ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2020Справа № 910/9254/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
(Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912)
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
(Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681)
про стягнення 14 278,82 грн
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про стягнення 14 278,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що ним було здійснено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля, з урахуванням якого розмір страхового відшкодування становить 11 699,38 грн, 10.07.2020 відповідачем було перераховано на рахунок позивача вказані грошові кошти, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
19.03.2019 о 07 год. 50 хв. на вул. Басейна, 25/52 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 757/16372/19-п ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №222807а8д від 30.07.2018.
19.03.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування.
Характер пошкоджень, завданих автомобілю "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2 було зафіксовано позивачем в Акті огляду транспортного засобу від 27.03.2019.
Згідно з наявними у матеріалах справи рахунком ремонтної організації (ФОП Юр'євої Л.М.) № ФС0214143 від 28.03.2019 та ремонтною калькуляцією № 1.003.19.0 від 28.03.2019 вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля становить 14 278,82 грн.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № АХА2458674 від 08.04.2019 та Розрахунку страхового відшкодування (Додаток № 1 до Страхового акту), розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 14 278,82 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі платіжного доручення № 551 608 від 09.04.2019 позивач здійснив виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 14 278,82 грн, перерахувавши його на рахунок ФОП Юр'євої Л.М.
За твердженнями позивача, що також вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/00928754, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну за яким становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу заяву вих. № СУ/006817/3 від 06.09.2019 про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 278,82 грн (докази направлення вказаної вимоги та отримання її відповідачем містяться в матеріалах справи).
З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 14 278,82 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №222807а8д від 30.07.2018, та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № АХА2458674 від 08.04.2019, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 14 278,82 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 551 608 від 09.04.2019.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних М(Т)СБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/00928754, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика у редакції станом на дату ДТП).
Відповідно до п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, тобто станом на дату ДТП строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля перевищував 7 років.
Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Суд не приймає як належний та допустимий доказ, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, наданий відповідачем Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 0,57, оскільки його складено в порушення вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та названої вище Методики, зокрема, вказаний розрахунок не містить відомостей про те, що його було складено суб'єктом оціночної діяльності, не містить підпису особи (оцінювача), який безпосередньо проводив оцінку вказаного транспортного засобу.
Відповідно до п. 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
З огляду на вищенаведене, всупереч п. 5.1 Методики, відповідачем було складено Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ без огляду автомобіля, що є неправомірним.
Крім того, зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було неправомірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу складових ДТЗ іноземного виробництва зі строком експлуатації понад 12 років, оскільки, як встановлено судом, строк експлуатації вищезазначеного автомобіля не перевищував 12 років.
Суд вважає, що виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації (ФОП Юр'євої Л.М.) №ФС0214143 від 28.03.2019 та ремонтної калькуляції № 1.003.19.0 від 28.03.2019, є правомірною і вказані рахунок та ремонтна калькуляція разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/00928754, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, відтак позивачем при зверненні до суду з позовом було правомірно визначено страхове відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 14 278,82 грн.
У той же час судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 11 699,38 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 11554 від 10.07.2020.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 11 699,38 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 11 699,38 грн та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 2 579,44 грн.
Оскільки відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 699,38 грн після спливу передбаченого п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 90-денного строку з дня отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування, що підтверджується матеріалами справи, а також після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі, суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відтак, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/9254/20 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681) страхового відшкодування в розмірі 11 699,38 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування в розмірі 2 579 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.11.2020
Суддя О.В. Нечай