12.11.2020 Справа № 756/14076/20
Справа пр. №2-з/756/317/20
ун. №756/14076/20
12 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Одночасно з поданням позову до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , та заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо указаної квартири.
Заява мотивована тим, що 02 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 30000,00 доларів США. Борг відповідач зобов'язалася повернути у термін до 02 травня 2017 року.
Але, як стверджував позивач, кошти, отримані в борг, ОСОБА_2 досі у повному обсязі не повернула, безпідставно ухиляючись від зобов'язань, взятих на себе за договором позики від 02 лютого 2017 року.
Оскільки відповідач прострочила виконання взятого на себе за договором позики зобов'язання щодо повернення позики, ОСОБА_1 пред'явив позов про стягнення заборгованості.
На думку заявника, невжиття заходу забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв'язку з чим необхідно накласти арешт на рухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову.
Так, у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні посилання на докази, які б свідчили, що ОСОБА_2 вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження чи підготовку до відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Також заявник не зазначає дійсну вартість нерухомого майна, на яке він просить накласти арешт, з посиланням на докази на підтвердження вказаних обставин, що не дає можливості суду оцінити співмірність застосування вказаного заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Окрім цього, суддя звертає увагу на те, що у заяві ОСОБА_1 та долучених до неї документах не зазначено посилання на докази на підтвердження того, що на час подання заяви про забезпечення позову квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно).
З огляду на зазначене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Суддя роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст. ст. 149, 151, 153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В. Андрейчук