ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 листопада 2020 року Справа № 906/1222/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Полюхович І.Г.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Войдевич О.А. адвоката, ордер ЖТ №07267 від 18.12.2019, Циганенко А.Ю. за довіреністю №6791 від 05.08.2020,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 05.08.20р. суддею Вельмакіною Т.М. об 17:44 год. у м.Житомирі, повний текст складено 07.08.20р. у справі № 906/1222/19
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"
до Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича
про стягнення 155007,79 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича
до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"
про визнання недійсним Договору оренди №448 від 30.05.2018, укладеного між ФОП Севастьяновим Єгором Геннадійовичем та АТ "Укрпошта"
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулося до суду з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича заборгованості за договором оренди нерухомості № 448 від 30.05.2018 у розмірі 97731,52 грн основного боргу, 44253,98 грн пені, 3765,49 грн 3% річних та 9256,80 інфляційних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що в порушення умов договору оренди нерухомості № 448 від 30.05.2018, орендар не сплачує орендну плату, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 97731,52 грн за період з липня 2018 по жовтень 2019 .
Зазначає, що з метою врегулювання погашення заборгованості по договору №448, 19.06.2019 сторони уклали договір № 687 про реструктуризацію заборгованості за оренду нерухомості, однак умови вказаного договору відповідач також не виконує.
Крім основної суми заборгованості у розмірі 97731,52грн позивач просить стягнути з відповідача 44253,98 грн пені, 3765,49 грн 3% річних та 9256,80 інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 526, 530, ч. 1 ст. 624, ст.ст. 625, 629 ЦК України, ч.ч. 1,2,3 ст. 193, 231 ГК України.
18.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов зустрічний позов від 17.02.2020 з вимогою, зокрема, визнати недійсним договір оренди №448 від 30.05.2018 року, укладений між ФОП Севастьяновим Єгором Геннадійовичем та АТ "Укрпошта". У зустрічній позовній заяві відповідач також просив суд поновити строк на подачу зустрічного позову.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.08.2020 по справі №906/1222/19 позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта до Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_1 . ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132): 97731,52 грн основного боргу; 44253,98 грн пені; 3765,49 грн 3% річних; 9256,80 грн інфляційних; 2325,12 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Севастьянов Є.Г. звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Житомирської області по справі № 906/1222/19 від 05.08.2020 в частині задоволення первісного позову та стягнення з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_2 , ід. номер - НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132) 97731,52 грн основного боргу, 44253,98 грн пені, 3765,49 грн 3% річних, 9256,80 грн інфляційних, 2325,12 грн судового збору, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення яким в позові відмовити. Витрати по сплаті судового збору стягнути з позивача за первісним позовом.
Вказує, що позивач за первісним позовом в своїй позовній заяві обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що в порушення умов договору, орендар не сплачує орендну плату, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість по орендній платі у розмірі 97731,52 грн та зазначає період нарахування орендної плати з липня 2018 року по жовтень 2019 року. Однак дані факти не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Так, скаржник зауважує, що майно згідно договору оренди нерухомості від 30.05.2018 № 448, а саме частина нежитлових приміщень, що розташовані в місті Житомирі, по вулиці Гоголівській, 15, загальною площею 100,3 м.2 було прийнято ним в користування 10.09.2018, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна від 30.05.2018 та було повернуто позивачу 10.10.2018, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2018.
Скаржник стверджує, що період користування орендованим майном згідно договору оренди нерухомості від 30.05.2018 № 448, а отже і період нарахування орендної плати за користування даним майном складає один місяць з 10.09.2018 по 10.10.2018. Однак, як зазначає скаржник, позивачем за первісним позовом безпідставно нараховувалася орендна плата з 31.07.2018 по 10.09.2018 оскільки дане майно було йому передано лише 10.09.2018, та в період з 11.10.2018 по 30.06.2019 оскільки майном він в цей період не користувався і дане майно згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2018 було повернуто позивачу за первісним позовом.
Однак суд першої інстанції, при винесені оскаржуваного рішення, безпідставно не взяв до уваги доказ повернення орендодавцю орендованого майна, а саме акт приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2018 та не надав йому належної оцінки, оскільки, як вказав суд, він був поданий після закриття підготовчого провадження, натомість взяв до уваги укладений сторонами 19.06.2019 договір реструктуризації.
Крім того, звертає увагу, що вказаний акт приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2018 був поданий ним до суду через канцелярію суду з клопотанням про поновлення строків та долучення його до матеріалів справи 01.07.2020. У якому зазначено, що він не мав змоги подати вказаний доказ до закриття підготовчого засідання з причин які не залежали від нього, оскільки акт знаходився в особи яка надавала йому бухгалтерські послуги і в зв'язку з пандемією СОVID-19 дана особа перебувала на самоізоляції і не могла надати даний акт.
Також, звертає увагу, що пунктом 2.3. договору оренди нерухомості № 448 від 30.05.2018 передбачено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі майна, а не договір про реструктуризацію заборгованості за оренду нерухомості № 687 від 19.06.2019, є підтвердженням повернення орендованого майна орендодавцю.
В зв'язку з викладеним вважає, що посилання суду на те, що акт приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2018 є не належним доказом є безпідставними, надуманими та такими що не відповідають нормам процесуального законодавства.
Зауважує, що крім основної суми заборгованості у розмірі 97731,52 грн. позивач за первісним позовом просив суд стягнути, а суд першої інстанції стягнув 44253,98 грн пені, 3765,49 грн 3% річних та 9256,80 грн інфляційних.
Судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданому позивачем розрахунку пені, який суд першої інстанції помилково вважав вірним та обґрунтованим.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з позовної заяви, уточненої позовної заяви та розрахунку штрафних санкцій позивачем за первісним позовом було нараховано пеню у розмірі 44253,98 грн за період з 16.08.2018 по 15.12.2019 тобто за 17 місяців, що суперечить ч.6 ст.232 ГК України.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Укрпошта" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Серед іншого, вказує, відповідно до п. 8.2 договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Тому вважає, що нарахування пені у розмірі 44253,98 грн. за період з 16.08.2018 по 15.12.2019 є обґрунтованим.
Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.20 у справі №906/1222/19 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Скаржник не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26, т.2).
09.11.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що він хворіє на COVID-19 та перебуває на стаціонарному лікуванні, а тому просить розгляд справи відкласти на іншу дату для надання можливості належного захисту його прав та інтересів в суді.
Представник позивача за первісним позовом заперечила з приводу відкладення розгляду справи.
Колегія суддів розглянувши вказане клопотання прийшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Крім того, ч. 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст. 270 ГПК України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що скаржник не був позбавлений права направити в судове засідання свого представника. Крім того, апеляційним судом явка скаржника обов'язковою не визнавалась, жодних доказів, які підтверджують зазначені в клопотанні обставини скаржником не подано, а тому суд приходить до висновку, що судове засідання може відбутися без участі скаржника у справі.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника скаржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заперечила проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2018 відбулися електронні торги на платформі ProZorro, проведені ПАТ "Укрпошта" переможцем яких став відповідач за первісним позовом ФОП Севастьянов Єгор Геннадійович, цінова пропозиція якого була найвищою.
За результатом конкурсу, 30.05.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" (орендодавець, позивач) в особі директора філії Житомирської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" Нечипорука Олександра Сергійовича, який діє на підставі довіреності, з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Севастьяновим Єгором Геннадійовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомості №448 (далі - договір (а.с. 59-62, т.1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування: нерухомість (далі - майно), частину вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, що розташовані в місті Житомирі по вулиці Гоголівській, 15, загальною площею 100,3 м2.
Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання - передачі майна, форма якого затверджена в додатку №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору за домовленістю сторін орендна плата за користування майном становить: 13 375,00 без ПДВ в місяць за загальну орендовану площу 100,3м2. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.
За п. 3.2. договору, починаючи з "30" травня 2019 року, кожного року оренди, ставки плати користування майном, автоматично збільшуються на 10 % (десять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Так, згідно із п. 3.4. договору визначено, що оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.
Згідно із п. 3.5. договору визначено, що щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю рахунок- акт, який є одночасно актом наданих послуг і підтверджує обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Підставою для оплати є даний договір. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
П. 3.6. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківській рахунок орендодавця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Крім того, у п. 8.2. договору сторони визначили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
За умовами п. 11.1. договору, останній набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 30.04.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця.
Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним сторонами 30.05.2018 актом приймання-передачі майна (а.с. 63, т.1).
Позивач стверджує, що в порушення умов договору, орендар не сплачує орендну плату, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 97731,52 грн (за період з липня 2018 по жовтень 2019)
19.06.2019 сторонами підписано договір №687 про реструктуризацію заборгованості за оренду нерухомості, згідно якого сторони погодили, що підприємство надає платнику розстрочку в погашенні заборгованості по орендній платі що утворилась станом на 19.06.2019 згідно з договором оренди № 448 від 30.05.2018 року в сумі 97 731,52 гри. (дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять одна гривня 52 коп.), а платник погашає зазначений борг протягом 6 (шести) місяців в рівних частинах по 16288,59 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 59 коп. ) щомісяця. Перша проплата боргу - 1 липня 2019 року, кінцевий термін сплати всієї суми заборгованості 19 грудня 2019 року.
За п. 2.1. договору №687, платник зобов'язався щомісяця, не пізніше 19 числа кожного місяця (без врахування вихідних та святкових днів) забезпечити внесення на рахунок підприємства 16288,59 грн до повного погашення боргу.
Однак умови вказаного договору відповідач також не виконує. Вказане стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Крім основної суми заборгованості у розмірі 97731,52грн позивач просить стягнути з відповідача 44253,98 грн пені, 3765,49 грн 3% річних та 9256,80 інфляційних.
Відповідач не погоджуючись із позовом подав зустрічний позов, зокрема, про визнання недійсним договору оренди №448 від 30.05.2018 року, укладений між ФОП Севастьяновим Єгором Геннадійовичем та АТ "Укрпошта".
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.08.2020 по справі №906/1222/19 позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта до Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_1 . ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132): 97731,52 грн основного боргу; 44253,98 грн пені; 3765,49 грн 3% річних; 9256,80 грн інфляційних; 2325,12 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" відмовлено.
При цьому, ФОП Севастьянов Єгор Геннадійович не погоджується із вказаним рішенням лише в частині задоволення первісного позову.
Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині його оскарження.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними 30.05.2018 договору оренди нерухомості №448.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 3.1. договору, за домовленістю сторін орендна плата за користування майном становить: 13375,00 грн (тринадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок) без ПДВ на місяць за загальну орендовану площу 100,3 м2. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.
За п. 3.2. договору, починаючи з "30" травня 2019 року, кожного року оренди, ставки плати користування майном, автоматично збільшуються на 10 % (десять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно із п. 3.4. договору визначено, що оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.
Відповідно до п. 3.5. договору, щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю рахунок-акт, який є одночасно актом наданих послуг і підтверджує обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Підставою для оплати є даний договір. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем (п. 3.6. договору).
Як стверджує позивач за первісним позовом відповідач свої зобов'язання з орендної плати належним чином не виконав, разом з тим 19.06.2019 сторонами підписано договір №687 про реструктуризацію заборгованості за оренду нерухомості, згідно якого сторони погодили, що підприємство надає платнику розстрочку в погашенні заборгованості по орендній платі що утворилась станом на 19.06.2019 згідно з договором оренди № 448 від 30.05.2018 року в сумі 97 731,52 грн. (дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять одна гривня 52 коп.), а платник погашає зазначений борг протягом 6 (шести) місяців в рівних частинах по 16288,59 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 59 коп. ) щомісяця. Перша проплата боргу - 1 липня 2019 року, кінцевий термін сплати всієї суми заборгованості 19 грудня 2019 року.
За п. 2.1. договору №687, платник зобов'язався щомісяця, не пізніше 19 числа кожного місяця (без врахування вихідних та святкових днів) забезпечити внесення на рахунок підприємства 16288,59 грн до повного погашення боргу.
На переконання колегії суддів, підписання вищевказаного договору додатково свідчить про те, що станом на 19.06.2019 відповідач за первісним позовом визнав суму боргу у розмірі 97731,52 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене вище, відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 97731,52грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Також суд враховує, що згідно п. 3.5 договору про реструктуризацію заборгованості за оренду нерухомості, останній припиняється в разі ненадходження щомісячної (однієї) оплати в строк, зазначений в п. 2.1.1. договору, без укладення додаткової угоди про розірвання договору.
Отже, на момент розгляду справи, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не подано доказів щодо погашення вказаної вище суми заборгованості, не спростовано її розмір.
Проте, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що орендоване майно йому було надано в користування 10.09.2018, а не 30.05.2018, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції було надано копію акта приймання-передачі майна від 30.05.2018, у якому вказано дату приймання передачі майна в користування 10.09.2018 (а.с. 200, т. 1). Колегія суддів, критично оцінює вказаний документ як належний доказ. Зокрема, суд звертає увагу, що до позовної заяви разом із договором оренди нерухомості №448 від 30.05.2018 подано акт приймання-передачі майна від 30.05.2018, де вказана дата приймання-передачі 30.05.2018. Вказаний акт підписаний орендарем та орендодавцем.
Крім того, як убачається із матеріалів справи 03.06.2020, відповідачем за первісним позовом до суду першої інстанції був поданий акт, у якому зазначена дата передачі майна в користування 10.09.2018. Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про домовленість між орендарем та орендодавцем з приводу зміни дати передачі майна в оренду сторонами не надано. При цьому, представник орендодавця, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції заперечувала щодо достовірності дати передачі майна в оренду, зазначеної в поданому відповідачем акті, та наголосила, що орендодавець такого акта не мав, а лише 03.06.2020 отримав від ФОП Севастьянова Є.Г., про що свідчить відмітка на клопотанні про долучення доказів (а.с.201, т.1). Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що акт приймання - передачі складається безпосередньо під час передачі майна та містить інформацію про стан цього майна в момент отримання, тому не може бути підписаний завчасно (за 3 місяці) до моменту передачі цього майна.
Так, на переконання суду апеляційної інстанції, акт приймання передачі майна від 30.05.2018, доданий до позовної заяви разом із договором оренди нерухомості №448 від 30.05.2018 є більш вірогідним доказом того, що орендоване майно передано орендарю саме з моменту складання акта приймання-передачі 30.05.2018, ніж поданий відповідачем примірник акта від 30.05.2018, у якому зазначено дату приймання-передачі майна 10.09.2018. Оскільки акт приймання-передачі складено сторонами 30.05.2018, що також відповідає даті укладення договору оренди, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що саме вказана дата є датою передачі орендованого майна в оренду ФОП Севастьянову Є.Г.
Що стосується акта приймання - передачі від 10.10.2018 (а.а.219, т.1), то вказаний документ прийнято судом першої інстанції, зважаючи на приписи ст. 207 ГПК України, оскільки подано його після закриття підготовчого провадження. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, відповідач за первісним позовом у суді першої інстанції повідомляв про існування даного акта до його подачі, доказів його направлення орендодавцю до 01.07.2020 (відмітка отримання (а.с.218, т.1)) не надана, крім того 19.06.2019 ним укладено договір реструктуризації, що свідчить про неналежність акта приймання - передачі від 10.10.2018 як доказу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги подані скаржником акт приймання передачі майна від 30.05.2018, у якому зазначена дата передачі майна в користування 10.09.2018 та акт приймання - передачі від 10.10.2018, оскільки судом першої інстанції була надана належна оцінка поданим актам.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не спростував існування заявленої позивачем суми заборгованості, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з липня 2018 року по жовтень 2019 рік в сумі 97731,52грн.
Що стосується заявленої позивачем пені, нарахованої у розмірі 44253,98грн за період з 16.08.2018 по 15.12.2019, суд враховує наступне.
Згідно п. 3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку. (До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі №906/696/18)
Як убачається із поданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені, то він був зроблений в межах шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по кожному місяцю окремо, проте, із нарахуванням пені на неправильно визначену суму заборгованості, оскільки така мала бути здійснена окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правильним буде нарахування пені за наступні періоди та суми: липень 32100 період з 16.08.2018 по 15.09.2018 = 962,12; серпень 16050 період з 16.09.2018 по 15.10.2018 = 474,90; вересень 16050 період з 16.10.2018 по 15.11.2018 = 490,73; жовтень 16050 період з 16.11.2018 по 21.11.2018 (проплата 22.11.2018) =94,98; листопад 16050 період з 16.12.2018 по 15.01.2019 = 490,73; грудень 16050 період з 16.01.2019 по 15.02.2019 = 490,73; січень 16050 період з 16.02.2019 по 15.03.2019 = 443,24; лютий 16050 період з 16.03.2019 по 15.04.2019 = 490,73; березень 16050 період з 16.04.2019 по 15.05.2019 = 466,11; квітень 16050 період з 16.05.2019 по 15.06.2019 = 477,10; травень 16050 період з 16.06.2019 по 18.06.2019 (проплата 19.06.19)= 46,17; червень 16288,59 період з 16.07.2019 по 15.08.2019 = 471,70; липень 16288,59 період з 16.08.2019 по 15.09.2019 = 465,90; серпень 16288,59 період з 16.09.2019 по 15.10.2019 = 441,80; вересень 16288,59 період з 16.10.2019 по 15.11.2019 =436,89; жовтень 16288,59 період з 16.11.2019 по 15.12.2019 = 409,67, всього: 7153,50грн.
Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що обґрунтованим буде стягнення пені в сумі 7153,50грн, а у стягненні пені у розмірі 37100,48 грн слід відмовити.
Крім того, позивач за первісним позовом нарахував, також, інфляційні у розмірі 9256,80грн та 3% річних в сумі 3765,49грн.
За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції, вважає, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення 3% річних в сумі 3765,49 грн за період з 16.08.2018 по 15.12.2019 підлягає задоволенню.
Щодо нарахування інфляційний втрат у розмірі 9256,80грн за період з липня 2018 року по жовтень 2019, з урахуванням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, суд апеляційної інстанції, перевіривши вказаний розрахунок, дійшов висновку, що він, також, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому підлягає до задоволення.
Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ФОП Севасьянова Є.Г. підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2020 у справі №906/1222/19 - частковому скасуванню в частині стягнення пені у розмірі 37100,48 грн. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір у розмірі 1768,61 грн підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судовий збір в сумі 834,76 грн підлягає стягненню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича на рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.20 у справі №906/1222/19 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.20 у справі №906/1222/19 скасувати частково в частині стягнення пені. Прийняти в цій частині нове рішення.
« 1. Позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта до Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_1 . ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132) 7153,50 грн. пені. В стягненні пені у сумі 37 100,48 грн. відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_1 . ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132) 1768,61 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позову.»
3. Стягнути із Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 1, код ЄДРПОУ 22046132) на користь Фізичної особи-підприємця Севастьянова Єгора Геннадійовича ( АДРЕСА_1 . ід. номер НОМЕР_1 ) 834,76 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
6. Справу №906/1222/19 повернути до господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "12" листопада 2020 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.