13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/11626/15
касаційне провадження № К/9901/26275/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А.; судді: Губська Л.В., Федотов І.В.)
у справі № 826/11626/15
за позовом Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2015 року Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України (далі - ДП «Укрмедпостач»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2015 року № 0000032209 та від 25 березня 2015 року № 0000042209.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25 квітня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю з огляду на прийняття контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії після закінчення граничного строку для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за відповідне правопорушення, який складає 1095 днів.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку про те, що в разі порушення строків сплати узгодженої суми грошового (податкового) зобов'язання платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, який розраховується від погашеної суми податкового боргу, а тому строк застосування штрафу обраховується з моменту погашення податкового боргу, а не з моменту узгодження суми грошового (податкового) зобов'язання.
ДП «Укрмедпостач» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на пропуску контролюючим органом 1095-денного строку для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Укрмедпостач».
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено перевірки дотримання позивачем термінів сплати податкових зобов'язань, визначених у митних деклараціях, за якими в 2009 - 2010 роках здійснено митне оформлення 1000 автомобілів «Opel Combo», результати яких оформлено актами від 12 березня 2015 року № 1 та від 12 березня 2015 року № 2.
За їх наслідками ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку про порушення позивачем вимог статті 57 ПК України внаслідок порушення термінів сплати узгодженої суми грошового (податкового) зобов'язання із ввізного мита в розмірі 7108760,04 грн та з податку на додану вартість у сумі 29856784,13 грн більше тридцяти днів, наступних за 31 грудня 2010 року, до 14 серпня 2014 року.
На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом 25 березня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000032209, згідно з яким платнику визначено штраф у сумі 1421752,00 грн; № 0000042209, згідно з яким позивачу визначено штраф у сумі 5971356,83 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1616-р «Деякі питання забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню» з метою забезпечення закладів охорони здоров'я транспортними засобами для надання медичної допомоги населенню, що проживає у віддалених, важкодоступних районах, вирішено підтримати погоджену з Державною митною службою пропозицію Міністерства охорони здоров'я щодо надання Державною податковою адміністрацією державному підприємству для постачання медичних установ «Укрмедпостач» відстрочення сплати податкових зобов'язань (податків, зборів, інших обов'язкових платежів), які виникають у 2009 - 2010 роках у зв'язку з виконанням договору поставки транспортних засобів, укладеного 14 вересня 2009 року між зазначеним підприємством та компанією «Vamed Engineering GmbH&CO KG», згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з перенесенням строків сплати необхідних платежів за розстроченими зобов'язаннями на IV квартал 2010 року.
Судами з'ясовано, що сума податкового зобов'язання, що визначена позивачем самостійно в митних деклараціях, за якими здійснено митне оформлення 1000 автомобілів «OPEL COMBO», склала 36965544,17 грн, у тому числі ввізне мито - 7108760,04 грн, податок на додану вартість - 29856784,13 грн.
Станом на 01 січня 2011 року платником вказану суму податкового зобов'язання до Державного бюджету України не сплачено.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання зазначених норм 13 січня 2011 року відповідачем складено податкову вимогу № 1/116 про необхідність сплати ДП «Укрмедпостач» податкового боргу з мита в сумі 7108760,04 грн та з податку на додану вартість у розмірі 29856784,13 грн, яка постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2011 року у справі № 2а-1076/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року, визнана правомірною.
Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 113.1 статті 113 ПК України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постанові від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а (касаційне провадження № К/9901/4268/18).
У справі, яка розглядається, граничний строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строків сплати узгоджених сум грошового (податкового) зобов'язання із ввізного мита в розмірі 7108760,04 грн та з податку на додану вартість у сумі 29856784,13 грн має обчислюватись з дня наступного за днем набрання законної сили рішенням у справі № 2а-1076/11/2670, тобто з 20 вересня 2011 року.
Натомість оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем після закінчення граничного строку для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за відповідне порушення, який складає 1095 днів, а саме 25 березня 2015 року.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року, яка відповідає закону.
Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова