вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
13.11.2020м. ДніпроСправа № 904/6130/20
за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК", м. Чорноморськ, Одеська область
до відповідача-1: Приватного підприємства "АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ", м. Дніпро
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 2 477 291,63 грн. за кредитним договором № К02347//2019 від 12.12.2019 року.
Суддя Бєлік В.Г.
Без участі представників сторін.
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд солідарно стягнути з Приватного підприємства "АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ" та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 477 291,63 грн. за кредитним договором № К02347//2019 від 12.12.2019 року та договором поруки № К02347//2019/S-1 від 12.12.2019 року.
Судові витрати позивач просить покласти солідарно на відповідачів.
Одночасно з позовною заявою позивачем також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 28.12.2010, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вищевказаного нерухомого майна.
Заява мотивована тим, що заборгованість у відповідача-1 утворилася через недобросовісне виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № К02347//2019 від 12.12.2019 року.
Заявник вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності відповідача-2 за договором поруки № К02347//2019/S-1 від 12.12.2019 року ОСОБА_1 знаходиться 1/3 частина. Оскільки в натурі виділити цю частку неможливо, заявник вважає, що потрібно накласти арешт і на рухоме майно.
Як зазначає заявник, накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна зробить ефективним захист порушеного права та інтересів позивача.
Господарський суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
У відповідності зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 Частини 1 Статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, пункти 1, 3 Постанови).
Зі змісту п.п. 3,4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подана заява не містить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Значна сума заборгованості не є безумовною підставою для забезпечення позову.
Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішення у зв'язку з тим, що заборгованість відповідача-1 збільшується і перед іншими контрагентами з кінця 2019 року та початку 2020 року, що відображено в ЄДРСР на сайті Судової влади, зокрема: у справах № 904/3337/19, № 904/3399/19, № 904/4606/19 не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд звертає увагу, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-2. При цьому не надав жодних доказів, що в разі прийняття судового рішення на користь позивача, таке рішення відповідачем-2 не буде виконане або його виконання буде суттєво ускладнено. Заява про забезпечення позову не містить і обґрунтувань стосовно необхідності накладення арешту саме на майно, що належить відповідачу-2
Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 051,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК".
Керуючись ст.ст. 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про забезпечення позову - відмовити.
Згідно з приписами ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.11.2020 року.
Суддя В.Г. Бєлік