ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2020Справа № 910/8819/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "РВС Банк"
(Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797)
до Приватного підприємства "Електрофарфор 2000"
(Україна, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 18; ідентифікаційний код: 34729004)
про стягнення 73 614,72 грн
Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Електрофарфор 2000" (далі - відповідач) про стягнення 73 614,72 грн, з яких 73 362,16 грн заборгованості, 72,16 грн пені та 180,40 грн 30 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (відповідача) в межах суми, сплаченої ним за гарантією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 18.
На вказану адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474343347, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2020, не вручене під час доставки відповідачу та 06.07.2020 повернуто за зворотною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 30.06.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
31.07.2017 між Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - позивач, банк) та Приватним підприємством "Електрофарфор 2000" (далі - принципал, відповідач) було укладено Договір про надання гарантії № Д-4003-17Г (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до п. 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (ПрАТ "НЕК "Укренерго") гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього Договору.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору про надання гарантії передбачено, що сума гарантії складає 62 940,00 грн. Відповідальність банку за гарантією та/або у зв'язку із цим Договором обмежується сумою гарантії.
Згідно з п. 1.4 Договору про надання гарантії в редакції Додаткової угоди №1 від 11.08.2017 гарантія вступає в силу з моменту видачі та діє по 29.01.2018 включно за якою гарант зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього Договору.
01.08.2017 позивачем, на підставі заяви відповідача, на виконання умов Договору про надання гарантії, було видано Гарантію виконання зобов'язань № 4003-17Г, за якою позивач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара грошову суму, що не перевищує 62 940,00 грн, у випадку порушення принципалом зобов'язань за основним зобов'язанням.
Як зазначає позивач, у зв'язку із невиконанням принципалом основного зобов'язання, банком отримано від бенефіціара вимогу щодо сплати грошової суми за вказаною гарантією.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18199/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, стягнуто з банку на користь бенефіціара - ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошові кошти за гарантією в сумі 62 490 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 3 471 грн 18 коп., інфляційні втрати в сумі 7 400 грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання вказаного судового рішення, було перераховано на рахунок бенефіціара грошові кошти в сумі 75 283,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 29.05.2020.
Відповідно до п. 4.2 Договору про надання гарантії якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку у валюті гарантії.
29.05.2020 позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу вих. № 697/20-БТ від 29.05.2020 про сплату грошових коштів за гарантією та інших витрат у сумі 75 283,16 грн (докази направлення вказаної регресної вимоги відповідачу містяться у матеріалах справи), яка була отримана відповідачем 11.06.2020 (згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта"), проте залишена без відповіді та задоволення.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання за Договором про надання гарантії, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 73 362,16 грн заборгованості, 72,16 грн пені та 180,40 грн 30 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18199/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, встановлено, що відповідач порушив виконання зобов'язань за Договором поставки № 04-1/2190-17 від 07.08.2017 в частині поставки товару у строки, встановлені вказаним договором.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив свої зобов'язання за Договором поставки № 04-1/2190-17 від 07.08.2017, а виконання відповідачем зобов'язання було забезпечено Гарантією № 4003-17Г від 01.08.2017, наданою позивачем, враховуючи положення ч. 1 ст. 563 Господарського процесуального кодексу України, у гаранта виник обов'язок сплатити кредитору грошову суму відповідно до умов гарантії.
Суд встановив факт виплати гарантом (позивачем) бенефіціару за Договором про надання гарантії грошових коштів у сумі 75 283,16 грн, на виконання вказаного судового рішення, що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 29.05.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 697/20-БТ від 29.05.2020, в якій просив сплатити на його користь грошові кошти в сумі 75 283,16 грн, з яких грошові кошти за гарантією в сумі 62 490 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 3 471 грн 18 коп., інфляційні втрати в сумі 7 400 грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп.
Судом встановлено, що вказана регресна вимога була отримана відповідачем 11.06.2020, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором поштового відправлення № 0100179950485.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 4.2 Договору, зобов'язання відповідача щодо сплати суми гарантії мало бути виконано протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, тобто у строк до 18.06.2020 включно.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів перерахування відповідачем суми гарантії позивачу матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми гарантії - 62 490,00 грн визнаються судом обґрунтованими.
Щодо решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 471 грн 18 коп., інфляційних втрат у сумі 7 400 грн 98 коп., які, в свою чергу, були стягнуті з позивача на підставі судового рішення у справі № 910/18199/19, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.4 Договору про надання гарантії передбачено, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків).
Принципал зобов'язаний відшкодувати банку витрати за гарантією, враховуючи комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авіазуючого банка та банка бенефіціара, а також комісії пов'язані з переказом платежів за гарантією (п. 4.5 Договору про надання гарантії).
Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача у цій справі 3% річних у розмірі 3 471 грн 18 коп. та інфляційні втрати в сумі 7 400 грн 98 коп., які, в свою чергу, були стягнуті з позивача на підставі рішення суду в справі № 910/18199/19, виникли у зв'язку з порушенням саме банком зобов'язання щодо сплати гарантії бенефіціару, відтак стягнення з позивача вказаних сум, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не має причинно-наслідкового зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги щодо сплати суми гарантії банку в порядку регресу, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 72,16 грн пені та 180,40 грн 30 % річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.1 Договору про надання гарантії за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та або інших платежів за цим Договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що він не відповідає вищевказаним положенням законодавства та умовам Договору про надання гарантії, оскільки позивачем було нараховано пеню в тому числі на стягнуті за рішенням суду у справі № 910/18199/19 3% річних та інфляційні втрати.
За розрахунком суду, на суму гарантії 62 490,00 грн за заявлений позивачем період з 19.06.2020 по 21.06.2020 обґрунтованою є пеня в розмірі 61,47 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.2 Договору про надання гарантії до повної сплати коштів за гарантією принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні банку рахунки.
Розрахунок 30 % річних також є необґрунтованим, оскільки позивачем було здійснено нарахування відсотків річних на стягнуті за рішенням суду у справі № 910/18199/19 3% річних та інфляційні втрати.
За розрахунком суду, на суму гарантії 62 490,00 грн за заявлений позивачем період з 19.06.2020 по 21.06.2020 обґрунтованими є 30 % річних в розмірі 153,66 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 62 490,00 грн суми гарантії, 61,47 грн пені та 153,66 грн 30 % річних.
Судовий збір у розмірі 1 790,48 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв'язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Електрофарфор 2000" (Україна, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 18; ідентифікаційний код: 34729004) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797) 62 490 (шістдесят дві тисячі чотириста дев'яносто) грн 00 коп. суми гарантії, 61 (шістдесят одну) грн 47 коп. пені, 153 (сто п'ятдесят три) грн 66 коп. 30 % річних та 1 790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн 48 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 311,52 грн покласти на позивача.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.11.2020
Суддя О.В. Нечай