ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2020Справа № 910/12931/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" (04211, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 2Д, к.356, код ЄДРПОУ 36307383)
до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського буд.3/1, код ЄДРПОУ 26549700) та
відповідача-2. Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)
4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8-А, оф. 111, код ЄДРПОУ 41264766)
про визнання договору застави майнових прав та відступлення права вимоги недійсними в частині,
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Бойко Г.Є.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
від третьої особи-4: Корнієнко Л.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєон", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" про визнання недійсним договору застави та відступлення права вимоги, укладеного між Банком та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", датований 11.09.2014 року, в частині застави права вимоги грошових коштів по Договору інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO від 21.06.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" по Генеральній кредитній угоді № 600/02-210 від 15.12.2010 року та укладених в її межах кредитних договорів.
Звертаючись до суду позивач просить визнати недійсним пункт 1.1. Договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 11.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12931/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.04.2019; зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.
01.11.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання, відповідно до якого позивач, на виконання Ухвали про відкриття провадження у справі від 22.10.2018 року надає суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії:
- ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року про відкриття провадження у справі № 910/12931/18;
- позовної заяви (без додатків);
- судового доручення із проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів.
Одночасно позивачем заявлене клопотання про продовження строку для надання суду в трьох примірниках належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії додатків до позовної заяви до 23.11.2018 року.
08.11.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву.
09.11.2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" про продовження процесуального строку задоволено частково; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лєон" строк на подання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову копії додатків до позовної заяви до 19.11.2018 року.
19.11.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову копій додатків до позовної заяви.
20.11.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення щодо долучених документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.11.2018 року провадження у справі № 910/12931/18 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року, направлено судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року через Royal Courts of Justice (Room E16, Strand, London WC2A 2LL), в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) для вручення документів Партнерству з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain).
07.02.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від компетентного органу іноземної держави надійшла відповідь на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року.
01.03.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
13.03.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи перекладу на українську мову відповіді компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року.
Так, із вказаної відповіді компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року вбачається, що 19.12.2018 року Партнерству з обмеженою відповідальністю "ІНЛАНД-ТРАНЗІТ" було вручено документи, а саме судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 22.10.2018 року, шляхом відправлення вказаних документів поштою.
Таким чином, Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інлайн-Транзіт" є належно повідомленим про розгляд справи за його участі, а отже провадження у справі підлягає поновленню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року поновлено провадження у справі № 910/12931/18.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" надійшов відзив.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" надійшли додаткові пояснення по справі.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло повідомлення по справі.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" клопотання про залучення доказів по справі.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі.
03.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" надійшло клопотання про витребування доказів.
У підготовче засідання 03.04.2019 року з'явилися представники учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, клопотання Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" про витребування доказів задоволено, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" у строк до 19.04.2019 року документи, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" про залучення третіх осіб до участі у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відкладено підготовче засідання на 24.04.2019 року.
04.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання про витребування доказів.
04.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання про витребування доказів.
22.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на вимогу ухвали суду від 03.04.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року відкладено підготовче засідання на 22.05.2019 року, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" про витребування доказів задоволено, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича завірені належним чином копії наступних документів:
- договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт";
- договору інвестиційного вкладу № 06д/798 EURO від 21.06.2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" з усіма додатками;
- листів Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про передання Партнерству з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" прав кредитора;
- довіреностей осіб, якими підписано договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт";
- паспорту громадянина - ОСОБА_3 , виданого 26.06.2012 року, яким підписано договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" від імені Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт";
- Наказу № 109 від 18.07.2018 року, яким визнано нікчемними договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт";
- акту перевірки (витягу) стосовно проведеної перевірки договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт".
13.05.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимоги ухвали суду від 25.04.2019 року.
У підготовчому засіданні 22.05.2019 року суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 19.06.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 року повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 19.06.2019 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне підготовче засідання у справі № 910/12931/18 призначено на 17.07.2019 року.
15.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року відкладено підготовче засідання на 09.08.2019 року.
06.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" надійшли додаткові пояснення до відзиву.
07.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення по справі.
07.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому судом відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/2447 від 02.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12931/18, у зв'язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.10.2019 справу № 910/12931/18 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.
Як встановлено судом, відповідач-2 по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.
Місцезнаходженням Партнерства з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" є Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain.
У відповідності до приписів ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 08.10.2019 прийнято справу № 910/12931/18 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2020, провадження у справі № 910/12931/18 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 08.10.2019, направлено судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 08.10.2019 через Royal Courts of Justice (Room E16, Strand, London WC2A 2LL), в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) для вручення документів Партнерству з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain).
15.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від компетентного органу іноземної держави надійшла відповідь на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 08.10.2019.
Ухвалою суду від 25.11.2019 поновлено провадження у справі та зобов'язано позивача перекласти на українську мову відповідь компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 08.10.2019.
04.12.2019 через відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 позивачем подано належним чином (нотаріально) засвідчену копію перекладу листа компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/12931/18 від 08.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 повторно ухвалено направити процесуальні документи для вручення відповідачу - 2 у справі - Партнерству з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain) через Royal Courts of Justice (Room E16, Strand, London WC2A 2LL), в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) та зупинити провадження у справі № 910/12931/18 до виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу-2 або повідомлення про неможливість такого виконання.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 призначено підготовче засідання у даній справі на 05.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, на виконання доручення Президента України та рішення Державної комісії з питань ТЕБ і НС Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 05.05.2020, знято з розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 призначено підготовче засідання на 01.06.2020
31.03.2020 та 05.05.2020 через відділ діловодства суду відповідачем-2 подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
21.05.2020 через відділ діловодства суду третьою особою-3 подано письмові пояснення.
29.05.2020 від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після завершення карантину.
Сторони та треті особи участь своїх представників у засідання суду 01.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відкладено підготовче засідання на 24.06.2020.
Через відділ діловодства суду 01.06.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" подано заяву про заміну сторони правонаступником в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідача Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Через відділ діловодства суду 23.06.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на дату після завершення карантину, оскільки участь у судовому засіданні 24.06.2020 становить потенційну загрозу для здоров'я учасників процесу. Також, позивач зазначив, що карантинні заходи, запроваджені Урядом України, продовжені до 31.07.2020, у зв'язку з значним погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні.
У судовому засіданні 24.06.2020 представник відповідача-2 поставив вирішення клопотання позивача на розсуд суду.
Суд на місці ухвалив, задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Позивач, відповідач-1 та треті особи участь своїх представників у засідання суду 24.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 відкладено підготовче засідання на 05.08.2020.
Через відділ діловодства суду 15.07.2020 представником відповідача-2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, також 03.08.2020 подано заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони правонаступником.
У судовому засіданні 05.08.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" підтримав заяву про заміну сторони правонаступником, просив її задовольнити.
Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення даної заяви.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони правонаступником в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, яка подана 01.06.2020, судом встановлено наступне.
30.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон" та всіма договорами забезпечення зазначених кредитних угод, перейшли до Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", беручи до уваги заперечення відповідача-2, суд відмовив у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначає ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", 30.01.2020 - уклало з ПАТ "Банк Камбіо" договір про відступлення права вимоги, згідно з яким набуло право вимоги за Генеральною кредитною угодою № 600/02-2010, кредитними договорами № 601/02-2010 та № 602/02-2010 від 15.12.2010.
В реєстрі договорів права вимоги, за якими відступаються та боржників за такими договорами в п.п. 9-11 вказані Генеральна кредитна угода №600/02-2010, кредитний договір № 601/02-2010 та № 602/02-2010 від 15.12.2010 р., боржник ТОВ "Лєон", в п. 12 - майнові права за договором іпотеки від 16.12.2010, боржник ТОВ "Лєон", в п. 13 - майнові права за іпотечним договором від 18.11.2011, боржник ОСОБА_2 .
Відповідно до даного реєстру про спірний договір застави мова не йдеться. Тобто права вимоги за ним не передаються. В оспорюваному договорі не відбулось заміни сторони в зобов'язанні.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014, укладеного між банком та ПОВ "Інланд Транзіт" на підставі того, що позивач вважає договір фіктивним та підписаним представниками сторін, які не мали достатнього обсягу повноважень.
Спірні правовідносини у цій справі з огляду на предмет спору мають немайновий характер, стосуються обов'язку сторін, а саме ПАТ "Банк Камбіо" та ПОВ "Інланд Транзіт", під час укладення зазначеного договору дотримуватися вимог закону, необхідних для чинності правочину.
ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" внаслідок укладення договору відступлення не набуло статусу сторони оспорюваного договору. Даний договір прав та інтересів заявника не стосується і не порушує. Отже, заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулось.
Як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 30.01.2020 було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон" та всіма договорами забезпечення зазначених кредитних угод, перейшли до Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Позивач, відповідач-1 та треті особи участь своїх представників у засідання суду 05.08.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Вестатретьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1.
У судовому засіданні 12.08.2020 представник третьої особи-4 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки має намір подати суду письмові пояснення з урахуванням правової позиції ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". В обґрунтування клопотання пояснив, що ухвалу суду № 910/12931/18 від 05.08.2020 отримав лише 10.08.2020 і не мав змоги вчасно ознайомитися з матеріалами справи.
Представник відповідача-2 просив продовжувати розгляд справи, оскільки у судовому засіданні 05.08.2020 судом було чітко роз'яснено третій особі-4 порядок та строки надання письмових пояснень по суті спору.
Суд не приймає до уваги твердження третьої особи-4 про те, що останній був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи до судового засідання, оскільки неодноразово був ознайомлений з порядком та строками надання письмових пояснень по суті спору.
Позивач, відповідач-1 та треті особи-1, 2 та 3 участь своїх представників у засідання суду 12.08.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду від 12.08.2020 відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.
Через відділ діловодства суду 31.08.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи-4.
Разом з тим, через відділ діловодства суду 02.09.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі поданих документів, зважаючи на епідеміологічну ситуацію, що склалась в країні, карантинні заходи, запроваджені Урядом України.
Також, 02.09.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, також, даним клопотанням представником відповідача-2 повідомлено, що адвокат Бойко Г.Є, не зможе бути присутня у судовому засіданні 02.09.2020, оскільки перебуватиме у відрядженні за межами м. Києва, у зв'язку з чим просив вирішити питання про призначення справи до судового розгляду за відсутності представника відповідача-2.
У судовому зсіданні 02.09.2020 представник третьої особи-4 повідомив, що представником ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 31.08.2020 направлено до суду письмові пояснення, оригінали доказів направлення надав суду для огляду.
Дослідивши клопотання, подане представником відповідача-2, суд вказує, що відповідно до пунктів 17, 17.1 та абзацу другого п. 17.15 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з п. 18 цих Положень справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.
Так, подане клопотання не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.
За таких обставин суд не розглядає клопотання по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.
У судовому засіданні 02.09.2020, суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача-2. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Сторони та треті особи-1, 2 та 3 участь своїх представників у засідання суду 02.09.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
У підготовчому судовому засіданні 02.09.2020 присутнім представником третьої особи-4 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.
09.09.2020 через відділ діловодства суду третьою особою-4 подані письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Лєон» є обґрунтованими та наявні всі підстави для їх задоволення.
15.09.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника позивача.
Дослідивши клопотання, подане представником позивачем, суд зазначає, що подане клопотання не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.
За таких обставин суд не розглядає клопотання по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.
Судове засідання 16.09.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 08.09.2020 року до 18.09.2020 року включно на лікарняному.
Враховуючи вищевказане, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 судове засідання призначено на 07.10.2020.
06.10.2020 через відділ діловодства суду відповідачем - 2 подана інформація по справі.
У судовому засіданні 07.10.2020 представник третьої особи - 4 заперечив проти розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача-1.
У судовому засіданні 07.10.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 21.10.2020.
У судовому засіданні 21.10.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 11.11.2020.
Представник відповідача-2 в судових засіданнях 21.10.2020 та 11.11.2020 проти позовних вимог заперечив.
Представник третьої особи-4 в судових засіданнях 21.10.2020 та 11.11.2020 підтримав правову позицію, викладену в письмових поясненнях по справі та просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 грудня 2010 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (далі - кредитор, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєон» (далі- позичальник, позивач) укладено Генеральну кредитну угоду № 600/02-2010 (далі - Генеральна кредитна угода), відповідно до п. 1.1 якої відповідач-1, на підставі Генеральної кредитної угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах Генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позивача за кредитами, наданими в межах даної Генеральної кредитної угоди, не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США.
Згідно з п. 1.2. Генеральної кредитної угоди остання об'єднує кредитні продукти, які будуть надані шляхом укладання відповідних кредитних договорів кредитором з позичальником та додаткових угод до них.
Відповідно до п.п. (а) п. 2.2. Генеральної кредитної угоди на підставі додатково укладених кредитних договорів позичальнику може бути наданий кредит на умовах: розмір кредиту - 1 000 000,00 доларів США, а межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п.1.1. цієї Угоди. При цьому ліміт за додатково укладеними кредитними договорами не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США; строк надання кредиту - 60 місяців, пільговий період погашення основного боргу (тіла кредиту) - 9 місяців; графік погашення кредиту: з вересня 2011 року, щомісячно, рівними частинами; відсоткова ставка - 15,0% відсотків річних.
Відповідно до п.п. (б) п. 2.2 Генеральної кредитної угоди на підставі додатково укладених кредитних договорів позичальнику може відкриватись невідновлювальна кредитна лінія на умовах: розмір кредиту - 400000,00 доларів США, а межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п.1.1. цієї Угоди. При цьому ліміт за додатково укладеними кредитними договорами не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США; строк надання кредиту - 60 місяців, пільговий період погашення основного боргу (тіла кредиту) - 3 місяці; графік погашення кредиту: з вересня 2011 року, щомісячно, рівними частинами; відсоткова ставка - 15,0% відсотків річних.
Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, комісійні винагороди, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо у кожному кредитному договорі, укладеному в межах цієї Угоди (п.2.4. Генеральної кредитної угоди).
Відповідно до п. 2.5. Генеральної кредитної угоди в якості забезпечення зобов'язань по кредитам позичальника, наданих кредитором в межах Угоди, кредитору передається в заставу:
- майно, яке належить позичальникові;
- нерухомість - чотириповерхове приміщення спортивно-оздоровчого комплексу « Легіон », знаходиться за адресою: 83017, Україна, м. Донецьк, АДРЕСА_3 загальною площею 3 416,9 кв.м., ринкова вартість - 24 187 415,00 грн.
- особиста порука наступних поручителів:
- фізичної особи - ОСОБА_2 , паспорт: серія НОМЕР_1 , ІНН НОМЕР_10;
- суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Анпілогової Олени Валеріївни, паспорт: серія НОМЕР_2 ІНН НОМЕР_3 , свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія ВОЗ №123450, дата 03.04.2008;
- суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Зубань Оксани Валентинівни, паспорт: серія НОМЕР_4 , ІНН НОМЕР_5 , свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, серія ВОЗ №134250, дата 02.04.2004.
Згідно з п. 2.6. Генеральної кредитної угоди у відповідності з діючим законодавством України забезпечення даної Угоди може бути: Договір застави; Договір про надання гарантії/письмова гарантія; Договір поруки; Інші види забезпечення.
При цьому кредитор може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення.
За умовами п. 4.1. Генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язується відкривати позичальнику позичкові рахунки згідно умов даної Угоди, кредитних договорів та додаткових угод до них, у відповідності до загальних умов кредитування, викладених у ст.1,2 цієї Угоди, та за письмовою вимогою позичальника, перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів лімітів, визначених в кожному окремому кредитному договорі.
Так, у відповідності до 6.6. Генеральної кредитної угоди кредитор має достроково стягнути заборгованість по кредиту, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції, у строк не пізніше 20 банківських днів з дня отримання повідомлення, у випадку невиконання позичальником п.2.5, ст.3, п.п.5.4, 5.9, 5.11 даної Угоди та у випадку невиконання позичальником п.п.2.5, 2.6, 5.1, 5.2 даної Угоди.
Згідно п.9.1. Генеральної кредитної угоди остання набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 14.12.2015 року за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів та пені) за всіма отриманими в межах цієї Угоди кредитами, укладеними в рамках цієї Угоди.
На виконання Генеральної кредитної угоди між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон" укладено:
- Кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 15.12.2010 року № 601/02-2010 (далі - Кредитний договір 1), відповідно до предмету якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди, відповідач 1(банк) відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію в сумі 400 000,00 доларів США на добудову басейну, зі сплатою 15,0 % річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку. Термін вибірки кредиту - 3 місяці, дата повернення кредиту - 14.12.2015 року, згідно наведеного графіку.
В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Кредитного договору 1 шляхом укладення 4 Додаткових угод до Кредитного договору 1, якими, зокрема, збільшено суму кредиту до 510 000,00 доларів США та узгоджено нові графіки погашення.
- Кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 15.12.2010 року № 602/02-2010 (далі - Кредитний договір 2), відповідно до предмету якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди, відповідач 1 (банк) відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку, зі сплатою 15,0 % річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку. Дата повернення кредиту - 14.12.2015 року, згідно наведеного графіку.
Також, в подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Кредитного договору 2 шляхом укладення 5 Додаткових угод до Кредитного договору 1, якими, зокрема, узгоджено нові графіки погашення кредиту.
Окрім цього, Додатковою угодою від 29.11.2013 року до Генеральної кредитної угоди сторони виклали пункт (б) п.2.2. в новій редакції, визначивши розмір кредитної лінії в розмірі 1 507 000,00 доларів США, графік погашення - згідно Кредитних договорів 1 та 2, відсоткова ставка 15,0% річних, термін строк надання кредиту - до 14.12.2015 року.
У відповідності до умов Генеральної кредитної угоди її виконання та виконання укладених в її межах Кредитних договорів 1 та 2, зокрема, забезпечено Іпотечним договором від 16.12.2010 року, за реєстровим № 3508, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон", за умовами якого в іпотеку відповідачу 1 передано належне позивачу приміщення спорткомплексу, розташоване в адміністративній будівлі літ. А-9 по АДРЕСА_3 в м. Донецьку, а також Іпотечним договором від 18.11.2011 року, за реєстровим № 3420, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 , Договором поруки від 15.12.2010 року, укладеним між ТОВ "Лєон", Публчним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 .
Також виконання Генеральної кредитної угоди та укладених в її межах Кредитних договорів 1, 2, забезпечено наступними договорами:
1) Договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 11.09.2014 року (далі - Договір застави-1), укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (INLAND TRANSIT LLP), який виступає майновим поручителем позивача як боржника, предметом якого є забезпечення вимог відповідача 1, що випливають з Генеральної кредитної угоди та укладених в її межах Кредитних договорів, укладених між відповідачем 1 та позивачем, за умовами яких позивач зобов'язується перед відповідачем-1:
- повернути не пізніше 14.12.2015 року надані йому кошти в сумі 1 510 000,00 доларів США;
- щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в гривні у розмірі 15 % річних;
- сплатити пеню, здійснити інші можливі платежі, передбачені Кредитним договором;
- відшкодувати витрати заставодержателя, пов'язані з пред'явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави (п. 1.1 Договору застави 1).
В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п. 1.1 цього Договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21.06.06 заставодержателю (далі - предмет застави) (п. 1.2 Договору застави 1).
Згідно п. 1.3 Договору застави 1 предмет застави складає 354 768,88 євро. Заставодавець стверджує, що майнові права, що передаються в заставу, іншим особам не заставлені, не передані (не відступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів. Заміна предмета застави здійснюється заставодавцем виключно за згодою заставодержателя.
Відповідно до п. 4.1 Договору застави 1 заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та/або в день отримання від заставодавця заяви про дострокове повернення депозитного вкладу та/або в день порушення справи про банкрутство заставодержателя/заставодавця. Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з рахунку заставодавця № НОМЕР_6 , відкритого по Договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21.06.2006 року з ПАТ «Банк Камбіо».
Згідно п. 5.3 Договору застави-1 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань перед заставодержателем по кредитному договору, зазначеному в п. 1.1 цього договору.
2) Договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 11.09.2014 року (далі - Договір застави-2), укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (INLAND TRANSIT LLP), який виступає майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон", предметом якого є забезпечення вимог заставодержателя, що випливають з Генеральної кредитної угоди та укладених в її межах Кредитних договорів, укладених між відповідачем 1 та позивачем, за умовами яких позивач зобов'язується перед відповідачем 1:
- повернути не пізніше 14.12.2015 року надані йому кошти в сумі 1 510 000,00 доларів США;
- щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в гривні у розмірі 15 % річних;
- сплатити пеню, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором;
- відшкодувати витрати відповідача 1, пов'язані з пред'явленням відповідачем 1 вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави (п. 1.1 Договору застави 2).
В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п. 1.1 цього Договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по Договору інвестиційного вкладу № 06д/840 від 17.06.2008 року з ПАТ «Банк Камбіо» (далі - предмет застави) (п. 1.2 Договору застави 2).
Згідно п. 1.3 Договору застави 2 предмет застави складає 1 249 915,98 доларів США. Заставодавець стверджує, що майнові права, що передаються в заставу, іншим особам не заставлені, не передані (невідступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів. Заміна предмета застави здійснюється заставодавцем виключно за згодою заставодержателя.
За умовами розділу 2 Договору застави 2 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, задовольнити свої вимоги з предмету застави.
Зокрема, пунктом 1.6 Договору застави 2 визначено, що цей договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно з Договором інвестиційного вкладу від 17.06.2008 № 06д/840.
Відповідно до п. 4.1 Договору застави 2 заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором та/або в день отримання від заставодавця заяви про дострокове повернення депозитного вкладу та/або в день порушення справи про банкрутство заставодержателя/заставодавця. Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з рахунку заставодавця № НОМЕР_7 , відкритого по Договору інвестиційного вкладу № 06д/840 від 17.06.2008 року, з ПАТ «Банк Камбіо».
Згідно п. 5.3 Договору застави 2 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань перед заставодержателем по кредитному договору, зазначеному в п. 1.1 цього договору.
Звертаючись з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєон» зазначає, що договір застави та відступлення права вимоги не відповідає вимогам законодавства, містить ознаки фіктивності в частині умов про заставу ПОВ «Інлайн Транзіт» на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Лєон», оскільки не створює правових наслідків, передбачених ст. 572 ЦК України, ст. 1 ЗУ «Про заставу», що стало наслідком звернення позивача до суду з вимогою визнати пункт 1.1. договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 11.09.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини, а саме Генеральна кредитна угода та Кредитні договори 1-2 за своїм змістом та правовою природою є кредитними договорами, які підпадають під правове регулювання норм §1 і §2 глави 71 Цивільного кодексу України, §1 глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).
Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Судом встановлено, що на виконання Генеральної кредитної угоди та укладених в її межах Кредитних договорів 1, 2, забезпечено двома Договорами застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 11.09.2014 року.
Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами застави, які підпадають під правове регулювання норм §6 глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу», з елементами договору відступлення права вимоги (цесії), який регулюється нормами глави 47 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Зокрема, пунктом 6 Договору застави 1 визначено, що цей договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно з Договором інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO від 21.06.2006.
Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
При цьому застава завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем зобов'язання. Законодавством розрізняється застава, надана боржником, та застава, надана третьою особою (майновим поручителем).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).
У відповідності до положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому з приписами вказаної статті кореспондуються норми ст. 19 Закону України "Про заставу", згідно якого за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Випадки, коли заставодержатель набуває права стягнення на предмет застави, визначені сторонами в п. 4.1 Договору застави 1.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає із застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи довідки ПАТ "Банк Камбіо" №22/1178 від 21.08.2017 року, станом на 12.09.2014 року заборгованість ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її межах Кредитними договорами 1, 2 перед банком становила 1 708 561,27 доларів США, з яких: 1 507 000,00 доларів США заборгованість за основним боргом, 201 561,27 доларів США - заборгованість за відсотками.
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням позичальником умов Кредитних договорів та згідно п.4.1. Договору застави-1, банк 12.09.2014 року звернув стягнення на предмет застави, здійснивши договірне списання грошових коштів з рахунків ПОВ "Інланд Транзіт" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Лєон" перед банком за кредитною угодою, про що Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" та ТОВ "Лєон" повідомлено листами від 12.09.2014 року.
Зокрема, як зазначено у вказаних листах, банком здійснене договірне списання грошових коштів в сумі 1 249 915,98 доларів США з депозитних рахунків ПОВ "Інланд Транзіт" № НОМЕР_8 та № НОМЕР_6 в сумі 354 768,88 Євро; за рахунок цих грошових коштів ПОВ «Інланд ТРанзіт» повністю погашено заборгованість ТОВ «Лєон» за Генеральною кредитною угодою.
На підтвердження зазначених обставин та факту договірного списання грошових коштів з депозитних рахунків ПОВ "Інланд Транзіт" № НОМЕР_6 в сумі 354 768,88 євро в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Лєон" за кредитом відповідачем надано копію листа ПАТ "Банк Камбіо" від 16.12.2016 року № 22/2831.
Окрім того, банком у вказаних листах ПАТ «Банк Камбіо» підтверджено набуття ПОВ "Інланд Транзіт", відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, прав кредитора за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами в розмірі 1 249 915,98 доларів США та 354 768,88 євро.
Відповідно до довідки ПАТ "Банк Камбіо" від 21.08.2017 року №22/1178, копія якої наявна в матеріалах справи, ПОВ "Інланд Транзіт" повністю погашено заборгованість ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою.
В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до п. 1, 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
В матеріалах справи наявний двосторонній Акт прийому-передачі документів від 12.09.2014 року, за яким ПАТ "Банк Камбіо" як заставодержатель передав, а ПОВ "Інланд Транзіт" як заставодавець прийняв оригінали документів, які стосуються кредиту ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами 1, 2.
У відповідності до положень ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Також за приписами ч. 5 ст. 20 Закону України "Про заставу" до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом із правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
Отже, внаслідок відступлення права вимоги та виконання обов'язків боржника його майновим поручителем відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом.
За таких обставин, судом встановлено факт заміни в основних зобов'язаннях первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на нового кредитора - Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", який набув прав кредитора за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами на загальну суму 1 708 561,27 доларів США.
Також судом встановлено, що Постановою Національного банку України від 19.08.2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" призначено з 19.08.2014 до 14.02.2015 куратором ПАТ "Банк Камбіо" службовця Національного Банку України.
Також вказаною постановою заборонено ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України; зобов'язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
В подальшому на підставі постанови Правління Національного банку України № 472 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 року № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо", згідно з яким із 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" запроваджено строком на три місяці з 05.12.2014 по 04.03.2015.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.12.2014 року № 160 з 25.12.2014 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.
Також 25.12.2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 161 з 25.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року № 212 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на два роки до 01.03.2018 включно. Указаним рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича на два роки до 01.03.2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.02.2018 року № 304 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік з 02.03.2018 до 01.03.2019 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.03.2018 року № 900 уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації у ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северина Юрія Петровича на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14.02.2019 року прийнято рішення № 350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік з 02.03.2019 до 01.03.2020 включно.
Суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, за приписами ч.1 ст. 207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору в частині, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний Договір застави та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року в частині застави права вимоги грошових коштів за Договором інвестиційного вкладу від №08д/978 EURO 21.06.2006 року є фіктивним в частині умов про заставу майнових прав на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Лєон", оскільки не створює правових наслідків, передбачених ст. 572 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про заставу», а також оспорюваний правочин зі сторони ПАТ "Банк Камбіо" підписаний не уповноваженою особою, оскільки представник банку ОСОБА_4. не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та не була схвалений самим банком.
Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.
Суд зазначає з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 903/439/18, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Як зазначено в Постанові Верховного суду від 29.03.2018 року у справі № 923/333/16 фактично єдиною метою здійснених майнових дій від імені боржника є введення в оману кредиторів шляхом виведення активів боржника з метою їх збереження за заінтересованими особами від звернення стягнення за наявними грошовими зобов'язаннями боржника перед кредиторами, створення видимості належної юридичної форми відчуження майна.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Укладаючи оспорюваний Договір застави сторони діяли з метою створення правових наслідків - забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Лєон» за кредитною угодою.
Судом встановлено, що внаслідок невиконання ТОВ «Лєон» своїх зобов'язань за кредитною угодою відбулось виконання оспорюваного договору - на підставі п.4.1. банк звернув стягнення на грошові кошти - здійснив договірне списання грошових коштів з рахунку ПОВ «Інлайн Транзіт» № НОМЕР_6 і направив їх на погашення заборгованості ТОВ «Лєон» по кредиту.
Окрім цього, за змістом наявної в матеріалах справи виписки банку з рахунку ПОВ «Інланд Транзит» № НОМЕР_6 вбачається, що 12.09.2014 року на підставі документа № 121_166 з рахунку відповідача - 2 на кредитні рахунки одержувача ТОВ «Лєон» було перераховано грошові кошти в розмірі 354 768,88 євро.
Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Зазначене також узгоджується з п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, згідно якого, договірне списання, це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Суд зазначає, що відповідно до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Як визначено п.п. 4.1.-4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України 18.06.2003 року № 254 (далі - Положення), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Так, Положенням визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за ознакою «за змістом» на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку) (п. 4.6 Положення).
Згідно п. 4.7 Положення меморіальними ордерами оформляються як внутрішньобанківські операції, так і операції, що відображаються за позабалансовими рахунками.
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (п.п. 5.1, 5.3 Положення).
Відповідно до п. 5.6 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, на переконання суду, належними і допустимими доказами, які підтверджують стан рахунку, наявність та рух (списання) коштів є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про організацію операційної діяльності в банках України. Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку позивача ТОВ «Лєон» та ПОВ «Інланд Транзіт» є належними доказами в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком, заставодавцем та позичальником, виконання зобов'язань за оспорюваним правочином та погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєон» за Генеральною кредитною угодою.
Поряд із цим суд наголошує на факті підтвердження та визнання ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором, зокрема, відповідними довідками та листами, повного погашення відповідачем- 2 заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєон» за Генеральною кредитною угодою, та набуття ПОВ «Інланд Транзіт» права кредитора за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її межах кредитними договорами.
Відтак, судом встановлено, що оспорюваний Договір застави був реально виконаний відповідачем-2 та таке виконання було прийнято відповідачем-1 як заставодержателем, заборгованість позивача за кредитом погашена в сумі, яка дорівнює вартості предмета застави, що, відповідно, відповідає меті укладеного Договору застави - забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Лєон» за кредитною угодою.
Отже, відповідач-1 та відповідач-2 вчинили необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені оспорюваним Договором застави.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на що може бути звернене стягнення.
Як встановлено судом та зазначалось вище, за оспорюваним Договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року предмет застави складає 354 768,88 євро, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_6 , відкритого відповідно до Договору інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO від 21.06.2006 року.
Зокрема, за наявними доказами судом встановлено, що 21.06.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" укладено Договір інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO.
Згідно з п.4.1 Договору застави від 11.09.2014 встановлено право банку у разі невиконання зобов'язань ТОВ «Лєон» за кредитною угодою задовольнити свої до нього вимоги шляхом списання грошових коштів з рахунку заставодавця № НОМЕР_6 .
Згідно частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За приписами ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу банк приймає від вкладника грошові кошти, які зараховує на рахунок, відкритий для вкладника.
Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У відповідності до ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до п.1.1. Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 року № 280 "Про врегулювання питань іноземного інвестування" інвестиційний вклад - кошти, які іноземний інвестор з метою отримання відсотків розміщує на вкладному (депозитному) рахунку в уповноваженому банку на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу.
Згідно з п.2.4. глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п.3.3. глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
Таким чином, доводи позивача про те, що спірний Договір застави може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є необґрунтованими, оскільки встановлені судом обставини свідчать про умисел обох сторін правочину, спрямований на його реальне виконання, та фактичну реалізацію сторонами їх правомочностей.
Також суд зазначає, що однією з підстав, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є посилання на той факт, що зі сторони банку договір підписаний не уповноваженою особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, зокрема, за наявності обмеження повноважень, які містила довіреність від 14.05.2014 року, яка була видана Директору Донецького відділення ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_4.
Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено статтею 92 Цивільного кодексу України, за приписами частин першої і третьої якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
В свою чергу судом за матеріалами справи встановлено, що оспорюваний Договір застави від імені заставодержателя підписано директором Відділення "Донецька дирекція ПАТ "Банк Камбіо" ОСОБА_4, яка діяла на підставі Довіреності від 14.05.2014, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим № 357.
Докази визнання вказаної довіреності недійсною в судовому порядку та/або скасування її ПАТ «Банк Камбіо» в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №910/18812/17, якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень було прийнято до виконання особою, яку він представляє, то вважається, що цей правочин схвалено.
Наразі, згідно наявних у справі доказів, сторонами, в тому числі ПАТ «Банк Камбіо», оспорюваний правочин було прийнято до виконання, оскільки саме на його підставі було здійснено списання грошових коштів відповідача-2 в рахунок погашення заборгованості позивача як позичальника.
При цьому позивач зазначає в обґрунтування підстав позову, що відповідно до пункту 1.4. довіреності банк уповноважив директора відділення ОСОБА_4 вчиняти від імені останнього правочини, зокрема, інші договори на суму, що не перевищує 20000,00 грн та враховуючи, що Договір застави майнових прав та відступлення права вимоги укладений на значно більшу суму, то оспорюваний договір зі сторони відповідача-1 підписано не уповноваженою особою.
Поряд із цим судом встановлено, що пунктом 1.7. вказаної Довіреності від 14.05.2014 року за реєстр. № 357, встановлено право ОСОБА_4 укладати від імені ПАТ "Банк Камбіо" наступні договори: договори застави, іпотеки, відступлення прав вимоги, договори про задоволення вимог кредиторів, інші договори, що забезпечують виконання зобов'язань фізичних та/або юридичних осіб перед Банком у валюті України або в будь-якій іноземній валюті, договори про внесення змін та/або доповнень до таких договорів (угод), договори (угоди) про розірвання зазначених в цьому пункті договорів (угод).
Тобто пункт 1.7. вказаної Довіреності представника ПАТ «Банк Камбіо» усталено передбачає право представника на укладення правочинів, в тому числі договорів застави, іпотеки та відступлення прав вимоги, суть яких визначає умови зобов'язань, що значно перевищує межу в 20000,00 грн, наведену в п. 1.3 Довіреності.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та положення п. 1.7. Довіреності щодо наявності у ОСОБА_4. повноважень на укладення від імені ПАТ "Банк Камбіо" з ПОВ "Інланд Транзіт" 11.09.2014 року певного переліку правочинів, до яких входять і договори застави та відступлення прав вимоги, за висновками суду представник банку діяв за відсутності перевищення повноважень під час укладення Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), яким було забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою та укладених в її межах Кредитних договорів.
Окрім цього позивач ставить під сумнів наявність повноважень представника ПОВ "Інланд Транзіт" ОСОБА_3, який діяв на підставі Генеральної довіреності від 08.11.2013 pоку, на укладення оспорюваного договору, а також інших договорів від імені партнерства, зазначаючи про те, що особа, яка підписала Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги зі сторони ПОВ «ІНЛАНД ТРАНЗІТ» на території України у відповідний період не перебувала.
В якості доказів на підтвердження своїх тверджень позивач надав лист - відповідь №13055 від 30.07.2019 Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації, згідно якої повідомляється, що відомостей про перетинання державного кордону України у періоди: з 07.08.2014 р. по 12.09.2014; з 01.01.2017 по 15.06.2017 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в базі даних не виявлено.
Додатково, листом №17115/2019 від 02.10.2019 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної служби України надіслав витяг з наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України зазначеним громадянином, згідно якого Громадянин Білорусії ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) (Паспорт НОМЕР_9 : дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив перетин кордону на територію України через Бориспіль Термінал D 10 грудня 2014 року та 11 грудня 2014 року покинув Україну через Бориспіль термінал D. Інша інформація відсутня.
Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).
При цьому виходячи з приписів ст. 207, 208 ЦК України сторони можуть здійснювати обмін підписаними договорами (документами).
Згідно ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.
За матеріалами справи судом встановлено, що від імені ПОВ "Інланд Транзіт" оспроюваний Договір застави підписано ОСОБА_6, який діяв на підставі Генеральної довіреності від 08.11.2013 pоку, якою передбачено право повіреного укладати від імені партнерства будь-які договори, угоди, правочини, які вважатиме доцільним на власний розсуд.
Наразі доказів відкликання зазначеної довіреності, визнання її недійсною або оспорювання повноважень представника ПОВ «Інланд Транзіт» на укладення оспорюваного правочину матеріали справи не містять.
Окрім цього під час розгляду справи ПОВ "Інланд Транзіт" надано суду належним чином засвідчену Заяву від 18.11.2019 року, підписану засновниками партнерства, якою підтверджується, що ОСОБА_6 генеральною довіреністю ПОВ "Інланд Транзіт" був уповноважений вчиняти від імені та в інтересах компанії будь-які дії без обмежень, компанії відомо про всі дії ОСОБА_8 як її представника, компанія підтверджує його повноваження на укладення оспорюваного договору, а також всіх інших угод, договорів, доручень.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на той факт, що відповідачем-2 не заперечувалось підписання оспорюваного Договору застави ПОВ "Інланд Транзіт" та підтверджено волевиявлення останнього на його укладення, яке і було реалізовано уповноваженим представником партнерства ОСОБА_6., за висновками суду ймовірна можливість перебування ОСОБА_9 за кордоном на час укладення оспорюваного правочину жодним чином не впливає на волевиявлення ПОВ "Інланд Транзіт" щодо наміру та бажання його укладення, отже відповідні твердження позивача щодо відсутністості у представників сторін оспорюваного Договору застави відповідних повноважень на його укладення судом до уваги не приймаються.
Також судом критично оцінюються посилання відповідача 1 - ПАТ «Банк Камбіо» на нікчемність оспорюваного Договору застави з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його умови передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, та з огляду на наявність наказу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» № 109 від 18.07.2018 року, а також твердження про неналежне виконання зобов'язання ПАТ «Лєон» перед банком за умови наявності Постанови Правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014 року "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора" та оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Суд зазначає, що відповідно до cт. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 04.07.2014 pоку), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. При цьому Фонд вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.
Аналогічні приписи містяться в Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженій рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 26.05.2016 №826.
За змістом статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент укладення договору застави від 10.09.2014, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
За результатами перевірки уповноваженою особою Фонду правочинів, укладених банком за період з 05.12.2013 року по 05.12.2014 року, визнано нікчемним оспорюваний Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 року, укладений між відповідачами 1 та 2.
З урахуванням правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 910/12294/16, суд зазначає, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником Банку в межах своїх повноважень. Отже, Уповноважена особа Фонду не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів, а тільки у разі виявлення нікчемних правочинів може вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом.
При цьому нікчемність зазначеного договору, відповідно до акта комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, позивач та відповідач 1 аргументують підставами, передбаченими пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Суд зазначає, що наслідком невиконання зобов'язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна (стаття 572 Цивільного кодексу України та стаття 1 Закону України "Про заставу"). Тобто внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, передбачивши спірним договором також відступлення права вимоги, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов'язання боржником за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України, а способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги передбачили списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором.
В свою чергу перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15 та постанові від 29.10.2019 року у справі № 910/16152/18, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку. Тобто, суть правочину полягала в передачі у розпорядження банку коштів, якими повністю погашено зобов'язання боржника - ТОВ "Лєон" за кредитним договором та, відповідно, задоволення вимог банку за таким зобов'язанням.
У разі виконання основного зобов'язання забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг по відношенню до інших кредиторів, у зв'язку із чим, відсутні підстави стверджувати про нікчемність спірного договору на підставі пунктів 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Поряд із цим суд наголошує, що здійснення відповідачем-1 договірного списання грошових коштів, належних відповідачу-2, з його рахунків в погашення заборгованості позивача перед банком не свідчить про направленість таких дій на зменшення розміру капіталу (активів) банку, та зважаючи на відсутність доказів на підтвердження того, яким чином здійснення платежу ПОВ «Інланд Транзіт» щодо повернення кредитних коштів 12.09.2014 року вплинуло на платоспроможність банку та/або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, відхиляє доводи позивача та відповідача 1 про те, що звернення стягнення на предмет застави на наступний день після укладення договору застави чітко виражає спрямованість дій учасників правовідносин відступити право вимоги до кредиторів банку, тобто вивести активи банку.
Як встановлено судом за матеріалами справи, заборгованість ТОВ «Лєон» за Генеральною кредитною угодою погашена, отже врахуванню підлягають наслідки виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, передбачені частинами 1, 3 статті 512, 528 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", за якими до майнового поручителя можуть перейти права кредитора в силу закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16477/18
Також судом критично оцінюються доводи ПАТ «Банк Камбіо» про недотримання положень постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо", зокрема, щодо проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено.
Зміст вказаної Постанови свідчить про те, що з моменту її прийняття та її доведення, до Банку запроваджується особливий контроль за діяльністю банка та призначається куратор, але одночасно не застосовується жодний захід впливу, а тому не має підстав ототожнювати, що будь-які операції банку на час прийняття цієї Постанови було обмежено, зупинено чи припинено.
Так, постанова Правління Національного Банку України від 19.08.2014 року № 510/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "Банк Камбіо", якому вона адресована. Доказів обізнаності позичальника і заставодавця з вказаною постановою банком не надано, а тому неможливо стверджувати про їх обізнаність зі змістом цієї постанови.
При цьому згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.08.2018 у справі № 904/4954/18, наслідком порушення такого акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, а не свідчить про нікчемність правочину.
Крім того, зазначеною постановою встановлена заборона ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв'язку із цим зобов'язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банкках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами.
Поряд із цим суд наголошує, що обмеження, запроваджені Національним банком України, стосуються здійснення розрахунків в національній валюті - гривні, однак у даній справі розрахунки здійснювалися в іноземній валюті - доларах США.
Окрім цього, погашення заборгованості за Кредитним договором відбулось 11.09.2014 року до прийняття Постанови Правління НБУ № 782 від 04.12.2014 року "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" і запровадження тимчасової адміністрації, тому твердження про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, гроші обліковувались як запис і відбулось корегування структури банківського балансу, не можуть свідчити про нікчемність правочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц.
При цьому той факт, що здійснивши проведення операції з договірного списання коштів з рахунку ПОВ «Інланд Транзіт», банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платника необхідної суми коштів, додатково свідчить про відсутність заборони проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб зі сторони уповноваженої особи - куратора, на яку в силу приписів постанови правління НБУ від 19.08.2014 року № 510/БТ покладено обов'язок щодо здійснення контролю за операціями банку.
Доводи позивача щодо недотримання положень постанови Правління Національного Банку України №510/БТ від 19.08.2014 року "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо", зокрема, шляхом проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено, судом відхиляються за умови не зазначення конкретних норм матеріального права, які були порушені при виконанні спірного договору у контексті названої постанови.
Також суд зазначає, що відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зокрема, підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 757/59932/16-ц, та які погоджуються з висновками у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.
За висновками суду, оспорюваний Договір застави майнових прав та відступлення права вимоги укладений з додержанням вимог чинного законодавства та направлений на реальне настання правових наслідків.
При цьому, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, згідно яких заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, та факт заміни кредитора у зобов'язанні.
В контексті приписів ст. 516 Цивільного кодексу України суд наголошує на необхідності мотивування позовних вимоги особою, яка не була стороною оспорюваного правочину, в тому числі належного обґрунтування та наведення фактів порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу останньої як підстав для визнання вказаного вище Договору застави недійсним в судовому порядку.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" відмовити повністю.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєон" (04211, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 2Д, к.356, код ЄДРПОУ 36307383)
Відповідач -1 - Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (Suite 1, the Studio, St. Nicholas Close, Elstree Herdfordshire WD6 3EW, England Great Britain)
Відповідач -2 - Акціонерне товариство "РВС БАНК" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, код ЄДРПОУ 39849797)
Третя особа -1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Третя особа -2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
Третя особа -3 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)
Третя особа -4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8-А, оф. 111, код ЄДРПОУ 41264766)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.11.2020
Суддя І.О. Андреїшина