12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/7120/17
адміністративне провадження № К/9901/19326/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «національна атома енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Міністерства юстиції України, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про скасування постанови в частині, визнання протиправною бездіяльність, стягнути з Державного бюджету України безпідставно сплачену суму виконавчого збору, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року (суд у складі: головуючого судді-Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (суд у складі: головуючого судді - Земляної Г.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У червні 2017 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «Енергоатом», позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юст, відповідач), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Мін'юста щодо не повернення ДП «Енергоатом» грошових коштів у сумі 4826928,55 грн, що безпідставно стягнуті як виконавчий збір на підставі постанови від 04 лютого 2013 року у ВП №34029225, яка визнана судом недійсною;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 4826928,55 грн сплаченої суми виконавчого збору.
1.1. В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору скасована в судовому порядку, а тому необхідним є повернення позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, розміру сплаченого ним на підставі постанови виконавчого збору. Водночас, Міністерство проявило протиправну бездіяльність, а саме, не звернулосья з відповідним поданням до органу казначейства України про повернення на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 4826928,55 грн.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року у справі №18/113-53/81 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" задоволено частково та вирішено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ЗАТ СУАП з ІІ "Укрелектроват" 2562101,36 грн. основного боргу, 1207585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118209236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24 листопада 1997 року і додаткової угоди №1 від 02 березня 1998 року та угоди №1 від 19 травня 1998 року, 1283659,85 грн. 3% річних від простроченої суми, 4020411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення №1348А від 02 березня 1998 року і угодою №1 від 19 травня 1998 року, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року, рішення Господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року у справі №18/113-53/81 залишено без змін.
4. 08 лютого 2012 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року видано наказ №18/113-53/81.
5. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №18/113-53/81, виданого 08 лютого 2012 року Господарським судом міста Києва.
6. Постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 04 лютого 2013 року у ВП №34029225 на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" з ДП "Енергоатом" стягнуто виконавчий збір у розмірі 12730868,93 грн. у зв'язку з тим, що в наданий для добровільного виконання строк рішення суду боржником виконано не було.
7. Станом на 26 січня 2017 року з ДП "Енергоатом" стягнуто на користь АТ СУАП з ІІ "Укрелектроват" 64839911,44 грн. заборгованості з яких 4826928,55 грн. сума виконавчого збору .
8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі №18/113-53/81 задоволено скаргу ДП "Енергоатом" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 18/113-53/81, визнано дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору незаконними, а постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 лютого 2013 року у ВП № 34029225 про стягнення з боржника виконавчого збору - недійсною.
9. ДП "Енергоатом" звернулось до Міністерства юстиції України з заявою від 12 травня 2017 року № 6602/10 "Щодо повернення виконавчого збору" у сумі 4826928,55 грн. стягнутих на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 лютого 2013 року у ВП № 34029225.
10. Листом від 22 травня 2017 року №13717-0-33-17/20.1/20 відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача про те, що у відповідності до вимог чинного законодавства кошти (виконавчий збір) стягнуто з боржника перераховано до Державного бюджету України, з огляду на що відділ позбавлений можливості повернути кошти перераховані до Державного бюджету України згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 04 лютого 2013 року № 34029225.
11. Вважаючи, що грошові кошти в сумі 4826928,55 грн безпідставно не повернуто, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Рішенням окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
12.1. Визнано протиправною бездіяльність Мін'юста щодо не повернення ДП "Енергоатом" грошових коштів у сумі 4826928,55 грн як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови від 04 лютого 2013 року у ВП № 34029225 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка визнана судом недійсною.
12.2. Зобов'язано Мін'юст підготувати подання щодо повернення ДП "Енергоатом" грошових коштів у сумі 4826928,55 грн. як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови від 04 лютого 2013 року у ВП №34029225 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі №18/113-53/81 недійсною. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку про те, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено та обґрунтовано, що Мін'юст не наділений повноваженнями щодо повернення коштів з бюджету та визначення розрахунку сум, які підлягають поверненню. У свою чергу, Міністерство не виконало пункт 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, в частині складання відповідного подання на спірну суму, що була стягнута з позивача.
13.1. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що протиправна бездіяльність Мінюсту щодо неповернення позивачу сплаченої суми виконавчого збору порушила право позивача на вільне володіння майном.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
14. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
15. В касаційній скарзі вказано про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
16. Міністерство зазначило, що грошові кошти в сумі 4 826 928, 55 грн, що були перераховані до Державного бюджету як виконавчий збір стягнутий за невиконання наказу Господарського суду м. Києва від 08 лютого 2012 року №18/113-53/81 не є помилково або надміру зарахованими, оскільки були стягнуті відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець був зобов'язаний стягнути з позивача виконавчий збір за невиконання вказаного наказу. Відтак, у Мінюсту відсутні законні підстави для направлення до органів Державної казначейської служби України відповідного подання.
17. Відповідач зазначив, що позивач був обізнаний із ходом виконавчого провадження, а на момент стягнення суми виконавчого збору, постанова від 04 лютого 2013 року про стягнення виконавчого збору не була оскаржена та скасована.
18. ДП «Енергатом» подано відзив на касаційну скаргу Міністерства, в якому позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.
19. Зазначено, що доводи скаржника, викладені в його касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та не наводять обставин неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень.
20. У відзиві вказано, що Мінюст у касаційній скарзі не врахувало межі розгляду справи судом касаційної інстанції, зокрема, частини другої статті 341 КАС України.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. На момент прийняття постанови про стягнення з ДП «Енергоатом» виконавчого збору умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 606-XIV).
23. Згідно з частинами першою, шостою статті 28 Закону N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
24. На момент звернення позивача до Міністерства із заявою про повернення виконавчого збору діяв Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
25. Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 24 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі), визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182; далі - Порядок №787; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Пунктом 3 Порядку №787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
27. Згідно з пунктом 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
29. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
31. Міністерство подало до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у серпні 2020 року.
32. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
33. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
35. Предметом спору у справі, що розглядається є бездіяльність Мінюсту щодо ненадання позивачу подання для повернення стягнутого виконавчого збору внаслідок визнання судом недійсною постанови про стягнення такого збору.
36. Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
37. Аналогічна правове визначення протиправної бездіяльності наведено в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №9901/276/19 та в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 688/4324/16-а.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 04 лютого 2013 року у ВП №34029225 з позивача було стягнуто виконавчий збір внаслідок невиконання в добровільному порядку рішення суду боржником - позивачем.
39. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі №18/113-53/81 визнано вказану постанову про стягнення виконавчого збору недійсною. Дане судове рішення набрало законної сили 27 березня 2017 року.
40. Враховуючи, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 17 ліквідовано Державну виконавчу службу та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), позивач звернувся до Мінюсту із заявою про повернення виконавчого збору.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство, розглядаючи заяву позивача про повернення спірної суми, вказало на відсутність можливості повернення цих коштів, внаслідок їх зарахування до Державного бюджету України.
42. Порядком №788 визначено процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих, зокрема, до державного бюджету. Пунктом 5 вказаного порядку встановлено, що повернення здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
43. Враховуючи, що надмірно стягнуті кошти є виконавчим збором у відповідному виконавчому провадженні, а Мінюст є органом, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що саме на Міністерство покладено обов'язок здійснювати контроль за справлянням спірних коштів до державного бюджету.
44. Також пунктом 5 Порядку №788 визначено, що повернення цих коштів здійснюють органи казначейства, але на підставі подання органів, що контролюють справляння коштів.
45. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18).
46. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності Мін'юсту щодо ненадання позивачу подання для повернення стягнутого виконавчого збору внаслідок визнання судом недійсною постанови про стягнення такого збору. У спірних правовідносинах Міністерство є органом, в повноваження якого входить приймати документ (подання), лише на підставі якого органи казначейства здійснюють повернення.
47. У свою чергу, колегія суддів наголошує, що факт незаконного стягнення та зарахування до Державного бюджету України спірних коштів не потребував встановлення, оскільки підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили (ухвала Господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року у справі №18/113-53/81).
48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга Міністерства задоволенню не підлягає.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
Л.О. Єресько
В.М. Соколов