ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2020Справа № 910/11159/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/11159/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Василенко Ірини Євгеніївни
до Міністерства охорони здоров'я України
про стягнення 111431,46 грн
Представники учасників сторін:
від позивача: Овод А.П.;
від відповідача: Дяк Ю.М.
Фізична особа-підприємець Василенко Ірина Євгеніївна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач, Міністерство) про стягнення 111431,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №ІС-4.8/57 від 22.04.2019 не розрахувався за отримані послуги протягом лютого-квітня 2020 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 111431,46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11159/20 та враховуючи відсутність клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.09.2020 до відділу діловодства суду надійшов відзив Міністерства охорони здоров'я України на позовну заяву, в якому останній заперечує позовні вимоги з підстав того, що позивачем систематично, протягом лютого, березня, квітня 2020 року порушувалися вимоги щодо подання щомісячних звітів, які б підтвердили надання ним обумовлених умовами договору послуг. Відтак, оскільки документи з питань звітності позивачем до моменту направлення листа-вимоги від 25.05.2020 відповідачу не надавалися, останній не мав підстав для здійснення оплати послуг, які до того ж не прийняті так як не оформлені відповідними актами про надані послуги. Відповідач зауважує на тому, що оскільки позивач не надав звіти з підтверджуючими документами щодо наданих послуг з відображенням електронної адреси осіб, яким надсилалися звіти, а також датою надіслання звітів, Міністерство припинило дію договору, про що консультанта було повідомлено листом МОЗ України від 08 липня 2020 року № 12-06/19108/2-20 та правомірно відмовив у задоволенні претензії про оплату послуг за лютий-травень 2020 року. Окрім того, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі №826/19299/15 з приводу реальності господарських операцій по наданню послуг з консультування з питань комерційної діяльності, керування та юридичних послуг, позивач вказав на те, що послуги, які нібито надавались позивачем, неможливо кваліфікувати як послуги, що відповідають умовам Технічного завдання, оскільки їх зміст не відповідає вимогам встановленим договором.
При цьому, відповідач зазначає, що з аналізу інформації, яка надана позивачем на флеш-накопичувачі в підтвердження складання аналітичних звітів, вбачається, що такі звіти отримувались Міністерством від ТОВ "Лукмі Україна", а не від позивача. До того ж, як зазначає відповідач, позивач не підтвердив надання послуг саме уповноваженим представникам Міністерства на узгоджені сторонами електронні адреси, оскільки такі не визначені договором. Таким чином, відповідач стверджує, що позивач не виконав свої зобов'язання за договором та не надав послуг, визначених його умовами, у зв'язку з чим відсутні підстави для здійснення їх оплати та підписання актів, а відтак і задоволення позовних вимог.
Окрім того, 14.09.2020 відповідачем через відділ діловодства суду подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у відповідності до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за ініціативою суду у справі №910/11159/20 призначено судове засідання з викликом сторін на 06.10.2020.
22.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача та зазначає, що в надісланому у відповідь на претензію листі Міністерство посилалось на недоліки щодо послуг за травень 2020 року, які не є предметом спору. Безпідставними позивач вважає і доводи про неотримання звітності на виконання умов договору до моменту надсилання позивачем листа-вимоги від 25.05.2020, а відтак і відсутність підстав для здійснення оплати послуг, оскільки уповноважені представники відповідача, починаючи з лютого 2020 року, отримуючи звітність не вчиняли жодних дій для її затвердження і розрахунку за послуги. При цьому, як зазначає позивач, за практикою відносин між сторонами, яка склалась з моменту укладення договору, звітність надсилалась засобами електронного зв'язку, а позивача запрошували до Міністерства для особистого підписання відповідних актів наданих послуг, тому у позивача були обґрунтовані очікування, що продовжуючи виконувати умови договору у тому самому порядку, відповідач буде затверджувати звітність та здійснювати оплату, як це було попередні 10 місяців. Втім, відповідач, отримуючи послуги за договором протягом спірного періоду, не надавав жодних зауважень щодо якості послуг, ігнорував направлену йому звітність, а вперше відреагував 11.06.2020, лише після направлення претензії від 25.05.2020 разом зі звітністю у паперовій формі.
Позивач наголошує на тому, що як виконавець здійснив усе необхідне для того, щоб отримати розрахунок за спірний період, оскільки надав відповідачу послуги відповідно до умов договору та звітні документи, що є необхідними для оплати. Тоді як відповідач, відмовляючи в оплаті послуг, безпідставно посилається на незатверджену звітність, оскільки позивач з об'єктивних причин не може вплинути на процес затвердження таких документів так як це зобов'язання відповідача за умовами договору. Також позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що факт надання послуг не підтверджений скріншотами, роздруківками з електронної пошти тощо так як це не передбачено умовами договору. В свою чергу, Міністерство разом з позовною заявою отримало як скріншоти електронних повідомлень з адреси позивача, що підтверджують надсилання аналітичних звітів за спірний період (додаток № 11 до позову), так і USB-флеш-накопичувач з аналітичними звітами, які надсилалися в цей же період (додаток № 12 до позову). При цьому позивач зауважує, що результати послуг надсилались на електронні адреси уповноважених представників Міністерства протягом всього терміну дії договору, в тому числі і на офіційну електронну адресу прес-служби: zapyt@moz.gov.ua. Окрім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, яка міститься в постанові від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15, оскільки вона сформована у адміністративній справі за позовом до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а оцінка реальності господарської операції надана в розумінні Податкового кодексу України.
В судовому засіданні 06.10.2020 відповідно до вимог ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.10.2020.
В судовому засіданні 20.10.2020 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; про задоволення клопотання позивача про огляд електронної пошти позивача та відкладення розгляду справи на 27.10.2020.
26.10.2020 до відділу діловодства суду надійшли пояснення відповідача, в яких заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що надані позивачем звітні документи не відповідають умовам договору та вимогам Технічного завдання. Також відповідач зауважує, що всі звітні документи підготовлені ТОВ «Лукмі Україна» та розміщені на їх фірмовому бланку, тоді як за умовами пункту 11 договору консультант не повинен перепризначати виконання зобов'язання за договором або будь-якої її частини без попередньої згоди замовника. До того ж, відповідач зауважує на тому, що електронна адреса, з якої позивач надсилав звіти належить ТОВ «Лукмі Україна».
27.10.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача, в яких, окрім доводів, викладених у відповіді на відзив, зазначає, що до виникнення спірного періоду позивач надсилав звіти у такій самій формі із зазначенням торгової марки компанії «LOOQME», яка забезпечувала позивача даними для аналізу та підготовки звітів і відповідач затверджував і оплачував підготовлені аналітичні звіти на точно таких же бланках до січня 2020 року та ніколи не висловлював проти цього яких-небудь зауважень чи заперечень. Також позивач посилається на те, що у відповіді на адвокатський запит, ТОВ «Лукмі Україна» повідомило, що до послуг, які воно надавало Міністерству, згідно з договором №65 від 24.05.2019 входило надання Міністерству доступу до персонального веб-кабінету, формування автоматичних звітів та моніторинг за 7 об'єктами дослідження та підтвердило, що не готувало аналітичних звітів для МОЗ України та не надсилало їх на електронні адреси представників замовника, оскільки це не входило до предмета договору. При цьому позивач зауважує на тому, що електронна пошта moz.monitoring@gmail належить позивачу, яка буде оглянута судом за клопотанням позивача.
В судовому засіданні 27.10.2020 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.10.2020.
В судовому засіданні 30.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.04.2019 в межах реалізації Проекту "Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей" (Проект), що фінансується відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Банк) від 19.03.2015 № 8475-UA (Угода про позику), між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та фізичною особою-підприємцем Василенко Іриною Євгеніївною (консультант) було укладено договір №ІС-4.8/57 (далі - Договір), за умовами якого замовник бажає, щоб Консультант виконав нижчевказані послуги, а Консультант має намір виконати вказані послуги.
У пункті 1 "Послуги" Договору сторони узгодили: (і) Консультант надає послуги, обумовлені в Додатку А "Технічне завдання та обсяг послуг", що є невід'ємною складовою даного Договору (далі - Послуги). (іі) Консультант надає звіти, перелічені в Додатку Б "Обов'язки Консультанта по звітуванню", в терміни, вказані в даному Додатку.
Пунктом 2 "Термін" Договору визначено, що Консультант надає послуги протягом періоду, який починається з дати підписання договору і триває до 30 вересня 2020 року, або будь-якого іншого періоду, що може бути в подальшому погоджений Сторонами у письмовому вигляді. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Датою закінчення дії Договору є дата кінцевого терміну виконання Угоди про Позику.
Пунктом 3 "Оплата" Договору визначено порядок оплати послуг.
А. Максимальна сума за послуги, надані відповідно до Додатку А, не перевищує 24150,00 доларів США.
Б. Оплата. Замовник оплачує Консультанту надані послуги за щомісячною ставкою у відповідності до погоджених ставок, вказаних в Додатку В "Кошторис витрат на послуги та ставки".
Г. "Умови оплати". Послуги Консультанта оплачуються відповідно до Угоди про позику за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді Державного бюджету України. Платежі здійснюються в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку Координатору проекту, що визначений у п. 4, не пізніше ніж через 30 днів після подання Консультантом Звіту про надані послуги та його затвердження.
Пунктом 4 "Адміністрування" Договору встановлено: А. Координатор. Замовник призначає Ковтонюка Павла Анатолійовича , заступника Міністра охорони здоров'я України, Координатором Замовника. Координатор несе відповідальність за координацію діяльності за даним Договором, прийняття та затвердження звітів та інших документів, що підлягають подачі Замовнику Консультантом, а також за прийняття та затвердження рахунків на оплату.
За умовами пункту 5 "Стандарти якості послуг, що надаються" Договору, Консультант бере зобов'язання надати послуги на найвищому рівні стандартів професійної та етичної компетентності та сумлінності.
Пунктом 14 "Припинення" Договору встановлено: А. За ініціативою замовника. Замовник може припинити дію даного Договору за умови письмового повідомлення Консультанта принаймні за 10 (десять) робочих днів до визначеної дати після настання будь-якої з наступних подій:
(а) якщо Консультант не усуває недоліки у виконанні своїх зобов'язань за Договором протягом 7 (семи) робочих днів після отримання повідомлення або протягом подальшого періоду, про що Замовник може погодитись у письмовому вигляді;
(b) якщо Консультанта визнано неплатоспроможним або банкрутом;
(с) якщо Консультант, на думку Замовника або Банку, замішаний в корупції, шахрайстві, змові, примусовій або перешкоджаючій практиці (як це визначено в переважаючих процедурах Банку; щодо санкцій) в конкурентній боротьбі за виконання чи при виконанні Договору.
У Додатку А до Договору сторони визначили Технічне завдання та обсяг послуг на консультативні послуги (індивідуальний консультант) за посадою "Консультант із проведення комплексного моніторингу та аналізу інформаційного поля Проекту та реформ охорони здоров'я".
Так, згідно розділу ІІ Технічного завдання, мета цієї роботи полягає у моніторингу засобів масової інформації (телеканали, друковані та інтернет ЗМІ) та соціальних мереж на предмет згадування Проекту та реформ охорони здоров'я МОЗ України, підготовці аналітичних звітів відповідно до технічного завдання, а також консультаційної підтримки МОЗ України у впровадженні Кластеру "Інформація і комунікація" Частини 2 Проекту (далі - Кластер), який спрямований на підвищення обізнаності експертного середовища та широкої громадськості у заходах з реформування системи охорони здоров'я та їхніх результатах та підсумках, та популяризації Проекту.
Відповідно до розділу ІІІ Технічного завдання, консультант має виконати наступні завдання: 1) проведення моніторингу та аналізу інформаційного поля; 2) підготовка аналітичних звітів, що полягає: (і) підготовка щоденних графічних аналітичних звітів, що містять загальний огляд згадувань Проекту і реформ охорони здоров'я МОЗ України за попередню добу і надається щоденно з понеділка по п'ятницю до 10:00 ранку; (іі) підготовка щотижневих аналітичних звітів із загальним оглядом згадувань Проекту і реформ охорони здоров'я МОЗ України та сумарно за тиждень і огляду інформаційних трендів і рекомендації щодо роботи з ними до 14:00 понеділка - моніторинг за попередній тиждень; (ііі) підготовка щомісячних аналітичних звітів, що окрім графічного аналізу містять текстовий аналіз із зазначенням основних тематичних трендів місяця, акцентів в темах, які висвітлювалися, специфіки подачі однієї події різними джерелами, джерела поширення негативу, їх органічне або замовне походження не пізніше 10 числа місяця; 3) консультативна та технічна підтримка; 4) координація зацікавлених сторін.
Згідно розділу IV «Тривалість і місце роботи» консультант забезпечує надання послуг з дати укладення договору до 30 вересня 2020 року або протягом іншого періоду, як буде вирішено сторонами на момент укладення контракту, за умови задовільного виконання завдань. Місцем роботи є місто Київ, Україна.
У розділі V Технічного завдання визначені очікувані результати, а саме очікується, що результатом роботи Консультанта за цим Технічним завданням буде забезпечення/досягнення: щоденні звіти з понеділка по п'ятницю до 10:00, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щотижневі аналітичні довідки до 14:00 понеділка, наступного за звітним тижнем, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щомісячні звіти - не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щомісячне оновлення переліку лояльних лідерів суспільної думки; щомісячний SWОТ-аналіз комунікацій слабких та сильних сторін, можливостей, загроз комунікації.
Відповідно до розділу VI Технічного завдання, Консультант в рамках виконання завдання буде підпорядковуватись Координатору Проекту та працюватиме під безпосереднім керівництвом Консультанта з комунікаційної підтримки реформ Кластеру "Інформація і комунікація" ГКПП. Протягом 10-денного терміну після закінчення кожного місяця Консультант має надавати Замовнику звіти про надані послуги за формою, встановленою Замовником. Звіти мають бути підготовлені у спосіб, придатний для читання і розуміння Замовником.
У пункті 3 Додатку Б до Договору «Обов'язки Консультанта по звітуванню» узгоджено, що протягом 10-денного терміну після закінчення кожного місяця Консультант має надавати Замовнику звіти про надані послуги та відповідний акт про надані послуги за форматом, який буде надано Замовником.
Додатком В до Договору визначений кошторис на послуги та ставки, відповідно до якого оплата послуг з 01 січня 2020 по 30 вересня 2020 року встановлена за ставкою 1400 доларів США за місяць.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов даного Договору, позивач у 2019 році та у січні 2020 року надав обумовлені договором послуги, що підтверджується актом про надані послуги № 2 від 14.06.2019 на суму 38089,71 грн, актом про надані послуги № 4 від 30.08.2019 на суму 36029,06 грн, актом про надані послуги № 6 від 23.10.2019 на суму 34827,97 грн, актом про надані послуги № 9 від 20.12.2019 на суму 32886,53 грн, актом про надані послуги №10 від 06.02.2020 на суму 35041,16 грн, які підписані сторонами договору без зауважень. Позивачем були складені звіти про надані консультаційні послуги за вказаний вище період, які затверджені відповідачем, а саме Координатором Проекту.
Послуги у період з травня 2019 року по січень 2020 року оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
В подальшому у період з лютого по квітень 2020 року позивач продовжував надавати визначені договором послуги та надсилав засобами електронного зв'язку на електронні адреси працівників Міністерства, в тому числі і на офіційну електронну поштову адресу прес-служби МОЗ України: zapyt@moz.gov.ua, щоденні звіти та короткий аналіз моніторингу засобів масової інформації, щотижневі, щомісячні звіти, що підтверджується відомостями з електронної поштової скриньки moz.monitoring@gmail.com , обліковий запис якої належить позивачу, яка була оглянута судом в судовому засіданні 30.10.2020.
Складання позивачем звітів протягом лютого-квітня 2020 року, як результату надання послуг згідно умов розділу V Технічного завдання "Очікувані результати", підтверджується електронними доказами, що містяться на флеш-накопичувачі у файлах формату .pdf, доданий до позовної заяви (додаток № 12).
Як зазначає позивач, починаючи з лютого 2020 року, Замовник, який продовжував отримувати засобами електронного зв'язку визначені Договором послуги, без пояснення причини, відмовився затверджувати звіти про надання консультаційних послуг та оплачувати їхню вартість.
У зв'язку з цим, 25.05.2020 позивач поштовим зв'язком надіслав відповідачу лист-вимогу про оплату наданих послуг в сумі 111431,46 грн (за лютий 2020 року в сумі 34385,40 грн, за березень 2020 року в сумі 39286,10 грн, за квітень 2020 року в сумі 37759,96 грн) зі звітними документами, а саме акти за надані послуги, розрахунки вартості, табелі обліку використання робочого часу, звіти про надання консультаційних послуг, рахунки-фактури, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0100172127295, накладною від 25.05.2020, який зареєстрований в Міністерстві 29.05.2020 за №19/24616/0/1-20. Аналогічні документи також були надіслані на електронні адреси уповноважених осіб відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_1 .
Відповідач у листі № 23-04/16309/2-20 від 11.06.2020 з посиланням на умови Договору щодо зобов'язання Консультанта надати щомісячно звіт про надані послуги та відповідний акт про надані послуги (пп. (іі) пункту 1), а також щоденні, щотижневі та щомісячні звіти та аналітичні довідки (пункт V Технічного завдання), повідомив про відсутність підстав для оплати послуг у зв'язку з неотриманням вказаних документів до моменту отримання листа-вимоги від 25.05.2020. Також, відповідач відхилив посилання Консультанта на те, що інформаційні послуги, надані за вказаний період, були прийняті Замовником так як не знайшли документального підтвердження, оскільки не були оформлені актами про надані послуги.
Разом з цим, відповідач у листі від 11.06.2020 повідомив позивача про те, що послуги за травень 2020 року потребують підтвердження - для визначення того, кому та коли послуги були надані, оскільки згідно Технічного завдання мали б бути надані Консультанту з комунікаційної підтримки реформ. Звіт, акт виконаних робіт і табель обліку робочого часу мають бути надані у письмовій формі. Запропоновано Консультанту виправити недоліки у роботі протягом 7-ми робочих днів та надати належно оформлені звіти із підтверджуючими документами (у тому числі знімками з екрану (скріншотами) з відображенням електронної адреси осіб, яким надсилалися звіти, а також датою надсилання звітів) щодо здійснених виправлень.
При цьому, з поданих відповідачем доказів вбачається, що 11.06.2020 відповідач отримав від позивача лист-вимогу про оплату наданих послуг від 01.06.2020, у якому просив розрахуватись за отримані послуги за травень 2020 року в сумі 37668,26 грн.
Також 01.06.2020 позивач надіслав відповідачу претензію №1 щодо врегулювання відносин та оплати заборгованості, яка отримана відповідачем 11.06.2020, у якій просив вжити необхідні дії щодо врегулювання заборгованості і сплатити вартість наданих з 01.02.2020 по 31.05.2020 послуг моніторингу засобів масової інформації шляхом перерахування грошових коштів у сумі 149099,72 грн.
Листом № 12-06/19108/2-20 від 08.07.2020 відповідач повідомив позивача про припинення дії договору відповідно до п. 14 А, оскільки витребувані документи та інформація всупереч статті 14 договору у встановлений термін консультантом надані не були, недоліки у наданні послуг та виконанні зобов'язань не усунуто. Отримання вказаного листа про відмову від Договору підтверджується позивачем в позовній заяві.
Листом № 12-06/19612/2-20 від 13.07.2020 відповідач відмовив у задоволенні претензії № 1 від 01.06.2020 на суму 149099,72 грн з огляду на те, що за період з лютого по травень 2020 року послуги не прийняті Замовником відповідними актами, як це передбачено пунктом 3 Додатку Б "Обов'язки Консультанта по звітуванню" до Договору, а за відсутності підписаних сторонами актів їх оплата не може бути здійснена.
Оскільки, відповідач у відповіді на претензію не заперечує надання позивачем передбачених Договором послуг, при цьому не виконав зобов'язання з їх оплати за період лютий, березень, квітень 2020 року, позивач звернувся з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 111431,46 грн.
Відповідач заперечує наявність боргу, з підстав того, що оскільки документи з питань звітності позивач до моменту направлення листа-вимоги від 25.05.2020 про сплату боргу не надав, були відсутні підстави для здійснення оплати. Послуги не прийняті відповідачем, оскільки не оформлені відповідними актами про надані послуги.
Окрім того, відповідач зазначає, що позивач не підтвердив обсяг та суть послуг відповідно до Технічного завдання та умов Договору у період з лютого по травень 2020 року, оскільки подані позивачем звіти згідно п. V "Очікувані результати" не відповідають жодним вимогам Технічного завдання та не мають стосунку до Консультанта та Договору. Кожен файл, що містить звітну інформацію, за твердженням відповідача, відповідає документам, які готувала для Міністерства інша особа - ТОВ "Лукмі Україна". Також, відповідач стверджує, що протягом лютого-травня 2020 року послуги вказані позивачем у звітах Консультанту Проекту не надавались, а інші особи для отримання послуг Замовником не визначались, у зв'язку з чим подані позивачем скріншоти електронного листування свідчать про надсилання документів не уповноваженим особам.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У підпункті Б пункту 3 Договору узгоджено, що Замовник оплачує Консультанту надані послуги за щомісячною ставкою у відповідності до погоджених ставок, вказаних в Додатку В "Кошторис витрат на послуги та ставки".
Згідно підпункту Г. "Умови оплати" пункту 3 Договору послуги Консультанта оплачуються відповідно до Угоди про позику за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді Державного бюджету України. Платежі здійснюються в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку Координатору проекту, що визначений у п. 4, не пізніше ніж через 30 днів після подання Консультантом Звіту про надані послуги та його затвердження.
29.05.2020 відповідач отримав від позивача як додаток до листа-вимоги від 25.05.2020 пакет звітної документації за лютий, березень та квітень 2020 року про надання послуг на суму 111431,46 грн, а саме: табель використання часу, звіти №№ 11, 12, 13 про надані послуги, розрахунки вартості послуг, акти №№11, 12, 13 про надані послуги, що підтверджує виконання ним вимог пункту 3 Додатку Б до Договору.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту підпункту Г. "Умови оплати" пункту 3 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг за договором за спірний період не виконав, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 111431,46 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у нього не було підстав для оплати послуг у зв'язку з неподанням відповідних звітів позивачем, оскільки як було встановлено вище, звіти про надані послуги відповідач отримав 29.05.2020 разом з вимогою про оплату і будь-які заперечення з приводу ненадання, надання послуг не в повному обсязі, невідповідності послуг умовам Додатку А "Технічне завдання" Договору саме за період лютий - квітень 2020 року, відповідач позивачу не пред'явив, а подані звіти безпідставно не затвердив.
Претензія щодо якості та повноти наданих звітів та їх відповідність Технічному завданню до позивача була пред'явлена відповідачем у листі від 11.06.2020 та від 08.07.2020 лише щодо послуг за травень 2020 року, заборгованість за який не є предметом спору у даній справі.
Також суд відхиляє заперечення відповідача про невідповідність послуг Технічному завданню та умовам Договору, а кожен файл, що містить звітну інформацію відповідає документам, які готувала для Міністерства інша особа - ТОВ "Лукмі Україна", оскільки будь-яких заперечень щодо невідповідності наданих аналітичних матеріалів до позивача зі сторони відповідача та його уповноваженої особи - Координатора Проекту протягом спірного періоду не пред'являлось, а доводи про приналежність складених звітів іншій особі ґрунтуються на припущеннях, так як не підтверджені будь-якими доказами. До того ж в листі від 26.10.2020 ТОВ «Лукмі Україна», у відповідь на адвокатський запит №1 від 23.10.2020 повідомив, що за умовами договору, укладеного між ним та Міністерством, аналітичні звіти на електронну адресу МОЗ України ним не надсилались.
До того ж, зі змісту листів, які направлялись відповідачем позивачу, вбачається, що будь-яких заперечень щодо якості та повноти підготовлених аналітичних матеріалів за період лютий-квітень 2020 року відповідачем не висувалось, відповідні зауваження відповідач висунув лише під час розгляду справи.
При цьому, судом враховано, що юридичний аналіз положень статей 6-7 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Отже, аналізуючи правову природу договору, слід звертати увагу не тільки на його назву, але приймати до уваги суть зобов'язань сторін, які передбачені договором, оскільки договір може мати в собі положення різних видів цивільно-правових договорів, а його назва не завжди може відобразити суть договірних зобов'язань. Сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов'язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору.
Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17.
Суд зазначає, що позивач подав належні електронні докази досягнення ним мети завдання, що узгоджена сторонами у Технічному завданні, шляхом підготовки щоденних, щотижневих та щомісячних аналітичних звітів, які передбачені у розділі V "Очікувані результати" Додатку А "Технічного завдання" до Договору. Надсилання відповідачу вказаних звітів засобами електронного зв'язку на електронні адреси працівників Міністерства, в тому числі і на офіційну електронну поштову адресу прес-служби МОЗ України: zapyt@moz.gov.ua, підтверджується відомостями з електронної поштової скриньки moz.monitoring@gmail.com , обліковий запис якої належить позивачу, що встановлено судом під час огляду електронної пошти позивача в судовому засіданні 30.10.2020, а будь-які претензії щодо невиконання чи неналежного виконання зі сторони позивача зобов'язань за Договором протягом спірного періоду не пред'являлось.
З цих самих підстав належить відхилити і доводи відповідача щодо надсилання результатів послуг не уповноваженим особам Замовника та на невстановлені електронні адреси.
До того ж, за результатом дослідження електронної пошти позивача, судом встановлено, що між сторонами в рамках виконання договору №ІС-4.8/57 від 22.04.2019 усталеною була практика обміну сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надсилання електронних листів на електронні адреси, які повідомлялись працівниками відповідача і жодних зауважень до виникнення спірного періоду не було.
Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15, оскільки висновки касаційного суду стосуються оцінки наявних у справі доказів фактичного здійснення оспорюваних господарських операцій сторін спору, та не містить правової позиції щодо застосування норми права.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт надання позивачем, визначених умовами договору послуг у спірний період і передання їх уповноваженим представникам відповідача у встановленому в межах їх ділових відносин порядку.
Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Василенко Ірини Євгеніївни до Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 111431,46 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7; код ЄДРПОУ 00012925) на користь фізичної особи-підприємця Василенко Ірини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 111431 (сто одинадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн 46 коп та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 12.11.2020.
Суддя Т.В. Васильченко