Іменем України
13 листопада 2020 року
Київ
справа №803/1124/16
адміністративне провадження №К/9901/26739/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року (головуючий суддя - Лозовський О.А.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Затолочний В.С., Каралюс В.М.)
у справі №803/1124/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ»
до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами смарт-картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не є операцією з реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу, відповідно не є об'єктом оподаткування акцизним податком. Вказує, що при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС позивачем у 2015 році проводились операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком, що підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 21 липня 2016 року №0000054000, №0000064000, №0000094000, №0000081200;
- присуджено на користь ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір в розмірі 136 283,65 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами, смарт-картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди є операцією з реалізації нафтопродуктів у роздріб споживачам для їх особистого використання. Суди зазначили, що при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком. Вказали, що під час реалізації позивачем через мережу АЗС нафтопродуктів юридичним особам в межах укладених з ними договорів відбувається відвантаження нафтопродуктів для подальшого їх використання для комерційної діяльності. За таких обставин реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, в їх вартість включений 5-відсотковий акцизний податок, і такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 п. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 27.07.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 04.07.2016 за №203/28-06-14-00/37821544 (далі - Акт перевірки).
Контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог: пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.4, 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530030582,32 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016:
- №0000054000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок» на суму 1297183,08 грн, з яких 864788,72 грн за основним платежем та 432394,36 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000064000, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок» на суму 4030596,87 грн, з яких 2687064,58 грн за основним платежем та 1343532,29 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000094000, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок» на суму 1501945,35 грн, з яких 1001296,90 грн за основним платежем та 500648,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000081200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок» на суму 2255851,38 грн, з яких 1503900,92 грн за основним платежем та 751950,46 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також судами встановлено, що між позивачем (Постачальник) та контрагентами - ТОВ «Прометей» - зерноторгова компанія, ТОВ «Техноторг-Авто», ТОВ «Світ Олія», ПАТ «Баштанський сирзавод», ТОВ «Сандора», ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань», ТОВ «Вікра», ТзОВСП «Нібулон», ТОВ «Терра Фуд», ТОВ «Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ», ТзОВ «П І Компані», ТОВ «Імперія-Агро», ТОВ «Явір-2000» (Покупці) укладались договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карток на АЗС та договори поставки нафтопродуктів, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України, з використанням смарт-карток паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти у власність паливно-мастильні матеріали та оплатити їх вартість.
Відповідно до договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів товар за цими договорами постачається частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем паливно-мастильних матеріалів з АЗС. Датою поставки паливно-мастильних матеріалів вважається дата, що вказана в чеку з РОS-терміналу або спеціальній відомості. Поставка товару оформляється актами прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів. Відпуск паливно-мастильних матеріалів покупцю здійснюється на підставі пред'явлення смарт-картки оператору АЗС з використанням РОS-терміналу, шляхом заправки паливно-мастильними матеріалами транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем самостійно в межах добового (місячного) ліміту паливно-мастильних матеріалів, встановленого на смарт-карті.
Контролюючий орган зазначає, що Товариство безпідставно не нараховувало акцизний податок на відпуск нафтопродуктів з автозаправних станцій при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів при застосуванні талонів та паливних карток, смарт-карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо.
Відповідач наголошує на тому, що при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів), а через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком.
Суд погоджується з таким доводами контролюючого органу, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України, у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами ст. 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
Згідно з пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила).
Ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку (п. 10 Правил).
Згідно з п. 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.
Інструкція "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).
Для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.
Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.
Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив (підпункти 4.2.5.4-4.2.5.6 п. 4.2 Інструкції).
Згідно з п. 10.2.10 вказаної Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП .
Відповідно до п. 10.3.1.1 Інструкції розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.
Згідно з п. 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять".
Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, в незалежності від форми розрахунків.
Законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).
Через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.
Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значені, в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.
Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.
Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.
При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.
Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №803/1166/16, від 14 травня 2019 року у справі №803/3905/15, у справі №826/22804/15 та у справі №803/1817/15.
Вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне) Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено пп. 14.1.212 ПК України згідно із яким під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Отже колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень допустили неправильне застосування (тлумачення) норм матеріального права та безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки не було враховано вищезазначеного правового регулювання спірних правовідносин та вказаних висновків, а тому доводи касаційної скарги про те, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а відповідно такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком, є обґрунтованими.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Гончарова
І.Я.Олендер
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду