12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 0340/1492/18
адміністративне провадження № К/9901/20789/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року (головуючий суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Ільчишин Н.В.) у справі №0340/1492/18 за позовом Приватного підприємства «Некст Ойл Трейд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У серпні 2018 року Приватне підприємство «Некст Ойл Трейд» (далі - ПП «Некст Ойл Трейд», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2018 року №0001321404 та № 0001311404.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти безперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Підприємства. Стверджує, що висловлені Підприємством аргументи та документи, надані на їх підтвердження, не спростовують сумнівів податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами. Окрім того, наголошує, що судами допущено порушення норм процесуального права в частині відмови в задоволенні низки клопотань відповідача.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Некст Ойл Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 лютого 2016 року по 20 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 5 лютого 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 960000,00 грн;
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1066666,00 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень, 21 лютого 2018 року ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0001321404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1200000,00 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями 960000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 240000,00 грн;
- № 0001311404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по платежу податок на додану вартість на загальну суму 1066666,00 грн.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, який охоплювався податковою перевіркою, натомість висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Судами попередніх встановлено, що в періоді, який охоплювався податковою перевіркою, ПП «Некст Ойл Трейд» здійснювало господарські операції з контрагентами - ТОВ «Профі Трейд» і ТОВ «Лібор Приват», які, на переконання контролюючого органу, мають ознаки фіктивності.
Так, за встановленими обставинами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Профі Трейд» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 1/10/2016 від 1 жовтня 2016 року, предметом якого було надання послуг з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів замовника на рекламних майданчиках партнерської мережі « Адлабс-медіа нетворк » у мережі Інтернет та створення сайту з правом адміністрування доменного імені; створення графічних та текстових логотипів і підготовка корпоративного дизайну (далі послуги) у відповідності з умовами договору.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до перевірки й до суду: податкові накладні (зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних), акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), звіт про проведення рекламного заходу, платіжні доручення, виписки по особовому рахунку, картку по рахунку № НОМЕР_1 .
Окрім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лібор Приват» (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з продажу аналітичних оглядів ринків №нкст03/17 від 3 березня 2017 року, предметом якого було виконання інформаційно-консультаційних послуг для замовника, а саме: надання готових звітів щодо ринку природного газу в Україні.
На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та до суду надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення та виписки по особовому рахунку, картку по рахунку № НОМЕР_1 .
Проаналізувавши наведені вище документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбання позивачем послуг у ТОВ «Профі Трейд» та ТОВ «Лібор Приват» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються документально.
Наявність належним чином оформлених первинних документів за операціями позивача з його контрагентами контролюючим органом не заперечувалась, однак останній, з огляду на наявну податкову інформацію, наполягав на нереальності вказаних операцій.
Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що згідно зі звітом про проведення рекламного заходу за звітний період з 1 жовтня по 31 грудня 2016 року, в якому зазначені основні показники та охоплення рекламного заходу, а саме: дата старту - 1 жовтня 2016, дата завершення - 31 грудня 2016 року. При цьому, перевіркою встановлено невідповідність між кількістю кліків на банер із кількістю залучених відвідувачів сайту та реальною кількістю відвідувачів. За висновком податкового органу, в актах та звіті відсутні посилання на фактичний ресурс, який надавав відповідні рекламні послуги, а також не зазначено, де розміщувались відповідні банери. Також встановлено невідповідність вказаних операцій у часовому проміжку. Звертається увага й на те, що договір між суб'єктами було укладено також 1 жовтня 2016 року, відповідно на розробку сайту рекламної компанії і банерів у ТОВ «Профі Трейд» було менше 1 робочого дня.
Проаналізувавши наведені вище доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі не свідчать на користь нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Профі Трейд». Так, суди врахували, що роботи, передбачені договором, виконані й оплачені у повному обсязі. Своєю чергою невідповідність між кількістю кліків на банер із кількістю залучених відвідувачів сайту та реальною кількістю відвідувачів, відсутність посилання на фактичний ресурс, який надавав відповідні рекламні послуги, а також незазначення розміщення банерів, на переконання судів, не є порушенням умов укладеного договору. Щодо посилань податкового органу на невідповідність вказаних операцій у часовому проміжку, то суди виходили з того, що роботи зі створення (розробки) сайту здійснювалися раніше, й більш того, вказані твердження відповідача, за висновком судів, не підтверджені будь-якими доказами.
Також суди відхилили твердження відповідача про те, що сайт із доменним ім'ям www.nexttrade.compani зареєстровано лише 10 лютого 2017 року, тоді як акт виконаних робіт підписано 27 грудня 2016 року, оскільки, як зазначено в означеному акті, у разі необхідності внесення будь-яких змін і доповнень до сайту можливе після завірення акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) і до 31 грудня 2017 року. Окрім того, як встановили суди, в ході перевірки позивачем було надано звіт про проведення рекламного заходу від 10 січня 2017 року, у якому вказано зміст та обсяг наданих ТОВ «Профі Трейд» послуг з підготовки рекламного заходу, створення сайту з правом адміністрування доменного імені, який фактично є додатком до акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 27 грудня 2016 року. Також, позивачем надано фото результатів виконаних робіт на виконання договору.
Аналізуючи аргументи контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ «Профі Трейд» необхідної для ведення господарської діяльності кількості трудових, виробничих ресурсів тощо, суди вважали, що такі не можуть спростовувати фактичне виконання угод, й, більш того, як встановили суди за наявних у справі матеріалів, реальне виконання контрагентом господарської операції відбулось.
Окрім наведеного, контролюючий орган посилався на наявність кримінального провадження стосовно директора ТОВ «Профі Трейд» ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Поряд із тим, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач отримував послуги від ТОВ «Профі Трейд» в період з 1 жовтня по 30 грудня 2016 року. Протягом цього періоду на посаді директора підприємства перебував ОСОБА_2 , який був підписантом усіх первинних документів від імені вказаного Товариства. Більш того, достовірність підписів ОСОБА_2 підтверджена висновком експертного дослідження Київського НДЕКЦ МВС України від 25 лютого 2018 року № 8-4/5.
Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Лібор Приват», в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо необхідності проведення маркетингового дослідження ринку відповідно до укладеного договору з цим контрагентом, та за результатами проведеного дослідження не спостерігається у ПП «Некст Ойл Трейд» підвищення економічних показників.
Однак суди вважали безпідставними аргументи відповідача з даного приводу, оскільки встановили, що станом на момент здійснення господарської операції виконавцем було оформлено звіт про проведене маркетингове дослідження (1493 аркуші), який було надано під час перевірки та на вимогу суду пред'явлено у судовому засіданні.
В контексті викладених вище доводів відповідача суди також врахували, що податкове законодавство не визначає умови ведення фінансово-економічної діяльності платника. Кожний платник вправі одноособово оцінювати ефективність і доцільність своїх економічних рішень, виходячи з поставленої мети. Господарський характер витрат платника не повинен визначатися виключно збільшенням показників та ставитися у залежність від факту та часу досягнення платником кінцевого результату у вигляді одержаного доходу.
Відповідач також звертав увагу на те, що згідно з даними досудового розслідування ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ПП «Некст Ойл Трейд», умисно ухилився від сплати до бюджету в період з 19 лютого 2016 року по 20 грудня 2017 року податку на прибуток та податку на додану вартість. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня 2018 року у справі №161/3915/18, за клопотанням прокурора підозрюваного ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України на підставі частини четвертої статті 212 КК України.
Однак, за встановленими судами обставинами справи, вказана ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня 2018 року скасована згідно з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2019 року.
Отже, проаналізувавши наведені контролюючим органом доводи суди дійшли висновку, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження, повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, та і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська