лісомисливське господарство» з питань дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було складено акт № 542/22-01/00991841 від 04.06.2015 в якому встановлено порушення: пп.135.5.4 ст. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 138, п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 244 038,00 грн; п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою КМУ від 23.03.2011 № 138 ДП «Коростенське лісомисливське господарство», до складу інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості, в результаті чого знижено частину чистого прибутку в сумі 5 214,00 грн за 2014 рік; п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року у загальній сумі 11 270,00 грн.
На підставі висновків, зазначених в акті, відповідачем були сформовані та виставлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015: № 0000582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на суму 367 466,00 грн, з яких: за основним платежем 244 977,00 грн, штрафна (фінансова) санкція в сумі 122 489,00 грн; № 0000572201, яким позивачу збільшено зобов'язання зі сплати до Державного бюджету частини прибутку (доходу) державних підприємств в сумі 6 518,00 грн (5 214,00 грн - основний платіж, штрафна (фінансова) санкція - 1 304,00 грн); № 0000552201 - про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 270,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5 635,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000582201, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на суму 367 466,00 грн. Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання стали висновки відповідача щодо взаємовідносини ДП «Коростенське лісомисливське господарство» та фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP», ТОВ «НВП «Український промисловий альянс», з фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку 2 групи та ТОВ «Чубинське».
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.03.2013 між ДП «Коростенське лісомисливське господарство» (Україна) та Фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Лондон, Сполучене королівство) укладено контракт № ZOR-2013 та додатки до нього. Зі змісту вказаного акта перевірки встановлено, що позивач в 2013-2014 роках здійснював на користь Фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно контракту від 27.03.2013 № ZOR-2013 експортні поставки лісопродукції. На підтвердження виконання договірних зобов'язань з фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» судами було досліджено вантажно-митні декларації, рахунки-фактури, специфікації-накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення продукції, залізничні накладні та банківські документи про сплату вартості товару.
Суди попередніх інстанцій зазначили про необґрунтованість доводів контролюючого органу, що залишок кредиторської заборгованості, який станом на 31.12.2014 складає 34 762,00 грн, є безповоротною фінансової допомогою, а платник був зобов'язаний зарахувати її до складу доходів за 2014 рік, оскільки згідно інформації, що міститься в листі Міністерства закордонних справ України від 24.02.2014 № 630/17-200-490, фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» була ліквідована та вилучена з британського реєстру компаній починаючи з 15.07.2014. Судами встановлено, що відповідно до Протоколу зборів партнерів Фірми «ZORTEX BUSINESS LLP», United Kingdom від 14.07.2014 відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom. Також, правомірність взаємовідносин позивача із Фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» підтверджено і тим, що після 15.07.2014 вказану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України, після виконання усіх належних митних процедур, здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Митне оформлення вантажів для Фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» після 14.07.2014 здійснювалось без заперечень з боку Митної служби України.
Щодо господарських операції позивача з ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків про завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 1 370,00 грн стали обставини, зазначені відповідачем в акті перевірки в якості яких контролюючий орган зазначав, що позивачем неправомірно нараховано амортизаційні відрахування на основні фонди, придбані позивачем у ТОВ «НВП «Український промисловий альянс».
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ДП «Коростенське лісомисливське господарство» та ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» було укладено договір № 26-06 від 26.06.2014 на ремонт підкранової колії та договір № 26/14 від 26.06.2014 купівлі-продажу комплектуючих частин та матеріалів до неї. У липні 2014 року позивачем на підставі видаткової накладної № РН-0000186 від 29.07.2014 було отримано від ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 76 015,00 грн (без ПДВ - 63 345,83 грн, ПДВ - 12 669,17 грн). До складу податкового кредиту позивач включив суму ПДВ в розмірі 1 383,47 грн (12 669,17 * 10,92 %). Крім того, згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 від 29.07.2014 ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» на замовлення позивача було проведено ремонт підкранової колії на загальну суму 30 000,00 грн (ПДВ - 5 000,00 грн). До складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем було включено ПДВ в розмірі 546,00 грн. Суди обґрунтовано зазначили, що відповідно до вимог п. 144.1 ст. 144 ПК України вартість придбаних та використаних для проведення ремонту ТМЦ, а також вартість виконаних ремонтних робіт, позивач на підставі акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 04.08.2014 та акту здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000014 від 29.07.2014 правомірно відніс на збільшення балансової вартості основних фондів (д-т 103, к-т 152/2) в загальній сумі 104 085,53 грн. Об'єкт основних засобів «Підкранова колія», що підлягав ремонту, використовується позивачем у його виробничій діяльності починаючи з 1979 року. В подальшому виконуючи вимоги п. 146.2 ст. 146 ПК України позивач з вересня 2014 року почав щомісячно нараховувати амортизаційні відрахування на витрати по ремонту даного виробничого об'єкта основних засобів протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку - 304 місяці.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючий розрахунку з ПДВ за липень 2014 року, відповідно до якого платник самостійно зменшив суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Український промисловий альянс».
У зв'язку із встановленими обставинами та вказаними положеннями податкового законодавства, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивачем були дотримані всі норми податкового законодавства, що стосуються нарахування амортизаційних відрахувань по вказаних об'єктах основних фондів та зазначили про безпідставність висновку відповідача щодо завищення позивачем собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) з причини не проведення ним коригування амортизаційних відрахувань по об'єкту «Підкранова колія» на суму - 1 370,00 грн.
Щодо господарських операції позивача з фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку 2 групи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не допущено порушень по операціях з цими платниками щодо визначення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Так, згідно висновків контролюючого органу позивачем на порушення вимог п. 138.8 ст. 138, пп. 2) п. 291.4 ст. 291 ПК України було завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму 681 049,00 грн. В якості підстав для цього вони посилаються на неправомірність включення платником до складу собівартості вартості послуг, наданих йому фізичними особами-підприємцями, платниками єдиного податку (група 2), а саме: ФОП ОСОБА_1 , загальна сума наданих послуг складає - 58 927,14 грн; ФОП ОСОБА_2 , загальна сума наданих послуг складає - 55 267,05 грн; ФОП ОСОБА_3 , загальна сума наданих послуг складає - 47 493,35 грн; ФОП ОСОБА_4 , загальна сума наданих послуг складає - 20 624,39 грн; ФОП ОСОБА_5 , загальна сума наданих послуг складає - 390 291,38 грн; ФОП ОСОБА_6 , загальна сума наданих послуг складає - 30 560,35 грн; ФОП ОСОБА_7 , загальна сума наданих послуг складає - 73 989,44 грн; ФОП ОСОБА_8 , загальна сума наданих послуг складає - 3 895,60 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідно до п. 5 ст. 1 розд. I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 01.01.2012 було виключено пп. 139.1.12 ст. 139 Податкового кодексу України, згідно з яким до складу витрат не відносились витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Також, в Узагальнюючій податковій консультації з питання формування витрат по операціях з фізичними особами-підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування, затвердженій наказом ДПС України від 15.02.2012 № 121 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що починаючи з 01.01.2012 юридичні особи - платники податку на прибуток при визначенні об'єкта оподаткування можуть включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу-підприємця, за умови, що такі витрати пов'язані з господарською діяльністю такого платника.
На підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з кожним із вказаних фізичних осіб-підприємців позивачем було надано відповідні договори підряду на виконання робіт, акти про надання послуг (виконання робіт), банківські документи на сплату їх вартості. Судами встановлено, що вказані документи складені у повній відповідності до встановлених вимог чинного податкового законодавства та містять достатній обсяг необхідної інформації щодо здійснених господарських операцій, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин жодних податкових наслідків та обмежень для позивача, як юридичної особи, за придбання у фізичної особи-підприємця 2 групи, яка здійснює види діяльності, не зазначені у реєстрі платників єдиного податку, та види діяльності, які не дають їй права на застосовування спрощеної систему оподаткування, законодавством не передбачено. Відповідальність у вигляді підвищеної ставки єдиного податку від отриманого доходу та необхідність переходу за загальну систему оподаткування несуть саме такі суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку, а не позивач, а тому висновок контролюючого органу про завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) за операціями позивача з такими фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку є безпідставним.
Щодо господарських операції позивача з ТОВ «Чубинецьке» судами попередніх інстанцій встановлено, що в якості підстав щодо підтвердження неправомірності включення позивачем до складу собівартості послуг, відповідач посилався на те, що в ланцюгах постачання ТОВ «Чубинецьке» відповідачем було встановлено ряд «ризикових» підприємств, що є його основними постачальниками, позивачем для перевірки не було надано актів огляду місць використання лісових ресурсів. Крім того, у вказаному акті перевірки зазначено, що додатковими підставами для невизнання зазначеної суми витрат за господарськими операціями позивача з ТОВ «Чубинецьке», є висновки акту перевірки від 17.03.2013 № 1621/26-59-22-03/38826475 з приводу результатів звірки господарських операцій вказаного товариства з ТОВ «Ленд РОСС».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Чубинецьке» було укладено Договір № 48 від 02.01.2014. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано належним чином складені первинні документи, які також були надані перевіряючим під час проведення перевірки позивача контролюючим органом (акти виконаних робіт, податкові накладні), що не заперечувалось відповідачем. На підставі отриманих від ТОВ «Чубинецьке» актів виконаних робіт позивач включив до складу витрат вартість виконаних цим товариством послуг (робіт). Акти виконаних робіт, що були отримані позивачем від ТОВ «Чубинецьке», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Всі ці документи надавались працівникам відповідача під час проведення перевірки. Зауважень з боку перевіряючих щодо їх оформлення у вказаному акті перевірки зроблено не було.
Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на висновки акту зустрічної звірки від 17.03.2013 №1621/26-59-22-03/38826475, що була проведена іншим контролюючим органом у ТОВ «Ленд РОСС», оскільки така звірка проводилась з приводу господарських відносин ТОВ «Чубинецьке» не з позивачем, а з ТОВ «Ленд РОСС», а цією звіркою було охоплено більш давній період діяльності ТОВ «Чубинецьке» - до 01.01.2014.
Щодо висновків контролюючого органу на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000572201 від 16.06.2015 суди першої та апеляційної інстанції зазначили наступне. Згідно висновків працівників контролюючого органу позивачем на порушення п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (затвердженого Постановою КМУ від 23.03.2011 №138), не було включено до складу інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту Фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» у сумі 34 762,00 грн, в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з перерахування за підсумками 2014 року до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) в сумі 5 214,00 грн. Однак, на визначення частини чистого прибутку (доходу) безпосередній вплив мали висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості позивача перед Фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» в розмірі 34 762,00 грн, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи в частині достовірності визначення позивачем свої зобов'язань з податку на прибуток підприємств, а тому такі є необґрунтованими.
Також, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0000552201 від 16.06.2015, судами встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме - завищено суму податкового кредиту на 11 270,00 грн. Судами встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ «Чубинецьке» відповідно до Договору № 48 від 02.01.2014 про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом та Додаткової угоди до нього від 05.01.2014, були надані послуги (виконані роботи) позивачу по заготівлі деревини, факт надання яких підтверджується наявністю актів виконаних робіт. Достовірність таких господарських операцій була досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій при розгляді питань правильності визначення платником його зобов'язань з податку на прибуток. Токим чином, на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Чубинецьке», позивач відповідно до норм п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 та ст. 199 та з урахуванням вимог п. 199.4 ст.199 ПК України правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 11 270,00 грн.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, податкові накладні, що були видані ТОВ «Чубинецьке», оформлені у відповідності до вимог ст. 201 ПК України із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів (вказані накладні надавалась перевіряючим контролюючого органу під час проведення перевірки позивача).
Також суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що у відповідності до вимог п. 6.2 Договору № 48 від 02.01.2014 про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісогосподарством, що був укладений між позивачем та ТОВ «Чубинецьке», про надані послуги сторонами щомісячно складались акти приймання-передачі виконаних робіт окремо по кожному кварталу лісосіки та зведені акти виконаних робіт окремо по кожному лісництву, що є структурними підрозділами підприємства. Складання окремих актів в розрізі кожного з кварталів та лісництв було зумовлено потребою ведення обліку витрат по заготівлі лісопродукції позивачем в розрізі кожного з лісництв у відповідності до вимог Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції на підприємствах, що належать до сфери Державного агентства лісових ресурсів України (затверджені Наказом ДАЛР України від 14.05.2013 № 124). Акти виконаних робіт, що були отримані позивачем від ТОВ «Чубинецьке», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Всі ці документи надавались працівникам відповідача під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем. У відповідності до положень пп. б) п. 187.1 ст. 187 ПК України та на підставі складених зведених актів приймання-передачі виконаних робіт ТОВ «Чубинецьке» було видано податкові накладні датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, тобто датами складання зведених актів приймання-передачі виконаних робіт, а позивачем на підставі таких податкових накладних було сформовано податковий кредит. На момент видачі податкових накладних ТОВ «Чубинецьке» перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, ТОВ «Чубинецьке» був присвоєний індивідуальний податковий номер платника цього податку, що підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України (адреса: http://www.sfs.gov.ua/), де зазначено, що ТОВ «Чубинецьке», індивідуальний податковий номер 343265610276, було внесено до реєстру платників податку на додану вартість 01.06.2011.
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем при оформленні первинних документів, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції того, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована 15.07.2014, у зв'язку з чим позивачем були отримані кошти від невідомого нерезидента, а також того, що відносно посадових осіб ТОВ «Чубинецьке» було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.122, 14.1.181, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14.
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України;
податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
У цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
10.4. Пункт 135.1-135.3 статті 135.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.
10.5. Пункт 137.10 статті 137.
Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
10.6. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.7. Пункт 144.1 статті 144.
Амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів; вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України; вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності».
10.8. Пункт 146.2 статті 146.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.
10.9. Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.10. Пункти 201.1-201.4 статті 201.
201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
11. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV:
11.1. Частина перша статті 2.
Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
11.2. Частини перша та друга статті 25.
Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
11.3. Частина перша статті 26.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
12. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV:
12.1. Частина шоста статті 8.
Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.
12.2. Частина сьома статті 24.
У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.
13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
13.2. Частина друга статті 3.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
13.3. Частини перша та друга статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
14. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року:
14.1. Пункт 2.1.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
14.2. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
14.3. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
14.4. Пункт 2.16.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
15. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
16. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
19. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
20. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
21. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
22. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
24. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції).
25. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 № 0000582201, № 0000572201, № 0000552201, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з контрагентом - фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP», оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтувались на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно якого фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована 15.07.2014. Суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що посилання відповідача на вказаний лист Міністерства закордонних справ України, як на доведення безтоварності укладених, договорів між позивачем та його контрагентом, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, крім укладених договорів, підтверджується первинними документами (митними деклараціями на підтвердження митного оформлення вантажів, товарно-транспортними накладними, рахунками, актами про надані послуги залізничним транспортом, накладними на перевезення товару залізницею, переліком перевізних документів, специфікації-накладні та іншими документами), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP».
Крім того, щодо окремих доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які базувались на посиланнях на дані, що відносно посадових осіб ТОВ «Чубинецьке» було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними відповідного кримінального провадження, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб позивача (його контрагентів) при здійсненні господарської діяльності, за ознаками злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України. Також, колегія суддів зазначає, що порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору, зокрема, недотримання контролюючим органом порядку легалізації матеріалів кримінального провадження (встановлені положеннями статті 95 Кримінального процесуального кодексу України), які контролюючий орган хоче використати як доказ в адміністративному судочинстві. У справі, що розглядається, відсутні докази на які посилається відповідач, а тому такі не відповідають вимогам допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані судами першої та апеляційної інстанції під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
26. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
27. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені відповідачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року слід залишити без задоволення.
29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року у справі № 806/2438/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова