13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 260/152/20
адміністративне провадження № К/9901/21106/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (суддя - Ващиліна Р.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі №260/152/20
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП - ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Відповідач 1), Одеської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач 2) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС кошти на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
02 квітня 2020 року Відповідач 2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, на обґрунтування вимог якого зазначив, що адміністративний позов у цій справі поданий з порушенням встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) стоку звернення до адміністративного суду. Вказав, що ФОП ОСОБА_1 ще у 2018 році було відомо про те, що затримка оформлення вантажу спричинена Одеською митницею ДФС на підставі листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 29.11.2017.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, клопотання Відповідача 2 про залишення позову без розгляду задоволено частково. Позов ФОП ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 залишено без розгляду.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що протиправна бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення згідно з електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 тривала у період з 23.11.2017 по 07.09.2018, однак з даним адміністративним позовом до суду позивач звернувся тільки 15.01.2020, тобто з пропуском встановленого КАС України строку. При цьому суди зазначили, що митне оформлення товару за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 завершено 03.09.2018 і дана обставина листом від 08.11.2018 за №5706/10/15-70-61 була доведена до відома позивача. Крім того, питання протиправної бездіяльності Відповідача 1 досліджувалося у справах №804/670/18 та №904/5424/18, судові рішення у яких набрали законної сили і про існування яких було відомо позивачу, що ним не заперечується. За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для залишення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 без розгляду.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати та визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що він намагався в першу чергу отримати відшкодування штрафних санкцій за простій транспортного засобу від контрагента - ТОВ «Укртафт», і лише з постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №904/5424/18, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2019 про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Укртафт" про стягнення 380 830,24 грн, йому стало відомо про протиправну бездіяльність Відповідача 1.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як установлено судами попередніх інстанцій позивач у позовній заяві просив, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279.
22 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Укртафт» (Замовник) було укладено договір-доручення №13-17/3, за умовами якого замовник доручає експедитору організувати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих ним для перевезення автомобільним транспортом згідно із заявкою.
На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_1 за допомогою транспортного засобу Daf, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 здійснив перевезення вантажу з м. Тбілісі (Грузія) до м. Одеса (Україна).
Зазначений транспортний засіб 23.11.2017 прибув до зони митного контролю пункту пропуску у зоні діяльності митного поста «Одеса-Центральний» та перебував на території вантажного комплексу ТОВ «Євротерминал» ОМТП до 09.08.2018.
Митне оформлення товару за електронною митною декларацією №UA500010/2018/000279 від 18.01.2018 завершено Одеською митницею ДФС 03.09.2018, про що було повідомлено позивача, зокрема, листом від 08.11.2018 за №5706/10/15-70-61 у відповідь на його інформаційний запит.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність ототожнення позивачем початку строку звернення до суду з цим адміністративним позовом з фактом встановлення постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №904/5424/18, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2019, відсутності в діях контрагента позивача - ТОВ "Укртафт" вини у простої транспортного засобу, оскільки про бездіяльність Відповідача 1 щодо митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 позивачу було відомо раніше, зокрема з листа Одеської митниці ДФС від 08.11.2018 за №5706/10/15-70-61, факт отримання якого скаржником не заперечується.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та не заперечується позивачем, що йому також було відомо про рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі №804/670/16, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, за позовом ТОВ «Укртрафт» до Одеської митниці ДФС, яким визнано протиправною бездіяльність Одеської Митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією №UA500010/2018/000279.
Крім того, під час розгляду Господарським судом м. Києва справи №904/5424/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Укртафт» про стягнення 380830,24 грн досліджувалися обставини, встановлені судами у справі №804/670/18, щодо наявності вини Одеської митниці ДФС у затримці митного оформлення вантажу з 23.11.2017 по 03.09.2018, про що, зокрема, зазначено і в постанові Господарського Суду м. Києва від 16 червня 2019 року у справі №904/5424/18.
З цим адміністративним позовом позивач звернувся лише 15.01.2020, тобто з пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З огляду на зазначене вище, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги і, відповідно скасування ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року.
Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова