Справа № 755/13820/20
Провадження № 2/755/5701/20
"13" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛИБА» про стягнення грошових коштів, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛИБА» про стягнення грошових коштів за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2020 року постановлено про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛИБА» про стягнення грошових коштів, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи.
12 листопада 2020 року до суду надійшла заява позивача, ОСОБА_1 , про забезпечення позову, у якій просить суд: вжити заходів забезпечення позову шляхом накладенні арешту на майно ТОВ «КОЛИБА» - майновий комплекс громадського харчування в літері «А» загальною площею 216,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що кошти у сумі 77 457,06, що можуть підлягати стягненню з відповідача, у разі задоволення позову, складаються з поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу на підставі відповідних договорів. Позивачу стало відомо, що відповідач має намір ухилитися від погашення боргу, в тому числі шляхом виведення коштів із рахунків товариства та передачі третім особам належного відповідачу нерухомого майна. Станом на 06.11.2020 р. відносно боржника відкриті виконавчі провадження та відносно майна боржника є податкова застава. Вказане, на думку заявника, свідчить про високу ймовірність того, що на час примусового виконання рішення суду на рахунках відповідача будуть відсутні кошти, а єдине на сьогоднішній день належне боржнику майно вибуде із його володіння, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. На виконання вимог ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України позивачем пропонується у якості зустрічного забезпечення позову внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі, визначеному судом.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: стягнути з ТОВ «КОЛИБА» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 77 457,06 грн та суму судового збору у розмірі 840,80 грн.
Позов обґрунтований тим, що 31.11.2018 р. між сторонами було укладено договір позики № 31/11-18 (поворотної фінансової допомоги), за умовами якого ОСОБА_1 , позикодавець, надав ТОВ «КОЛИБА», позичальнику, позику (поворотну фінансову допомогу) на безвідсотковій (безвідплатній) основі, а ТОВ «КОЛИБА» прийняло цю поворотну фінансову допомогу, користувалося нею та зобов'язалося повернути її у визначений умовами даного договору строк. У строки, визначені умовами договору ТОВ «КОЛИБА» так і не повернуло на рахунок ОСОБА_1 кошти, при тому, що строк виконання зобов'язання настав 30.05.2019 на суму 14 800,00 грн, 02.06.2019 на суму 14 800,00 грн, 03.06.2019 на суму 29 600,00 грн, 04.06.2019 на суму 18 257,06 грн. З 31.05.2019 по даний час відповідач безпідставно користується коштами позивача, що завдає останньому значної шкоди.
За матеріалами заяви убачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, належне ТОВ «КОЛИБА», впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем договірних зобов'язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме в порядку вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛИБА» про стягнення грошових коштів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: